What do you think?
Rate this book
Conversations d'un enfant du siècle
« Ecrire, c’est parler en silence, et réciproquement : parler, c’est écrire à haute voix. J’ai interrogé les auteurs de ce livre comme un apprenti garagiste questionnerait un professionnel sur la meilleure manière de changer un joint de culasse. Je voulais déchiffrer leur méthode, comprendre les rouages de leur travail, voler leurs secrets de fabrication. C’est fou comme on se sent bien en écoutant les dernières personnes intelligentes sur terre. »
F.B.
Liste de mes interlocuteurs, de 1999 à 2014, par ordre chronologique d’apparition sur le papier : Bernard Frank, Philippe Sollers, Jean-Jacques Schuhl, Guillaume Dustan, Antonio Tabucchi, Umberto Eco, Gabriel Matzneff, Chuck Palahniuk, Catherine Millet, Jay McInerney, Albert Cossery, Françoise Sagan, Simon Liberati, Tom Wolfe, Charles Bukowski, Alain Finkielkraut, Michel Houellebecq, Jean d’Ormesson, Bernard-Henri Lévy, Moi, Bret-Easton Ellis, Paul Nizon, Francis Scott Fitzgerald, James Salter.
F.B.
Liste de mes interlocuteurs, de 1999 à 2014, par ordre chronologique d’apparition sur le papier : Bernard Frank, Philippe Sollers, Jean-Jacques Schuhl, Guillaume Dustan, Antonio Tabucchi, Umberto Eco, Gabriel Matzneff, Chuck Palahniuk, Catherine Millet, Jay McInerney, Albert Cossery, Françoise Sagan, Simon Liberati, Tom Wolfe, Charles Bukowski, Alain Finkielkraut, Michel Houellebecq, Jean d’Ormesson, Bernard-Henri Lévy, Moi, Bret-Easton Ellis, Paul Nizon, Francis Scott Fitzgerald, James Salter.
- GenresFrench LiteratureFrance
355 pages, Kindle Edition
First published September 16, 2015
7 people are currently reading
124 people want to read
About the author
Frédéric Beigbeder
64 books1,727 followersBeigbeder was born into a privileged family in Neuilly-sur-Seine, France. His mother, Christine de Chasteigner, is a translator of mawkish novels ( Barbara Cartland et al.); his father, Jean-Michel Beigbeder, is a headhunter. He studied at the Lycée Montaigne and Louis-le-Grand, and later at the Institut D'Etudes Politiques de Paris. Upon graduation at the at the age of 24, began work as an advertising executive, author, broadcaster, publisher, and dilettante.
In 1994, Beigbeder founded the "Prix de Flore", which takes its name from the famous and plush Café de Flore in Saint-Germain-des-Prés. The prize is awarded annually to a promising young French author. Vincent Ravalec, Jacques A. Bertrand, Michel Houellebecq are among those who have won the prize. In 2004, the tenth anniversary of the prize, it was awarded to the only American to ever receive it, Bruce Benderson. Two of Beigbeder's novels, 99 Francs (Jan Kounen, 2007) and L'amour dure trois ans (Beigbeder, 2011), have been adapted for the cinema.
In 2002, he presented the TV talk show "Hypershow" on French channel Canal+, co-presented with Jonathan Lambert, Sabine Crossen and Henda. That year he also advised French Communist Party candidate Robert Hue in the presidential election.
He worked for a few years as a publisher for Flammarion. He left Flammarion in 2006.
In May 2007 he spent time in the United States to shoot a film about the reclusive American author, J.D. Salinger.
In 1994, Beigbeder founded the "Prix de Flore", which takes its name from the famous and plush Café de Flore in Saint-Germain-des-Prés. The prize is awarded annually to a promising young French author. Vincent Ravalec, Jacques A. Bertrand, Michel Houellebecq are among those who have won the prize. In 2004, the tenth anniversary of the prize, it was awarded to the only American to ever receive it, Bruce Benderson. Two of Beigbeder's novels, 99 Francs (Jan Kounen, 2007) and L'amour dure trois ans (Beigbeder, 2011), have been adapted for the cinema.
In 2002, he presented the TV talk show "Hypershow" on French channel Canal+, co-presented with Jonathan Lambert, Sabine Crossen and Henda. That year he also advised French Communist Party candidate Robert Hue in the presidential election.
He worked for a few years as a publisher for Flammarion. He left Flammarion in 2006.
In May 2007 he spent time in the United States to shoot a film about the reclusive American author, J.D. Salinger.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
April 22, 2017
Frédéric Beigbeder aime les écrivains. Et il le prouve au travers de ce recueil de chroniques. Bien sûr, comme à chaque fois, il verse dans l'outrance et en profite pour se faire briller. Mais il démontre une réelle connaissance de la littérature moderne. Et quel plaisir de le voir s'entretenir avec les grandes plumes contemporaines. Une saine lecture !
July 18, 2017
Publié sur le webzine Les Méconnus
Après Dernier inventaire avant liquidation (Grasset, 2001) et Premier bilan après l’apocalypse (Grasset, 2011), Grasset présente le troisième ouvrage de Frédéric Beigbeder portant sur la littérature et ses auteurs : Conversations d’un enfant du siècle. Beigbeder a rassemblé les entrevues marquantes qu’il a eu à faire pour différentes revues auxquelles il a collaboré au fil des années. Avec la verve qu’on lui connait, Frédéric Beigbeder sait comment mener une entrevue captivante et ce recueil le montre bien. Comme la fiction n’est jamais bien loin dans l’univers de l’auteur français, il s’est permis d’imaginer quelques rencontres avec certains auteurs fétiches de son répertoire, notamment avec Fitzgerald et Bukowski.
Comme Beigbeder le mentionne lui-même, il serait sûrement indigeste de lire ce livre tout d’un coup puisqu’il n’a pas été écrit pour être lu de cette manière. Certaines questions deviennent redondantes, certaines références à divers écrivains deviennent aussi lassantes. Beigbeder sait, par contre, bien exposé l’univers de la personne qu’il rencontre ce qui facilite grandement la compréhension des textes. On a cependant souvent l’impression de lire une rencontre entre deux potes qui boivent accoudés au bar du quartier : une situation qui donne parfois un aspect «brouillon» au livre, mais souvent deux ou trois phrases, ou propos, sauvent complètement la mise : la littérature est portée à l’avant-plan et célébrée, ce qui était avant tout le but de Beigbeder. Ses conversations avec l’Américain tant apprécié des Français Jay McInerney sont particulièrement intéressantes. On y suit le développement de leur amitié, ainsi que l’évolution littéraire de McInerney. On l’entend, entre autres, se prononcer sur les attentats du 11 septembre, sujet qu’a aussi abordé Beigbeder dans son roman Windows on the World, ainsi que sur la prise de possession des évènements du réel par la fiction : « Néanmoins, une des meilleures choses que le roman peut accomplir, c’est restituer l’expérience intérieure, comprendre les conséquences des grands évènements sur notre vie de tous les jours…» Les entrevues sont parsemées de phrases comme celles-là, morceaux de dialogues qui donnent toujours envie d’en lire plus.
Un livre de Beigbeder n’en serait pas un s’il ne parlait pas un peu de lui par la bande, mais encore là, rien de déplacé. La littérature, les auteurs, les romans ainsi que tout ce monde qui entoure le littéraire sont à l’honneur. Conversations d’un enfant du siècle s’avère un bel hommage à l’écriture autant qu’à la lecture. Beigbeder est un lecteur intelligent, une qualité indispensable pour bien mener des interviews et chaque pièce le laisse bien transparaître. À lire à petites doses pour découvrir ou redécouvrir des écrivains bien de notre époque!
Après Dernier inventaire avant liquidation (Grasset, 2001) et Premier bilan après l’apocalypse (Grasset, 2011), Grasset présente le troisième ouvrage de Frédéric Beigbeder portant sur la littérature et ses auteurs : Conversations d’un enfant du siècle. Beigbeder a rassemblé les entrevues marquantes qu’il a eu à faire pour différentes revues auxquelles il a collaboré au fil des années. Avec la verve qu’on lui connait, Frédéric Beigbeder sait comment mener une entrevue captivante et ce recueil le montre bien. Comme la fiction n’est jamais bien loin dans l’univers de l’auteur français, il s’est permis d’imaginer quelques rencontres avec certains auteurs fétiches de son répertoire, notamment avec Fitzgerald et Bukowski.
Comme Beigbeder le mentionne lui-même, il serait sûrement indigeste de lire ce livre tout d’un coup puisqu’il n’a pas été écrit pour être lu de cette manière. Certaines questions deviennent redondantes, certaines références à divers écrivains deviennent aussi lassantes. Beigbeder sait, par contre, bien exposé l’univers de la personne qu’il rencontre ce qui facilite grandement la compréhension des textes. On a cependant souvent l’impression de lire une rencontre entre deux potes qui boivent accoudés au bar du quartier : une situation qui donne parfois un aspect «brouillon» au livre, mais souvent deux ou trois phrases, ou propos, sauvent complètement la mise : la littérature est portée à l’avant-plan et célébrée, ce qui était avant tout le but de Beigbeder. Ses conversations avec l’Américain tant apprécié des Français Jay McInerney sont particulièrement intéressantes. On y suit le développement de leur amitié, ainsi que l’évolution littéraire de McInerney. On l’entend, entre autres, se prononcer sur les attentats du 11 septembre, sujet qu’a aussi abordé Beigbeder dans son roman Windows on the World, ainsi que sur la prise de possession des évènements du réel par la fiction : « Néanmoins, une des meilleures choses que le roman peut accomplir, c’est restituer l’expérience intérieure, comprendre les conséquences des grands évènements sur notre vie de tous les jours…» Les entrevues sont parsemées de phrases comme celles-là, morceaux de dialogues qui donnent toujours envie d’en lire plus.
Un livre de Beigbeder n’en serait pas un s’il ne parlait pas un peu de lui par la bande, mais encore là, rien de déplacé. La littérature, les auteurs, les romans ainsi que tout ce monde qui entoure le littéraire sont à l’honneur. Conversations d’un enfant du siècle s’avère un bel hommage à l’écriture autant qu’à la lecture. Beigbeder est un lecteur intelligent, une qualité indispensable pour bien mener des interviews et chaque pièce le laisse bien transparaître. À lire à petites doses pour découvrir ou redécouvrir des écrivains bien de notre époque!
October 29, 2016
У мене була цікава розмова у метро: побачивши обкладинку книжки, дівчина спитала, чи легко мені читається ця книжка. Вона ж бо не змогла її дочитати. Я мусила визнати, що книжка зовсім "не читається", а скоріш "вимучується". І справа не в літературній мові, а в великій кількості імен та обставин, яких я не знала. Наче, ти запізнився на початок розмови й упустив щось важливе. Отже, контекст важливий.
Коли я озброїлась гуглом і вікіпедією - стало цікавіше. І, хоч я витратила час на біографії, рецензії, інтерв'ю, я суттєво доповнила мій 'to-read list'. Ось що є ця книжка - список авторів, яких варто або не варто читати.
Особисто для мене стало відкриттями:
- Bernard-Henri Lévy відвідував Україну. І не просто був тут декілька разів, а виголошував промову зі сцени Майдану (я, навіть, теrст промови знайшла): "Я французький громадянин, я - європейський федераліст, але сьогодні на Майдані, який нагадав Європі про її першочергові покликання, я також українець".
-Jay McInerney грав у "Gossip Girl". Серйозно.
-Fransuaza Sagan померла 12 років тому (я чомусь думала, що вона живе і процвіта).
Взагалі, на сторінках багато таких відкритів - цікаві думки, цитати, посилання на книги та письменників, жарти та кепкування над собою, міні-курси літературної майстерності та літературної критики; назви ресторанів, готелів, страв та напоїв - просто туристичний гід якийсь. Але я зовсім не знайома із деталями суспільно-політичного життя Франції, тому цю книгу не просто читати. Я - гість, якого не кликали на це свято життя.
P.S.: Видавцям: книга презентувалась у вересні 2016 року, Umberto Eco помер у лютому 2016. "Вбийте" його в примітках, бо він у вас ще живий.
Коли я озброїлась гуглом і вікіпедією - стало цікавіше. І, хоч я витратила час на біографії, рецензії, інтерв'ю, я суттєво доповнила мій 'to-read list'. Ось що є ця книжка - список авторів, яких варто або не варто читати.
Особисто для мене стало відкриттями:
- Bernard-Henri Lévy відвідував Україну. І не просто був тут декілька разів, а виголошував промову зі сцени Майдану (я, навіть, теrст промови знайшла): "Я французький громадянин, я - європейський федераліст, але сьогодні на Майдані, який нагадав Європі про її першочергові покликання, я також українець".
-Jay McInerney грав у "Gossip Girl". Серйозно.
-Fransuaza Sagan померла 12 років тому (я чомусь думала, що вона живе і процвіта).
Взагалі, на сторінках багато таких відкритів - цікаві думки, цитати, посилання на книги та письменників, жарти та кепкування над собою, міні-курси літературної майстерності та літературної критики; назви ресторанів, готелів, страв та напоїв - просто туристичний гід якийсь. Але я зовсім не знайома із деталями суспільно-політичного життя Франції, тому цю книгу не просто читати. Я - гість, якого не кликали на це свято життя.
P.S.: Видавцям: книга презентувалась у вересні 2016 року, Umberto Eco помер у лютому 2016. "Вбийте" його в примітках, бо він у вас ще живий.
January 22, 2019
Отличный гид по американской и французской литературе второй половины XX века.
July 8, 2023
Wywiady zawsze dobrze mi się czytało. Podobnie jak książki Frederica Beigbedera, więc kiedy natrafiłem na jego Rozmowy dziecięcia wieku, będące zapisem jego rozmów z tuzami literatury, w większości co prawda francuskiej, to bardzo się ucieszyłem. Wiadomo, że dobra rozmowa zależy od prowadzącego wywiad i poziomu intelektualnego jego interlokutorów, a żadna ze stron w tej książce nie zawodzi. Są to dyskusje o literaturze, o kobietach i świecie. Czasem o wszystkim i o niczym, jednak zawsze z dowcipem, który stanowi o inteligencji, tego który zadaje pytania i tego, który na nie odpowiada. Raz jest bardziej poważnie, innym razem trochę mniej, jednak z każdej z tych pogadanek coś wynika i daje czytającemu duża satysfakcję, bo czy jest coś bardziej pociągającego niż bycie świadkiem naocznym rozmów gwiazd pisania? Konwersacje prowadzone są tu bardzo swobodnie i czuje się, że zachodzi tu chemia, pełna erudycyjnych smaczków i odniesień do kultury masowej. Każde słowo ma tu znaczenie i aromat, jak francuskie wino, którym raczą się bohaterowie. To książka o pracy twórczej i przyszłości książek. O tym czy literatura w obecnej formie przetrwa i jaka jest rola pisarzy i pisarek w objaśnianiu nam zjawisk rzeczywistości. W końcu jest to książka o spotkaniu się dwóch bądź dwojga ludzi, którzy chcą ze sobą pobyć, porozmawiać, co bywa trudne lub coraz rzadziej spotykane w czasach, gdy wszystko sprzysięgło się, żeby izolować nawzajem ludzi. W takim przypadku dialog jest ich formą sprzeciwu i ostatnią deską ratunku. Rozmawiają, więc są. Serdecznie polecam! Genialne!!!
December 21, 2025
Тоненька книга, що складається з низки розмов й історій, які відображають дух покоління. Написано легко й іронічно, деякі інтервʼю містять провокативні теми, демонструють сатиричний погляд на сучасність. Окремі історії доволі дотепні та гострі, добре передають атмосферу богемного життя. Проте, склалося враження, що написане це все для обмеженого кола читачів: необхідно знати конкретних людей, розуміти культурний контекст, події, інакше повноцінно недопетраєш про що йдеться.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews