The Meanings of Social Life: A Cultural Sociology

by Jeffrey C. Alexander

In The Meanings of Social Life , Jeffrey Alexander presents a new approach to how culture works in contemporary societies. Exposing our everyday myths and narratives in a series of empirical studies that range from Watergate to the Holocaust, he shows how these unseen yet potent cultural structures translate into concrete actions and institutions. Only when these deep patterns of meaning are revealed, Alexander argues, can we understand the stubborn staying power of violence and degradation, but also the steady persistence of hope. By understanding the darker structures that restrict our imagination, we can seek to transform them. By recognizing the culture structures that sustain hope, we can allow our idealistic imaginations to gain more traction in the world. A work that will transform the way that sociologists think about culture and the social world, this book confirms Jeffrey Alexander's reputation as one of the major social theorists of our day.

Genres: Sociology, Philosophy, Nonfiction

296 pages, Paperback

First published January 1, 2003

About the author

Jeffrey Charles Alexander is an American sociologist, and one of the world's leading social theorists. He is the founding figure in the school of cultural sociology he refers to as the "strong program"

Reviews

[Bene Pétursson · Rating 5 out of 5]

Somewhat cooky, almost definitely wrong but also both deeply interesting and very useful!

Highly recommend!

Never thought I would enjoy structuralist semiotics, but there's a point to be had!

[Ihor Kolesnyk · Rating 3 out of 5]

Коли починав цю книгу читати, то мав якусь надію, що побачу чіткий текст із конкретними пропозиціями по методології соціології культури або культурної соціології. Певні ескізи автор пропонує у першому розділі, де розглядає власне (чи пропонує від себе) певні критерії "сильної програми", критикуючи "слабкі програми" класичної соціології, Вебера, Дюркгайма, марксистів Бірмінгему, Фуко тощо. Далі він пропонує увазі збірку власних текстів, які виглядають радше статтями впорядкованими до книги, у якій намагається аргументувати власні ідеї. В дусі "конструктивізму" пише на різні теми - від Голокосту, до політичних процесів у США. Згадує також про конструкції "зла" у діалектиці із добром у контекстів соціології.

Трохи розсмішив його пасаж: “Amnesty International, winner of the Nobel Peace Prize, has been one of the world’s most effective nongovernmental democratic organizations, exposing and mobilizing opposition against torture and other heinous practices of authoritarian and even democratic governments.” [Alexander, 2003, p. 119] Мене досі дивують західні академіки, які ігнорують глибші пласти і проблемні історії із будь-якими організаціями на зразок Амнестії (яку можна іноді перейменувати на Амнезію або Сліпоту щодо тих, хто платить їм гроші у регіональних осередках). За уважного розгляду, а не в контексті редукції і застосування "зручних аргументів" для підтвердження власних ідей, все виглядає набагато складніше.

Цікавим був розділ про Голокост, де він звертає увагу на відмінності у сприйнятті "етичного конструкту" за межами Заходу (де власне Голокост виникає як термін і потім переходить у глосарій міжнародних організацій). Світ глобально і в окремих кейсах мав у дупі усі ці етичні конвенції щодо насилля, знищення інших людей за ознаками, геноцидних практик тощо. Проблема не в окремих людях чи організаціях, які заперечують Голокост, Голодомор, Нанкінські злочини в Китаї, переслідування уйгурів у КНДР, геноцид вірмен і греків, а в тому, що за уважнішого погляду і на практиці (тут має бути згадка про Бучу і рф), навіть комісіям ООН переважно байдуже на страждання за межами їхніх кабінетів.

Загалом ця книга викликала в мене трохи сарказму, трохи іронії, трохи розчарування і зовсім трохи допомогла вкотре зазирнути у філософські рефлексії в межах соціології.

[Federico · Rating 2 out of 5]

Ho sempre pensato che il male e il bene sono categorie costruite dall'uomo; qui si sostiene anche che sono necessarie, e probabilmente è vero, e quindi che bisogna imparare a controllarne la costruzione. Però di fatto non si capisce come sia stato costruito il mito dell'Olocausto, perché la gente si sia rivolta a una certa interpretazione piuttosto che a un'altra. La storia è comunque interessante, e serve abbastanza bene a esporre l'idea di fondo.

[Kseniia · Rating 3 out of 5]

whatever dude