Ця книжка написана військовим капеланом, який постійно здійснює своє служіння в зоні АТО, стоїть пліч-о-пліч із тими, про кого пише, підтримує їх і проводжає в останню путь. Вона – про друзів і для друзів, а тому написана з любов’ю та щирою вдячністю. Тут зібрані тексти про глибоке і про глибоко людське, про духовний вимір людського досвіду війни та про справжню любов, здатну перемінити людину на сонце, а наш спільний біль – на радість спільної надії. Адже хлопці, про яких ідеться, – молоді офіцери Збройних Сил України, – втілення відданої та жертовної служби своєму народу, щирої, щедрої та до кінця вірної любові. Відтак книжка водночас є даниною світлій пам’яті тим, хто в час, коли Україну огорнула темрява і страх, запалав соняхами на полях української журби.
Це книжка, яку неможливо читати без емоцій. Аж до мурашок і комка в горлі. Отець Андрій всю біль війни виклав через слова любові, віри і надії які творять перспективу.
Я не можу дивитись на ці портрети. Я не можу дивитись у ці очі. Слова, які відкривають у мені скриньку з болем. Ця скринька зачинена з 2014 року. А потім ти знову відчуваєш кожну втрату.
Книга про любов, про любов к Богу, к ближнім, к батьківщині. Книга яка дає зернята для роздумій, яка дає надію... Ця книга росповідає про наших захисників, які захищали нас і захищають прямо зараз, а хто вже можливо молится за нас з небес. Ця книга, про наших чоловіків, які залишаючи домівку, рідних - захищають майбутнє нашої країни, захищають дітей, хоча самі часом діти. Книга написана в 2015 році, але зараз ми розумаємо що ціна нашоє своболи стала набагато дороща. Важко осягнути масштаби - скільки людей загинуло на цій війні. Книга про біль і надію, про біль і віру, про біль і любовь.
"Свобода коштує дорого, деколи - самого житя. Проте саме свобода є необхідною умовою можливості любові."