Зміст: «У стані сп’яніння, але на велосипеді...». Передмова Рея Бредбері. Переклала Ірина Бондаренко Ніч. Переклала Марта Томахів День повернення додому. Переклала Марта Томахів Дядько Ейнар. Переклала Марта Томахів Мандрівниця. Переклала Марта Томахів Озеро. Переклала Марта Томахів Труна. Переклала Марта Томахів Натовп. Переклала Марта Томахів Коса. Переклала Марта Томахів Була собі стара. Переклала Марта Томахів Дощі випадають. Переклав Олександр Терех Третя експедиція. Переклав Олександр Терех Мовчазні міста. Переклав Олександр Терех Гості із Землі. Переклав Олександр Терех Мертвий сезон. Переклав Олександр Терех Пікнік, що триватиме мільйон років. Переклав Олександр Терех Лис і ліс. Переклала Марта Щавурська Калейдоскоп. Переклала Марта Щавурська Космонавт. Переклала Марія Шурпік Корпорація «Маріонетки». Переклав Сергій Стець Ні дня, ні ночі. Переклав Сергій Стець Місто. Переклав Сергій Стець Вогненні кулі. Переклав Сергій Стець Ніч перед кінцем світу. Переклав Сергій Стець Велд. Переклав Сергій Стець Вічний дощ. Переклав Сергій Стець Велика пожежа. Переклав Дмитро Стельмах Пустеля. Переклав Сергій Стець Гуркіт грому. Переклала Ольга Радчук Вбивця. Переклав Віталій Ракуленко Квітневе чаклунство. Переклала Марія Шурпік Хлопець-невидимець. Переклав Богдан Стасюк Золотий Змій і Срібний Вітер. Переклав Богдан Стасюк Туманний горн. Переклав Богдан Стасюк Велика чорно-біла гра. Переклав Богдан Стасюк Вишивання. Переклала Олена Кіфенко Сонце — яблука злотаві. Переклав Богдан Стасюк Силова установка. Переклав Богдан Стасюк Прийми вітання і прощай. Переклав Богдан Стасюк Великий світ десь там, удалині. Переклав Віталій Ракуленко Гральний майданчик. Переклав Віталій Ракуленко Скелет. Переклав Віталій Ракуленко Пожилець з горішньої кімнати. Переклав Віталій Ракуленко Дотик вогню. Переклав Віталій Ракуленко Посланець. Переклав Віталій Ракуленко Банка. Переклав Віталій Ракуленко Маленький убивця. Переклав Віталій Ракуленко Наступний. Переклав Віталій Ракуленко Чортик у коробці. Переклав Віталій Ракуленко Прощання. Переклав Володимир Митрофанов Екзорцизм. Переклав Володимир Митрофанов Примітки
Ray Douglas Bradbury was an American author and screenwriter. One of the most celebrated 20th-century American writers, he worked in a variety of genres, including fantasy, science fiction, horror, mystery, and realistic fiction.
Bradbury is best known for his novel Fahrenheit 451 (1953) and his short-story collections The Martian Chronicles (1950), The Illustrated Man (1951), and The October Country (1955). Other notable works include the coming of age novel Dandelion Wine (1957), the dark fantasy Something Wicked This Way Comes (1962) and the fictionalized memoir Green Shadows, White Whale (1992). He also wrote and consulted on screenplays and television scripts, including Moby Dick and It Came from Outer Space. Many of his works were adapted into television and film productions as well as comic books. Bradbury also wrote poetry which has been published in several collections, such as They Have Not Seen the Stars (2001).
The New York Times called Bradbury "An author whose fanciful imagination, poetic prose, and mature understanding of human character have won him an international reputation" and "the writer most responsible for bringing modern science fiction into the literary mainstream".
Свідомо читав цю книжку довго і повільно, по два-три оповідання, розтягуючи задоволення. Деякі фрагменти перечитував знову, дещо навіть читав дружині, — так кортіло ними поділитися. Про коротку прозу Бредбері не скажу нічого нового — несподівані сюжети, чудернацькі герої, унікальний маленький світ у кожному новому оповіданні. Але ці тексти, ці переклади, є дуже смачними». Чудова робота перекладачів і редакторів. Дякую!
Окремо про саме видання. Загалом «Навчальна книга Богдан» видало оповідання Бредбері у чотирьох книгах: Все літо наче день один (дві книги) і Все літо наче ніч одна (дві книги). Кожна у кінці має примітки, де вказано, коли написане оповідання, де воно публікувалося, є також деякі зауваги самого автора.
Щиро радію, що маю усі чотири томики. Моя подорож дивними світами Рея Бредбері лише починається :-)
Коротка проза Бредбері багатьох надихнула на створення власних світів, як от той же Кінг. Понад третину оповідань настільки метчаться з текстами Стівена, що їх запросто можна додати у його збірку і це буде максимально органічно. Фентезійні оповідання подобаються більше, оскільки в них оповідь фокусується здебільшого на людях та їх відносинах і фентезійне слугує скоріше фоном, натомість у фантастичних оповіданнях, ідеї майстра часто гранично казкові, як от політ до сонця, щоб набрати його матерії черпаком😁 і цей фон настільки абсурдний, що подальші дії героїв важко сприймати серйозно.
Досліджувати коротку прозу Рея буду і надалі, але рівень очікувань потрібно явно знизити, адже його тексти скоріше підійдуть для дитячо-юнацької вікової групи.
Серед тих, які найбільше сподобались, хотів би виділити Туманний горн, Наступний, Натовп, Коса та День повернення додому.
Що треба знати про цю книжку оповідань Бредбері, окрім того, що ви всі й так знаєте про Бредбері? Що ви знайдете тут всякі різні тексти, і ті, що самі по собі, і ті, що з "Марсіанських хронік" чи з інших циклів. Так що цілком може виявитися, що ви читаєте щось, що ви вже читали. Ну, буває :) Як на мене, то відмітною рисою тому є те, що він починається із радше світлих оповідань, а закінчується зовсім моторошними. Скрізь якщо не марсіани, то або вампіри, або всякі стрьомні люди. А місцями Бредбері передбачуваний і від самого початку зрозуміло, що ця людина тут вмре або щось із цього розділу. Відкриття для мене - це, безумовно, оповідання "Гуркіт грому". Можливо, ви, як і я, бачили фантастичний фільм, в якому кілька чоловіків відправляються на сафарі на динозавра і один з них випадково роздушує метелика мільйонщосьтам років тому, і в результаті вся історія міняється. Так от, воно зняте за цим оповіданням Бредбері, фільм "доопрацьований" звісно. З перспективи сьогоднішнього дня абсолютно несподівано виглядають оповідання "Дощі випадають" і "Велд", обидва вперше опубліковані у 1950-му році. Перше описує розумний будинок, напханий технологіями, який сам вас будить, готує сніданок, прибирає і робить все решта. Друге розповідає про такий самий будинок, в якому дитяча кімната обладнана панелями, які можуть показати вам будь-що, і вам це буде здаватися реальним, аж занадто реальним. Недавно говорила в одному дружному колі про оці самі розумні будинки, і будо кумедно, бо я періодично казала зось на зразок: ой, пацани, та Рей бредбері це описав ще хтозна-коли, читайте фантастику :) Ще в цій книжкці класна передмова і офігенний пасаж у оповіданні "вбивця" про те, як моюільні телефони не дають нам жити. Читати? Так. Тільки майте на увазі, що Бредбері таки моторошний, місцями навіть дуже.
***
«Він лякав мене ще з дитинства. Мій дядько називав його Машиною Привидів. Безтілесні голоси. Я боявся його до смерті. І в подальшому житті я не міг спокійно ним користуватись. Телефон здавався мені якимось нелюдським приладдям, яке може пропустити особистість людини через свої дроти, якщо захоче. А якщо не захоче, просто відфільтрує вашу особистість так, що голос, який дійде до іншого кінця дроту, буде холодним, як риба. Повним сталі, міді, пластику, чого завгодно, тільки не тепла і справжності. По телефону легко казати не те, що думаєш; телефон перекручує значення слів. Нажити ворога по телефону дуже легко. Ще, звісно, телефон – така зручна річ; просто він завжди поруч і вимагає, щоб ви зателефонували тому, хто не хоче, щоб йому надокучали. Друзі увесь час телефонували, телефонували і телефонували мені. Чорт, у мене не було вільного часу. Як не телефон, то телевізор, як не радіо, то фонограф. Як не телевізор, фонограф чи радіо, то фільми з кінотеатру за рогом, фільми, що проектуються на низькі купчасті хмари із перервами на рекламу. Дощ уже не дощ, а наче змилки якісь. Як не реклама на хмарах, то музична реклама з естради у кожному ресторані; музика і реклами в автобусах, якими я їздив на роботу. Як не музика, то переговори по інтеркому чи мій нічний жах – наручний радіопередавач, по якому друзі і дружина телефонували мені кожні п’ять хвилин. Що такого у цих «сучасних зручностях», що робить їх такими спокусливо зручними? "
Місцями добре, місцями гірше, бо з сучасної оптики багато чого важко сприймати. Але роблячи корегування на час написання й контекст, не закриваєш книгу, а даєш їй шанс. Та й не дарма, бо серед півсотні оповідань розсипано безліч справжніх діамантів. Десь це неймовірно глибокий і чуттєвий опис, десь дуже смачна думка. Читати можна, читати треба, але бути готовим, що це було написано досить давно й навколо були інші цінності та контексти.
Змалечку мріяла, що колись вийде отакий пухкенький томик маленьких шедеврів від Рея Бредбері, справжнього майстра коротких оповідок. А тут вийшло навіть два чи то пак один в двох грубеньких книгах. Навіть якось не хочеться приколупуватися до видання чи досить високої ціни. Рекомендую.
Це була довга подорож, адже я читала по 1-2 оповідання за раз, відкладала, переключалась на інші книжки, але поверталась, щоб поритись в цій шкатулці з коштовностями ще і ще. Оповідання різні за жанром, довжиною, сетингом, але в кожному є щось заворожливе, як завжди у Бредбері. Найбільше вразило оповідання "Вишивання", дуже жаске. Дуже люблю його оповідання про космос. І хочу поділитись кількома цитатами-перлинками, знайденими в цій скрині скарбів:
- А я завжди гадав, що Бог може бути тільки серйозним. - І при цьому створити качкодзьоба, верблюда, страуса і людину? Я вас прошу! -- засміявся отець Перегрин.
Коли дівчина закохується, вона зовсім втрачає глузд. Саме на це й попадається чоловік. Він думає: "О, яка мила й дурненька дівчина, вона кохає мене, одружуся-но я з нею". Він одружується з нею, а одного чудового дня прокидається й бачить: вся замріяність його дружини кудись щезла, повернувся весь її тверезий глузд і висить тепер, як білизна, по всьому будинку. Отак чоловік і опиняється мов на безлюдному острові, сам-один у квартирі, з фатою у руках, що раптом перетворилася на ведмежий капкан, з метеликом, що перевтілився в осу.
Якби початок вечері затримався ще хоч на мить, картопля б охолола, а бабуся-навпаки.
Людям, як автомобілям, час від часу треба перевіряти гальма; гальма своїх відчуттів, розумієте мене? І акумулятори, і вогні, і реакцію, і ставлення до життя
Набір коротких історій різної тематики. В більшості оповідання незалежні один від одного, але є декілька оповідань де зустрічаються вже знайомі герої. Загальне враження - мені досить сподобалося все що було про фантастику і не сподобалося майже все інше. Було декілька класних оповідань про жахи, але хорор це просто не для мене. Другий том поки не планую читати.
Бредбері пише досить цікаві оповідання, але саме ця книжка мені не сподобалась. Навіть пов'язані між собою оповідання перемішані. Пам'ятаю як я насолоджувався Марсіанськими хроніками, перечитуючи цілі хроніки за один день. Цю книжку я змушував себе читати. Для любителів творчості Рея Бредбері - раджу, для інших, прочитайте декілька оповідань з цієї книжки перед її купівлею.