Натрапив на роботи Жан-Поля Жібра ще дуже давно, випадково переглядаючи французькі видання, і відразу закохався у його неповторний стиль. Легкі, але водночас надзвичайно деталізовані лінії, акварельні відтінки, атмосфера часу — усе це в його малюнках створює дивовижний ефект. Відтоді кілька англомовних видань Жібри знайшли своє місце у моїй бібліотеці. Та вперше мені випала нагода прочитати його роботу рідною українською мовою, а саме бандесіне «Відстрочка».
Події переносять нас у червень 1943 року, в містечко Камберак на півдні Франції, що живе під тінню окупації. Головний герой, Жюльєн, вважається мертвим після бомбардування поїзда, яким його мали відправити до Німеччини. Насправді він дивом урятувався й тепер ховається на горищі покинутого будинку вчителя. Звідти він спостерігає за життям містечка, немов за театральною сценою. Перед його очима постають історії мешканців: кохання, зради, дрібні радощі, прояви боягузтва і відваги. І, звісно, особливе місце у цих спостереженнях займає Сесіль — юна дівчина, в яку Жюльєн безнадійно закоханий. Її постать у червоній сукні стає для нього світлом серед темряви війни, сенсом його щоденного чекання. Але війна нагадує про себе: загін німців у будь-яку мить може змінити хід подій, а доля виявляється безжальною, залишаючи героя лише у стані «відстрочки».
Враження від цього твору двоїсті й водночас неймовірно сильні. З одного боку, історія захоплює красою малюнку, витонченістю діалогів і загальною атмосферою, де буденність переплітається з історичною драмою. З іншого боку, темп оповіді повільний, майже споглядальний, і це може здатися дивним. Як і сам сюжет також. Читаючи, іноді ловиш себе на тому, що сюжет ніби зависає у часі, як сам Жюльєн у своєму сховку на горищі. Автор не женеться за динамікою, а дозволяє відчути ритм життя маленького міста під час війни, з його тривожним очікуванням і тихими митями радості.
Жюльєн — юнак, який опинився між життям і смертю, між минулим і майбутнім. У ньому є певна пасивність: він не герой у класичному розумінні, а радше спостерігач, що вдивляється в інших, намагаючись зрозуміти їхні мотиви та власне місце у світі. Сесіль — втілення краси, символ надії серед сірості війни. Саме її образ формує емоційну вісь оповіді, роблячи «Відстрочку» історією не лише про війну, а й про любов, яка завжди залишається поруч із нами навіть у найтемніші часи.
Акварель Жібри є неймовірної краси, де кожен штрих продуманий: від осіннього листя до відблиску лампи у вікні. Атмосфера Камберака передана з такою точністю, що сторінки можна розглядати довго, як картини. Мабуть, у цьому й полягає особлива сила Жібри — він створює світ, де зображення і слова перебувають у гармонії, а час наче сповільнюється. Художник уважно попрацював із костюмами й предметами побуту епохи. Завдяки цьому кожна деталь у кадрі, від віконниць до суконь, має історичну достовірність і художню довершеність.
«Відстрочка» — це не лише історія про війну та кохання. Це медитативна подорож у час, де життя маленького міста стає відображенням великої історії. Бандесіне вражає візуальною красою, тонким психологізмом і незвичним балансом між інтимною історією двох людей та ширшим контекстом Другої світової війни. Мабуть, цей твір не кожному підійде. Він потребує уважного й неквапливого читання. Але якщо дати йому шанс, то «Відстрочка» відкриється як справжній шедевр, де кожен кадр і кожне слово працюють на створення особливої атмосфери.
«Відстрочка» прекрасна у візуальному плані й залишає після себе дивне, але хороше відчуття. Ніби сам пережив маленьку частину чужого життя.