Lilith-The First Eve: Historical and Psychological Aspects of the Dark Feminine

by Siegmund Hurwitz, Marie-Louise von Franz (Foreword by)

In a fascinating excursion through the history of her myth, Siegmund Hurwitz presents and interprets the ancient dark-winged goddess Lilith, also known as ‘the first Eve.’ The author’s extraordinarily meticulous study of the original sources brings to light a striking figure long lost from our awareness, yet highly relevant to a psychological understanding of today’s evolving masculine and feminine identities. Case material from his analytical practice imbeds Lilith in the everyday problems of contemporary life.

Genres: Mythology, Nonfiction, Religion, History, Psychology, Feminism, Spirituality

262 pages, Paperback

First published July 1, 1992

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

На сьогодні це найоб'ємніша та й загалом найкраща праця присвячена дослідженню Архетипу Ліліт.
Гурвіц наводить сотні цитат із різноманітних джерел, в основному давньої месопотамської, вавилонської та семітських релігійних літератур. Але це далеко не все. Не обійшлося без огляду гностичних джерел, корпусу Наг-Хаммаді, та письмових джерел барбелітів. Вкінці на читача чекає кілька блискучих іконологічних розвідок полотен Дюрера і Ґої. Дається аналіз снів в яких проявляється архетип Ліліт. В основному це сни чоловіків і загалом більше уваги зосереджено на взаємодії Ліліт та Адама (чоловіка).
Це напевно єдиний мінус, але його легко можна заповнити роботою Барбари Блек Колтув.

Закінчуючи, наведу улюблені цитати.

В юдейській літературі Ліліт – одна з безлічі демонів, які згадані в Біблії, Талмуді та раввіністичній традиції. Вона займає чільне місце у неканонічній літературі, зокрема; в апокрифах і псевдоепіграфах, в магічних текстах Ніппура арамейською, в гностичній і мандеїстичної літературі, а також у пізньому іудейському містицизмі і єврейських народних переказах.
Демони в Юдаїзмі поділяються на три категорії, кожній з яких присвоєно свою назву. Перша категорія - це духи (רוחות Ruchot), друга -шкідники (מזיקים Masiqim), третя -руйнівники (שבאלים Chabalim). Усі вони можуть бути об'єднані під загальною назвою «шедим» שדים (од. чשד Shed, арамейською Shida), тобто, демони. Шедим можуть бути дуже доброзичливими, але найчастіше вони – небезпечні порушники спокою. Здебільшого, ті демони, які трапляються людям на очі, більше зацікавлені у чоловіках, ніж у жінках, хоча зустрічаються й такі, що прагнуть зустрічі переважно з жінками.
Єврейське слово «шед» שד, швидше за все, походить від аккадського «Шеду», яке частково відповідає Шумерському «Алад». У Вавилонії Шеду був переважно хтонічним божеством, яке зображувалося у вигляді бика з людською бородою. Бик та Шеду мали ідентичну символіку. Однак у той же час ця символіка відповідала ще й Нергалу, вавилонському божеству, що керує підземним царством і світом мертвих, тому, можна припустити, що він, мав зв'язок з душами мертвих.
Шеду завжди зображувався у вигляді крилатого бика. Виходячи з цього можна припустити, що крім свого хтонічного аспекту, він мав ще й духовний.
Шеду, який з'являвся чоловікові від імені богині Ламасу чи Лами, Шумери називали Каль і зображували як крилату корову. На відміну від неоднозначного і найчастіше негативного образу Шеду, Ламас завжди вважалося доброзичливим і послужливим божеством. Шеду і Ламассу були встановлені на воротах палацу царя Ашшурнасірпала, якраз до дня його сходження на престол. Цар Асархаддон, пишався тим, що встановив їх праворуч і ліворуч від входу як стражників, що охороняють царський палац, а також як покровителів всього народу Ассирії. Шумерська Ламассу пізніше була включена до вавилонського пантеону, але при цьому вона, як і Шеду, зазнала певних змін і була перетворена на демоницю, якій поклонялися як великій і жахливій матері, тобто, ставши повноправною богинею, вона втратила майже всі свої позитивні якості.

Зіґмунд Гурвіц "Ліліт. Історичні та психологічні аспекти темної жіночності"

Ламашту - один із двох образів, які залишили свій відбиток на фігурі Ліліт. Вони мають багато спільних рис. Обидві уважно спостерігають за вагітною жінкою, особливо під час пологів. Вони не тільки намагаються нашкодити породіллі, а й викрасти її новонароджену дитину, або навіть вбити її. Тому, щоб ці дві богині залишили матір та дитину у спокої, на амулетах вони завжди зображувалися разом.
На вавилонському циліндричному друку з Ашмолеанського музею в Оксфорді зображено сцену народження дитини. Вперше цей друк був представлений публіці Стівеном Ленгдоном і незабаром був детально описаний Бруно Мейсснером. Відповідно до інтерпретації, даноїbК. Франком, на відбитку зображено жінку під час пологів, на яку нападають демони на чолі з Ламашту. Проте Мейснер, як і раніше, ставить під сумнів цю інтерпретацію.
Декілька авторів поспішили вказати на близький зв'язок між Ламашту та Ліліт. Якщо вірити Ф. Перлзу, то:
"У свідомості єврея Ламашту та Ліліт практично ідентичні".
У зв'язку з цим може здатись, що Ламашту бракує повноцінності характеру на тлі фігури Ліліт. З іншого боку, вірно, що аспект Ламашту в міфі про Ліліт є історично давнішим. Тому ми маємо максимально уважно розглянути цю вавилонську богиню.
Слід зазначити, немає ніяких чітких канонів щодо зображення інших близькосхідних богинь, але індивідуальні риси Ламашту були показані досить виразно. Найкращим письмовим джерелом, яке допоможе нам у розумінні фігури Ламашту є зібрання так званих текстів Лабарту, видане Д.В. Мірманом (D. W. Myhrman). В останні кілька десятиліть ці тексти були відкориговані та доповнені.
В них до Ламашту завжди звертаються як до богині. Її батько - Ану, вавилонський бог небес та зброї; тому її часто називали дочкою Ану. Вона вважалася обраною наперсницею богині Ірніни, спорідненою з шумерською Інаною та вавілонською Іштар.
Текст Лабарту говорить:
"Її обитель розташовується в горах і чагарниках очерету. Вигляд її жахливий. У неї писок лютого білого лева, білий як глина, що за формою нагадує огуззя. З її рота тече слина, вона реве як лев і виє як шакал. Вона - повія. Неприборкана природа її вселяє страх. Жахлива, моторошна, ненаситна, підступна, злісна, вона руйнує все, до чого наближається. Її діяння - жахливі. : наслання чоловікам, диким тваринам, деревам, річкам, дорогам, будинкам. Ціло її всежеруще, горлянка вічно спрагла крові."
Згідно з іншими джерелами: "вона чатує на вагітну жінку, вичікує, коли та народить, щоб вкрасти у неї новонароджене немовля. Деякий час після народження дитини вона з'являється в дитячій кімнаті і намагається відібрати немовля від тіла матері. Потім вона починає мучити дитину лихоманкою і жаром, які переходять у пропасницю."

Зіґмунд Гурвіц "Ліліт. Історичні та психологічні аспекти темної жіночності"

Ламашту, також відома під ім'ям Ламмея, увійшла до грецької міфології як Ламія. За однією версією Ламія була фригійською царицею, за іншою традицією вона була дочкою царя Лівії. Ламія була коханою Зевса, якому народила багато дітей. Від заздрості та ревнощів Гера переслідувала її та вбила всіх її дітей, крім Скілли.
Від горя Ламія втратила свою красу і почала викрадати новонароджених з заздрості до всіх матерів, які мають немовлят. Ламія здатна виймати власні очі для того, щоб вони продовжували стежити за дітьми, поки вона спить. Її зображували як істоту з тілом змії та головою прекрасної жінки. В античності Ламія, як, втім і Ліліт, вважалася викрадачкою дітей. По суті, вони обидві були аспектами однієї і тієї ж сутності на тлі безлічі інших жінок-демонів. Згідно з Шмідтом, у Греції досі збереглося повір'я, що:
"Якщо молоді люди, особливо з гарною статурою, співатимуть або посвистуватимуть на березі моря опівдні, або опівночі, Ламія підніметься з морських глибин і почне вмовляти свистячого стати її чоловіком і увійти з нею у воду, обіцяючи йому безтурботне життя. Якщо юнак відмовляється, вона вбиває його."
Згідно з Карлом Керені, в самому імені "Ламія" вже присутній натяк на її пожираючу сторону, так як слово "laimos" перекладається як "глотка" або "щелепи". Однак, найімовірніше, це ім'я походить від шумерської богині Ламмеї, що спростовує цю інтерпретацію.
У Ламії багато спільного з богинею Емпусою. Так само як і Ламія, Емпуса - привид, споріднений з Гекатою, з якою вони обидві зазвичай ототожнюються. Лібаній вважав, що Емпуса заманює чоловіків, користуючись своєю чарівністю, а потім вбиває їх і пожирає. Важливо відзначити, що Емпуса, як і Ламія, жива у казках і фольклорі сучасної Греції.
З їхніми фігурами пов'язана ще одна жінка-демон Морна. Відомо, що вона вбиває та їсть дітей, навіть своїх власних. Ця особливість приписується також Ліліт.
У грецькій міфології, крім інших персонажів, дітей викрадали сови-демони (Stringes).
У фольклорній традиції вони фігурують як перевертні. Міф говорить:
"Вони обернулися птахами і полетіли смоктати кров немовлят, що сплять у колисках".
За іншою версією:
"Це жінки, які літають ночами, потай проникають у надійно захищені будинки, душать там маленьких дітей, і поїдають їхню печінку."
Віра в сов-демонів, яких у сучасній Греції називають "Strigais" або "Striglais", досі жива у грецьких народних повір'ях, а також сучасних казках та легендах.
Аналогічні божества існували й у римській міфології. Вони тісно пов'язані з грецькими совами-демонами. Так само як і їхні грецькі прототипи, вони вважалися жінками-демонами, які викрадали дітей та пили кров.

Зіґмунд Гурвіц "Ліліт. Історичні та психологічні аспекти темної жіночності"

В своїй потужній роботі про архетип Ліліт , Гурвіц аналізує сни та різноманітні зразки живопису, ось уривок про "Меланхолію" Дюрера:

Леонардо да Вінчі належить фраза: "К��жен художник малює себе сам", і Альбрехт Дюрер був приблизно такої ж думки, він помічав, що "Багато художників створюють речі, які нагадують їх самих". Спільні риси між сатурнівською меланхолією та талантом він утілив насамперед у "Меланхолії", одній з трьох його відомих гравюр. На ній зображена крилата жіноча фігура з серйозним виразом обличчя, яка перебуває в глибокому самозануренні, віддавшись своїй долі. Крилате створіння , ймовірно лилик, несе на крилах напис: MELENCOLIA I. На підлозі лежить сплячий собака, в центрі картини - крилате дитя.
Символіка картини спірна в багатьох аспектах: і в іконографічному, і в психологічному; наприклад, крім різноманітних алегорій, таких як дзвони, пісочний годинник і ваги, на гравюрі зображені різні інструменти, які відповідають заняттям, що знаходяться під заступництвом Сатурна. Мундштук від медичної клізми, вінок із листя, одягнений на голову жінки, а також магічний квадрат. Всі вони символізують засоби, якими людина намагалася боротися з творчою меланхолією у ті дні.
В описі Е. Пановського підкреслюється, що ця картина є "нічим іншим як інтелектуальним автопортретом Альбрехта Дюрера", який спочатку планував написати гравюри для всіх чотирьох темпераментів, але "не зобразив (інші три), тому що не міг ідентифікувати себе з ними". Panofsky & F. Saxl: loc tit, p.
Той факт, що сам Дюрер боровся з глибокою меланхолією, випливає із зауваження, зробленого його молодшим сучасником Меланхтоном, який говорив про "спадкову меланхолію Дюрерів" (melancholia generosissima Duereri).
Це означає, що "... ми маємо право виявити риси Дюрера в іпостасі стариганя-Сатурна, який уважно дивиться на нас."²(E.Panofsky&F.Saxl:loc.tit.,p. 74)

Зіґмунд Гурвіц "Ліліт. Історичні та психологічні аспекти темної жіночності"

[James Curcio · Rating 4 out of 5]

A very thorough analysis of the Lilith mythic symbol. A must-read for anyone interested in the psychological or sociological interpretation of myth.

If you're looking for froofy occultism, or entertainment, look elsewhere. This is pretty straight-forward & scholastic.

[MKF · Rating 3 out of 5]

This is actually an English translation of Lilith published in Switzerland in 1980 by the author. Though it is in English there is still a few areas still in a foreign language with no translations. It's a bit hard to enjoy a book if you have to stop and translate what you just read.

[Sean Sparks · Rating 3 out of 5]

I was looking for information on where and how Lilith appears in biblical sources. This book delivers and how!

Very in depth and informative, the first half or so goes exhaustively into details and etymologies to determine the origins of the Lilith myth in history as the split Nightmare Mother archtype and seductress. From Assyrian myth to Kabbalistic insights we learn of all (an assumption) mentions of Lilith and her 12 demonic names.

For the second half of the book, I considered brushing up on my Freud and Jung, but then said, “What the hell” and just muscled through. At this point I was powering through as it was becoming a slog. VERY academic, but worth a read.

[Ziba Ghodsifar · Rating 3 out of 5]

نظر کلی من اینه که اگر به این نوع موضوعات علاقه‌مندید، این کتاب ارزش یک‌بار خوندن رو داره (مخصوصا بخش اولش) و می‌تونه فتح بابی باشه برای شروع مطالعه در این‌باره و… ولی اگر از قبل با این مسائل و مطالب آشنایی دارید، کتاب چیز جدیدی برای ارائه نداره.
پ.ن: اگر دوست دارید بیشتر درباره این کتاب بخونید، خوشحال می‌شم به پیج اینستاگرام که اون‌جا درباره‌اش نوشتم، سر بزنید؛ اسم پیجم gowsann ه) ❤️

[Maryellen · Rating 4 out of 5]

well researched but strict interpretation

[Kakali Adhikary · Rating 4 out of 5]

Siegmund Hurwitz presents and interprets the ancient dark-winged Lilith with an extraordinarily meticulous study of the original sources brings to light a striking figure long lost from our awareness, yet highly relevant to a psychological understanding of today’s evolving masculine and feminine identities.

Lilith is an extremely controversial figure within Jewish folklore who stands for the symbol of self-respect and power.
According to the Book of Genesis, men and women were created at the same time. Oops .. not Eve. One has been created even before Eve. Not from Adam’s rib. God created Adam and the woman with the same material and at the same time. She was Adam's first love, the first woman of creation. Also, she was the first woman in the world to rebel against Adam, his masculine mentality, and God himself. She was Lilith who is very brave or very stupid at the same time.
The literary meaning of the word ‘Lilith’ is night.

When Adam asserted his supremacy over Lilith during intercourse and asserted his rights over Lilith, she should have placed Adam from the bottom up. Since she is inactive and Adam is active. Moreover, Adam is male and he is the best.
But Lilith didn't. If she did, she would live in heaven with Adam, having an infinitely contented life. He used to get a nice house built with gold and silver bricks and fragrance, a paradise with thick branches and petals garden, drink from the heavenly river. But Lilith did not choose the paradise for herself by sacrificing self-esteem and honor. She raised her head and said to Adam, “You and I are created from the same material at the same time in the hands of the same God .. why would you be on top?” Questionable!

Most of the people don’t try to realize Lilith. Also, it is very difficult to understand her, too as Lilith is terribly portrayed in mythologies. But Lilith is not terrible but again terrible. As Lilith is fiercely valorous and extremely stupid again. Lilith has accepted Adam as her partner but denied as Master. Lilith is grateful to God for creating her at the same time as Adam. Again Lilith was the first woman on the earth who stood alone and revolt against God and left heaven.

Lilith knows how to love. Lilith also knows how to leave.

[Liam Guilar · Rating 4 out of 5]

Psychological readings of stories and myths often lose track of the text they are supposedly reading. This is not a criticism that can be levelled against Hurwitz and his book.
One of the admirable aspects of the book is the way Hurwitz considers and then challenges other interpretations of the material based on his reading of the texts, often in their original languages. His insistence on keeping the texts in sight is shouldn't seem unusual but makes him worth reading.

'Before I try to answer these questions, I would like to point out that it is absolutely necessary to follow the ben Sira text word for word during any interpretation. [...] Accuracy in scientific research is more an expression of respect and responsibility towards the writing wrod'.

The first half of the book is a detailed survey of stories about Lilith. The second part an investigation of the implications of these stories through the lens of a patient's dreams.

Originally written in German and published in 1980, the books optimism about the steady movement towards a world that was neither a 'mother world' or a 'father world' but where a healthy union of the feminine and masculine seems to belong to an era as lost like the Hanging gardens of Babylon.

[plantpixels · Rating 3 out of 5]

If you want an extensive list of different references of Lilith, the first half of the book kinda reads like a huge chronological bibliography in that he jams so many references in there its hard to consolidate the huge concepts which I am more of a fan of when it comes to exploring archetypal and mythological figures. It is extremely helpful and straightforward for someone who wants to do an archaeological dig of information on the history and origin of Lilith though. I thoroughly enjoyed the latter half of the book having to deal with the more personal experiences of Lilith and how it fits into our psyches, especially the anecdote about a certain psychiatrist or therapist or whoever, who had a pretty pivotal dream about said archetypal figure. Hurwitz is a very intelligent man whose sources are clear and sound. There is a tendency on my part, however, to want to examine his research and presentation with a gender critical lense.

[Mephistopheles · Rating 4 out of 5]

This was fascinating and well done. The book is divided into two halves, the first being a historical and archeological examination of the origins of the Lilith figure from various Near Eastern goddess figures, and its evolution into Jewish mythology. This was the strongest part of the book. The second half was a psychological exploration of the Lilith figure in a modern Jewish man, which I thought was weaker, because it only focused on one case study, and neglected to explore how the Lilith figure appears in the psychology of a woman. He touches on it briefly, but spends far more time on the male aspect.

[Heather Rose · Rating 4 out of 5]

This is a good deep dive on the history of Lilith. It uses both psychology (Jung) and history to paint a fuller picture of Lilith. It does come across as very scientific to read. Very interesting though and a lot of information that I enjoyed.

[Octavian Florescu · Rating 4 out of 5]

Beware of Lilith! She's lies deep inside every woman...and man. You have to learn to live with her.

[Tavi Florescu · Rating 3 out of 5]

Lilith lies deep inside any of us. Don't try to wake her up!

[Ginger Perry]

Includes Ralph Ames from Beaumont series and Fran Daily, from Brady series.

[Sangam Bk]

Nice

[Mahdi · Rating 4 out of 5]

ترجمه‌ی سامان دماوندی‌نیا/ نشر چشمه (چرخ)/ چاپ اول ۱۴۰۳

[Lolo · Rating 1 out of 5]

I do appreciate that this book is a much more analytical breakdown of the Lilith myth, as most other books have been highly assumptious and not based on much historical representative materials of Lilith. However, this was a very dry read and I think alot of it didn't sink in properly. This could simply be becuase I do not have enough deep knowledge of the Jewish religion and it's texts and materials though.
Reminded me a bit of "Women Who Run with Wolves" due to its very intricate logical analysing of texts. So, if you enjoyed that book, you may enjoy this book (provided you have some more insight than I do of Judaism).
Over all I'm glad I read it as I learnt a few interesting things.

Edit: one thing I noticed was his tendancy to lean slightly towards patriarchy, though sort of advocating a neutral (as opposed to a matriarchy, which I dont think most feminist want anyway. As matrilineal societies are usually what they promote as they are alot more equality based.) And he often discredits female interpretations of the materials based on their bias of potential feminist perception. Though he does tidy this up at the end by suggesting we need a compromise of both sexes to function properly.

[Erin · Rating 2 out of 5]

Fascinating topic... poorly written treatment.

While this book did contain a lot of information I didn't previously know about the Lilith mythology, it seemed to go down rabbit holes of how patriarchy is necessary and important and how a man's being effeminate indicates deep psychological issues, which truly seemed to be off topic completely. And besides that, it was a boring read.

[Romeo Saunders · Rating 2 out of 5]

This book is from a Hebrew perspective not Lilith throughout all history. I think it depends on what you're looking for with Lilith history and if you're looking for her with a bias or non-bias opinion.

[Jason · Rating 3 out of 5]

this book was one of those works of research that i relied heavily upon for my final gallery show: ".the quiet seduction of edward".