Падіння комунізму 25 років тому трансформувало політичний та економічний ландшафт у понад двох десятках країн Європи та Азії. У цьому виданні політичні лідери, науковці та політики дають оцінку урокам, здобутим із «великого переродження» капіталізму та виявляють вдалі політичні стратегії і тактики, щоб допомогти країнам здійснити перехід до стабільних та успішних ринкових економік. Також у цій книжці обговорено приклади країн, що знову повернулися до політичного та економічного авторитаризму. Автори цих есеїв доходять висновку, що найкращі результати отримували лідери, що мали візію та бажання вдаватися до сміливих кроків приватизації державних підприємств та дерегуляції. Одначе нещодавнє відкочування назад у Росії та Угорщині кидає тінь на спадок перехідного періоду, що розпочався чверть століття тому. Ідея книжки виникла у Будапешті впродовж 6-7 травня 2014 р. під час дводенного симпозіуму експертів та практиків, які розмірковували про минуле та майбутнє реформ.
Майже покрокова інструкція від ключових реформаторів посткомуністичних країн, яким таки вдалось за перші роки впровадити радикальні економічні реформи. До купи всі складові звести важко, бо реформаторам приходиться мати справу з ‚багатовимірною системою‘ і реальними людьми, а не пішаками на шахівниці. Тому на практиці реформування значно важче і шоковіше, ніж у теорії. І Лєшек Бальцерович (Польща), і Вацлав Клаус (Чехословаччина і Чеська республіка), і Март Лаар (Естонія) резюмували десь отакі уроки успішності їхніх економічних реформ (досвід цих країн мене найбільше вразив): 1. Ще до початку старту реформування будь-чого, має бути проста, чітка і позитивна візія + доступна демонстрація знання як туди потрапити + уміння ‚продати‘ цю візію громадськості. 2. Швидкість має значення. Критичну масу заходів має бути вжито на самому початку. Бальцерович це назвав ‚нетривалий період надзвичайної політики‘. Тому перехід має відбутись найшвидше і найрадикальніше. 3. Постать лідера має чиненайбільше значення на етапі переходу. Загалом успішне лідерство означало схильність до гручкості зміни коаліції в останній момент, ідучи на компроміси з опозицією, шокуючи колишніх союзників, роблячи що завгодно, аби реформи рухалися вперед. 4. Вдихніть і видихніть. Активно лупайте скалу, бо тайфун критики, опозиції та сумнівних ескпертів з усіх питань вже дихають вам у спину.
Читається складнувато. Реформи - це ж нелегко 🤷🏻♀️
Some interesting first-person takes on the process of privatization, liberalization, and radical economic change in the post-communist countries. Dry but revealing, this book shows how some practices consistently worked and how others needed to be carefully weighed, considered, and adapted or tweaked for each individual situation. The ideas of shock therapy vs radical liberalization of a different sort (of the Czech type), where the public is informed about the changes are discussed, for example. An important look into recent history and important background when examining the development of the countries of Eastern Europe today.
Якщо зробити резюме книги у вигляді твіту, то звучатиме воно так: "швидкі і радикальні реформи = успіх". Нічого нового. Хоча вікно можливостей, про яке останнім часом так люблять говорити, стає зрозумілішим і осяжнішим.
На диво сильно ця книга посилила відчуття справжньої дитячої образи (навіть я б сказала "абіди"): за те, що не використали шансів; за те, що у інших вдалося; за те, що це блін так очевидно, але чомусь не всі розуміють.
І звичайно потім важко звільнитися від роздумів на тему.
(Атеншн: читання може сприяти розвитку мозку). #bookchallenge_ua
Позитивні ремарки, що запам'ятались: *радикальні реформи, які б кардинально змінювали стимули, що ними керуються люді, здатні докорінно змінити масову поведінку; *щоб бути успішним, реформатор мусить інтелектуально володіти економічною стратегією; *перемога залежить від цілісної, добре зорганізованої, рішучої команди з чітким лідерством; *усі діскусії базуються радше на карикатурі того унікального історичного процесу змін, ніж на справжніх фактах; *наздоганяти - означає забути старе, навіть якщо його і досі використовують у розвинених країнах.
Ця книга справила на мене дуже сильне враження. по-перше ми маємо змогу оглянути реформи від першої особи. по- друге залучення багатої статистики дає нам неоціненний матеріал для побцдови чіткої економічної стратегї. по- третє книга однозначно розширює наші економічні кругозори і водночас що є дуже важливо розвінчує певні кліше наприклад про сильного лідера і т. д. однозначна варта для читання і перечитування особливо для людей яким цікаво чому ми не змогли і що потрібно робити...