Тепло його долонь

by Юрій Ярема

Якщо ти хоробрий душею, а серце твоє сповнене надії та кохання, то знаходиш тепло там, де його вже годи помітити. У час розпачу та зневіри герой роману сподівається знайти своє життєве призначення та промінь кохання у невідомому йому місті--столиці. Пірнувши в оміряний хаос можливостей змінити щось на краще, юнак гартує себе та призвичаюється до реалій нового світу. Лірична проза Юріа Яреми висвітлює дві половинки одного життя: побут та психологічний світ людини. Чи зможе хлопець, особистий вибір якого не сприймається суспільством, досягнути своєї мети та чи можливе "заборонене кохання" в сучасному світі?
Критики охрестили цей роман "першим ЛГБТ романом України."

Genres: LGBT

118 pages, Kindle Edition

First published August 1, 2015

About the author

Юрій Ярема--журналіст, молодий письменник, перекладач. Головна мета його творчості--розкопати ще невідомий "рудник"--квір-літературу, донести до читача та суспільства правду про жорстокі реалії сучасного пострадянського мислення та висвітити відсутність різниці між двома світами--"straight" і "gay".

Reviews

[Ярослава Литвин · Rating 3 out of 5]

Що мені сподобалось. Перш за все те, що така література існує. Для нашого, умовно толерантного суспільства, це великий крок. Важливо, що видавці готові ризикувати і автори знаходять в собі сміливість говорити на непрості теми. Також сподобалось, що книга не створювалася як шок-контент з метою епатувати. Це щира, подекуди надто наївна романтична історія про таке просте і таке важливе людське щастя.

Не сподобалися діалоги, в них подекуди надто штучна мова, подекуди голоси персонажів не відрізняються. І видно, що вони говорять лише для того, аби озвучити роздуми автора. Взагалі, тексту забракло щільної співпраці автора з редактором. Від цього всі лише виграли б.

Разом із тим, цікаво, яким буде наступний роман Юрія Яреми.

[Oleh Rybak · Rating 4 out of 5]

Перший гей-роман в Україні!

Дано старт український «квір» літературі. Молодий автор написав невеликий роман про кохання двох хлопців. Розпочавши читати книгу, очікував якоїсь порно-розповіді, а виявилась досить чутлива історія з хеппі ендом. Роман про тепло чоловічих стосунків. Звичайно, відчувається молодість автора, роман дещо наївний та сентиментальний, але в сучасному світі так мало щасливих історій кохання, що читання книги приносить романтичне задоволення. Вважаю, що перший крок в український «квір» літературі зроблено. Очікую наступних...

[Olga · Rating 5 out of 5]

Критики охрестили цей роман "першим Українським ЛГБТ романом", хоча насправді це--не ЛГБТ роман. Це просто книга про про кохання, тепло, людяність, про прагнення усіх нас знайти себе та бути тими ким ми є. Я би радила усім його прочитати; не залежно від статі чи орієнтації, кожна людина знайде в ньому щось своє, щось що резонуватиме з нею. До того ж проза автора до болі чудова, чуттєва, інтоксикуюча, співуча. Роман читається на одному подиху.

[Hanna Kyrychenko · Rating 3 out of 5]

Наївно. Подекуди до нудоти. Від розмов у потязі виникав суцільний фейспалм. Таке враження ніби автор писав у особистому щоденнику свої роздуми а потім вирішив написати книжку розкидавши їх по діалогам. Не спілкуються зараз так, і у 2015-ому не спілкувалися. Поставила б 2 зірочки проте додаю третю за сміливість і перші кроки у квір сучукрліті.

[Марина Манченко · Rating 2 out of 5]

Дуже хотіла, щоб мені сподобалось, і дуже радію, що є такий прецедент в нашій літературі (тематично). Але, на жаль, сама книжка потребує дуже багато роботи - і технічно, і концептуально. І персонажі, і діадоги, і логіка всього. Дещо могла б виправити хороша редактура, але то був би лише косметичний ремонт. Сподіваюсь, що автор працюватиме далі, але цій книзі не можу поставити високу оцінку.

[Kateryna Vorontsova · Rating 2 out of 5]

Дуже наївно, діалоги, в яких повністю відсутня послідовність і логіка. Хотілося б підтримати спільноту лгбт, але ця книга занадто "цукрово надумана", як на мене.

[Данило Депутат · Rating 3 out of 5]

Перший український ґей-роман. І перша видана книжка автора. Тому напевно й трішки наївно.

З одного боку згадується і суспільна нетерпимість: «стрьомно у нас проявляти свої почуття — потім на вулиці зловлять і зуби будеш збирати». З другого — штамповано прописано характери: якщо гомосексуали, то вони обов'язково обіймаються з чоловіками й плачуть; обожнюють котиків — але це такий милий штамп; гомосексуали полігамні й мають серед друзів здебільшого ґеїв; при цьому хлопці загалом показані як френдлі, а дівчина — навпаки, причому її гомофобність — це суспільна маска, що таїть раниму, протирічну підліткову душу. Втім мені здається, гомофобія — це просто гомофобія, причому необов'язково гомофоб — латентний гомофоб, оскільки до інших «не люблю» оберненої дії немає — можливо, це люди, яких так виховали, й зазвичай не змінюють власну думку, як і з більшості речей, «тому що дорослі»; при цьому вони можуть бути меґамозками у своїй сфері. Тобто це — ідіотське переконання з жахливими злочинами на цьому ґрунті. Й, на мою думку, гомофобія притаманна більше чоловікам, що й стається з головним героям.

Головний герой — чуттєва і творча натура, що її розчарував ґей-клуб. Але не думаю, що в ґетеро-клубах — інакша атмосфера: гулянки, дискомузика і партнери на одну ніч.

Мені здається, закоханість гомосексуала в гетеросексуала — також штамп, оскільки їх тупо більше. Звісно, невзаємне кохання — це трагічно. Втім, інколи перше враження — оманливе.

Попри загальну наївність роману — це класно, що в українській літературі піднято тему ЛҐБТ, оскільки, на жаль, в українській літературі, на мою думку, дуже мало творів на цю тему. Прочитав на ФБ видавчині, що презентацію цієї книжки намагалися зірвати. Саме спроба так учинити — це мракобісся, а не кохання.

[Tania · Rating 3 out of 5]

Зрозуміла, що магічний реалізм це не моє...
Цю книгу хотіла, здається, з 2019 року, а коли випадково знайшла та купила, то вже мала великі очікування, але це було моєю помилкою. Вже вдруге як з Піснею Ахілла. Чомусь через пролог очікувала щось з міфологією, але ні.

Книга нагадала «Кафе на краю світу» через свою філософський та мотиваційний наратив.
Остап розчарувався у своєму житті й подався до Києва за кращим життям з коханою людиною. У потязі зустрічаються четверо різних особистостей, які діляться своїми історіями та піднімають питання про щастя, кохання. Ці четверо випадкові перехожі, які вимушені спілкуватися в одному вагоні. Трошки було ніяково через оповідання, яке написав герой, але також шкода, що дівчина та негативно відреагувала. Думаю, Остапа це зачепило.

Присутній магічний реалізм. Чи то на реальному тлі, чи всередині себе головний герой знайомиться з невід'ємними частинами у людській подобі або супутниками, які уособлюють певні періоди чи стани людини: самотність, доля, чекання. Я не дуже люблю такі моменти, але було пізнавальна.

Цікавіше було читати історію про вовка, який намагається втекти від людей, які намагаються його вбити. Це паралель з Остапом. Він хоче знайти своє місце, але суспільство відштовхує та не приймає. Іронія у тому, що в рідному місті він мав гарних друзів, кота, високооплачувану роботу, але Остап вирішив все кинути й підкорити "велике" місто. Загалом історія просочена сумними моментами попри оптимізм героя та пошуками свого місця.

Кінець вийшов занадто притягнутий за вуха. Спойлер — позитивний.

[Taras Hashevskyi · Rating 4 out of 5]

Прочитав на одному диханні. Гарна казка.