Ida, Lennart, Ella, Malte und Bruno sind Freunde und wohnen alle im selben Haus: im Holunderweg 7. Jetzt freuen sie sich auf den Herbst: Sie lassen Drachen steigen und sammeln Kastanien, retten ein verlassenes Igelkind vor dem Verhungern und stürzen sich begeistert in die Vorbereitungen für den Martinsumzug. Alles, was die Herbstzeit schön und spannend macht, finden Kinder in diesen turbulenten Geschichten.
Martina Baumbach, geboren 1969, wuchs als jüngste von vier Schwestern auf und hat schon als Kind mit ihrer Oma nächtelang Geschichten um die Wette erzählt. Seitdem hat sie mit dem Geschichtenerfinden nicht mehr aufgehört, unzählige Bleistifte zerkaut, einige Computertastaturen abgenutzt und dabei über 30 Kinderbücher, 80 Radiogeschichten, zahlreiche Kurzgeschichten und ein Lied geschrieben ... über Draufgänger und Träumer, Abenteuerkatzen und hyperaktive Eichhörnchen, Höhlenforscher und Sternschnuppenzähler, Stadtindianer und Weltenbummler, sprechende Kuscheltiere, Brülldrachen, unsichtbare Verwandte und weltbeste Freunde.
Ihre Bücher sind in verschiedene Sprachen übersetzt. Ihr Erstlingswerk wurde mit dem Münchner Stipendium für Kinder- und Jugendliteratur ausgezeichnet. "Ab heute wird's wild und gefährlich" ist von den Fürther Geschichtendetektiven zum "Lieblingsbuch (nicht nur) für Jungs!" gekürt worden.
Die Autorin lebt mit Familie und Hund im Fünf-Seen-Land bei München.
Як чудово, що є книжки спеціально під кожну пору року - осінь, зима, весна, літо. Давно бачила серію про Бузинову вулицю, і лише нещодавно вдалося взяти її у бібліотеці. Тут про дітей з будинку на Бузиновій вулиці, 7 - до речі, на цій вулиці уже давно нема бузини, а назва вулиці збереглася.
Передусім книжка зачаровує осінньою атмосферою, витає там і геловінський дух - ось як привид Безголовий Едґар на горищі будинку, який шукає свою голову😱 І діти наважуються туди піти, хоча дуже бояться привидів: "На горищі ще краще було чутно, як гучно завивав вітер. Мальте натиснув на вмикач, але лампа-трубка на стіні, здавалося, була несправна. Вона періодично блимала й на короткі миті тьмяно освітлювала горище. Поки Елла й Лєннарт порпалися на горищі у всіляких речах і казали одне одному щось на кшталт: "Тут зовсім не страшно" і "Подивіться, які милі павучки" або "Яке чудове місце для вечірки", раптом перед ними випливли двоє білих привидів"👻👻 Страшно?
😱В один з вечорів діти чують страшний скрегіт надворі і знову думають про Безголового Едґара👻 І влаштовують невеличке розслідування, хто ж вчиняє нічний лемент😱
😱Одного разу діти спускаються в підвал по картоплю для запіканки, а там.. чують тихий шерех і відчувають холодок у животі: "Хоч би зараз не згасло світло" - подумала вона. А ще подумала, що це найбезглуздіший винахід за всю історію - світло, яке гасне саме, якщо ніхто у приміщенні не рухається".✨
🎃А ще одного дня діти залишаються вдома, бо у них завелися воші, і роблять гарбузового Джека до Геловіну: "Очі, ніс і зубастий рот ліхтаря Джека світилися помаранчево-червоним у сутінках. Світло від вуличних ліхтарів і фари автомобіля трохи заважали, але цього не можна було уникнути в місті. Друзі задумливо дивилися на гарбуз, а з їхніх ротів у холодне вечірнє повітря вилітали маленькі хмарки пари. Елла наблизилася до Іди. - Знаєш що? - сказала вона. - Ліхтар Джека радше симпатичний, аніж моторошний. - Симпатичний?..- обурено перепитав Бруно. - Якщо не будете обережними, він затягне вас своїми гострими зубами в країну гарбузів і..."🎃
😂А ви знаєте, що можна вдома увімкнути фен і з осіннього листя влаштувати бурю? А діти з Бузинової вулиці знають😜
🎃Завершуються їхні осінні пригоди 11 листопада у День святого Мартина, коли у місті відбувається парад ліхтарів, і вони присягаються, що їм ніколи не буде нудно... присягаються Безголовим Едґаром😱👻
Für mich war das Buch ein schlechter Abklatsch der Möwenwegbücher mit einem Schuss Madita. Zusätzlich fand ich die Erzählperspektive ungünstig. Im Gegensatz zu Tara im Möwenweg gab es hier keinen Ich-Erzähler und daher auch keinen festen Fokus. Das führte z.B. dazu, dass die Eltern der Protagonisten mal als Mutter von Ella, mal als Frau Sowieso und mal schlicht als Mama bezeichnet wurden.
Enttäuschend. Selbst die Illustrationen sind weniger schön, wenn auch ebenso farbenfroh.
This is a nice book with individual stories to read aloud. The stories stand alone but do weave together a bit. I particularly like that it celebrates the "normal" things that are special to the season and it also does a great job of showing things from the children's perspective. As someone else said the children are taken seriously. Will be looking for the others in the series to read with my kids.