Тоді Карпі начеб поставили виклик: про себе ти пишеш - ну-ну, а вигадати сюжет повністю - хіба зможеш?
Сюжет - змогла. Сюжет вийшов гармонійний і загрібастий: герої постійно кудись ідуть, щось шукають, і ніхто не знає, що саме, і хочеться нарешті взнати. Кода - вдалася, не злила. Колорит, подорожні нотатки - було би дивно, якби не вдалося.
А головні герої - під питанням.
Ще розглядаючи комікс, я подумала: от художниця над дівчинкою попрацювала, дівчинка в різних ракурсах. А обличчя хлопця - тупо копіпастом скрізь - ну як так можна?
А потім, читаючи, зрозуміла, чому так. Він і в тексті схематичний. Як би сказати... Дівчинка - це сама Карпа, як не крути. А хлопчик - це ніби її ідеальне доповнення. Не в тому сенсі, що ідеальна пара - а саме доповнення. Він починає активно діяти тільки тоді, коли Редька не знає, як викрутитися з ситуації або сама цього хоче. В рештах випадків він бездіяльний, так, рюкзак носить.