Бухтик з тихого затону

by Володимир Рутківський, Ростислав Попський (Illustrator)

Відпочиваючи у лісовому санаторії, Сергійко з друзями задумали для дівчинки Олі, яка захворіла, казку. Проте вони й не підозрюють, що вигадані ними водяники, лісовики і русалки живуть насправді...
Захоплива казкова повість лауреата Шевченківської премії Володимира Рутківського про зворушливу дружбу школярів Сергійка й Олі з дивовижним підводним створінням Бухтиком. Цей незвичайний герой, блискуче вигаданий Володимиром Рутківським і чудово зображений Ростиславом Попським, просто приречений на читацьку любов і успіх.
Це перша частина казкової трилогії.

240 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині в родині вчителів. Його дитинство припало на воєнне лихоліття. Середню освіту здобував у Богодухівській, а згодом – Великобурімській середній школі Чорнобаївського району. Уже тоді Рутківський виявив здібності до історичного пошуку, котрі досі спонукають його не просто писати цікаві історичні тво­ри для дітей, а й відкривати до нього ще не описані, інколи навіть не досліджені періоди вітчизняної історії. Становленню його інтересу до українських старожитностей сприя­ло те, що члени шкільного гуртка, старостою якого свого часу був Володимир, відшукали в рідному селі залишки найдавнішого тоді поселення в Україні. Вищу освіту Рутківський здобував спо­чатку в Одеському інституті харчової холо­дильної промисловості, потім в Одеському політехнічному інституті. Проте зрозумів, що справжнє його покликання – література, тож згодом закінчив Вищі літературні курси в Москві. Друкується з 1959 року, творчий стаж письменника – понад півсто­ліття. Мешкає в Одесі, пише романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Канікули у Воронівці», «Сині Води», «Сторожова за­ става», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» (книга перша – «Джури козака Швайки», книга друга – «Джури характерники», книга третя – «Джури і підводний човен») та ін. Роман «Джурихарактерники» став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року– 2009». Володимир Рутківський – лауреат премій імені Миколи Трублаїні, імені Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. У 2012 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей «Джури». Книжку «Джури козака Швайки» написано на українському історичному матері­алі, який з художнього погляду відтворено гарно і яскраво.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/volodimir-rutki... Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Reviews

[Юлія Руднік-Гриньків · Rating 5 out of 5]

Казка поруч, тільки треба пильно дивитись навкруги і вірити. Так як це зробили Сергійко і Ольга, які відпочиваючи і лікуючись у санаторії, мали приємність познайомитись із жителем затону Бухтиком, сином водяника Барбули.
Крім винахідника Бухтика у водяника є ще дві доньки-русалки - Чара і Омаша. Дружбу Барбула водить з лісовиком Даванем, який завжди приходить йому на поміч.
⠀
У книзі йтиметься про пригоди двох друзів Вітька і Сергійка, про одужання Олі, про водяне й лісове життя їх чарівних мешканців, про щиру і вірну дружбу, про справедливість і добрі справи.
Повість перенесе у гості до помешкання водяного, покаже де живе лісовик, відкриє завісу свята Повного Мiсяця, побуваємо на грибному зборі, а потім разом з дітьми вирушимо у грибний похід.
⠀
Хоч як не сумно прощатись з героями, наступного літа вони знову намагатимуться потрапити до лісового санаторію, а там вже чекатимуть старі добрі друзі, одному з яких необхідна лишень одна вітамінка, щоб стати видимим.
⠀
Добра казка про людяність, співчуття і силу духу. Навіть коли немає бажання і сил жити далі, коли серце крає біль втрати, знайдуться люди, що прийдуть на допомогу, розгледять в очах смуток і відчай. А іграшка-пам'ятка стане символом нового світу, який із фантазії перетвориться у реальність.

[Oreon · Rating 5 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/2067
Ще одна чудова казка моєї юності... Пам'ятаю, читав я її, будучи теж приблизно класі в 5-му, і теж перебуваючи на оздоровленні, а саме лежачи в лікарні. Тож книжка виявилася актуальною одразу за кількома параметрами. Найбільш запам'ятався момент зі сценкою місцевого драмтеатру про непередавану коняку, яку Бухтику, що грав чорта з казки Пушкіна про попа і Балду, належало пронести три кроки й упасти, але яка артачилася, брикалася й узагалі, в виду поганої видимості, норовила випасти зі сцени в партер. Усе це дійство я зачитував вголос на палату під час тихої години. У результаті дружнього реготу тиху годину було благополучно зірвано, і до нас теж приходила сваритися відповідна чергова «тьотя», подібна до тієї, що мала місце бути і в дитячому таборі з цього твору.

Тож загалом чудова дитячо-підліткова казка з національним рідним колоритом, з водяниками, русалками, лісовиком Даванею, який стежить за лісом та вміє перетворюватися на різних істот і рослин, із дітьми в головних героях, з дівчинкою Олею, чиє одужання відбулося завдяки дружбі та лісовій природі і т.д., приправлена гумором, добротою та гарним відчуттям дитячої душі.

[Sv · Rating 5 out of 5]

В дитинстві це була одна з моїх найулюбленіших крижок. Видана в кінці 80-х. Зараз прочитала свіжу версію Абабигаламаги 2019 року, нова редакція. Цікаво порівнювати, які моменти відредагували.
Вітька Капустін став Вітьком Капустянкою, Сергійко читає вірші українського поета, а не Фета. В книзі ставлять п‘єсу: в першій версії це був Балда Пушкіна, тепер українська народна казка. Може, якось при нагоді розпитаю автора про це.

[Цікава Ґава · Rating 4 out of 5]

🌳🌳🌳 Про те, що це перша частина трилогії, я дізналася лише тоді, коли її почали активно шукати на барахолках. Отож, побачивши Бухтика у бібліотеці, одразу ухопила читати, щоб розбавити наші гарріпоттерівські вечори.

🌳🌳🌳 Часто перший досвід дорослості та самостійності діти здобувають у літньому таборі чи санаторії. Хтось проживає його легко, а комусь він дається зовсім не просто.

🌳🌳🌳 Дівчинка Оля, яка приїхала до лісового санаторію, далеко від мами та друзів почувається зовсім погано, аж до загостерення захворювань. Щоб якось її розрадити, Сергійко починає вигадувати для неї казку з лісовиками, русалками, водяниками та іншими духами природи. Втім, діти навіть не помічають, як маленька іграшка на ім'я Бухтик - оживає, а добрі пригоди тільки починаються...

🌳🌳🌳 Минулого літа ми читали з дітками "Гості на мітлі", навіть не підозрюючи, що то друга частина. Ну що ж, іноді і таке буває... Насправді, сюжет 1 і 2 частини аж ніяк не пов'язаний між собою, не знаю, щодо 3 (Щирик зі Змієвої гори), але підозрюю, що це теж самостійна історія. Очевидно, що поєднують їх лише (не)вигадані істоти українських міфів.

🌳🌳🌳 Найбільше нам сподобався момент, коли мами Олі та Сергійка, приїзджають на станцію, щоб забрати своїх дітей додому, а добрі духи лісу, не бажаючи прощатися - водять їх лісовою стежкою плутаючи дорогу. Щодо іншого, Остапчику було цікаво, а от Софійка очевидно переросла цю книгу, тож я радила б її десь на 7-10 років.