Народилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж. Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.) Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Памʼятаю, що в дитинстві дуже сподобалась ця книга, навіть радила подругам. Однак, памʼятаю звідти небагато, читала давно, тож і відгук не багатослівний :)
є зоозахисники від яких тхне мізантропією. З одного боку, їх можна зрозуміти — людина дійсно наробила лиха і ми живемо в епоху 6 вимирання та зниження біорізноманіття. Але зневагою до людей ці тенденції ну от точно не виправити.
Також авторка постійно в якомусь парадоксальному дуалізмі: зневажає прирівнення тварин до людей, і постійно антропоморфізує тварин, вони ведуть себе зовсім як люди. Чи люди — теж тварини які це забули, і люди — жахливі, на відміну від тварин.
якась погано написана книга. ми її не дочитали, бо усюди видно задум але він якось куценько втілений. я вдячна що в нашій бібліотеці була ця книга і мені не довелося її купувати.