Мій тато став зіркою

by Галина Кирпа, Оксана Була (Illustrator)

«Мій тато став зіркою» – зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею пастельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім не дитячі теми: смерть, барикади, гради та біженців. Але полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…

38 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

Reviews

[Mariana Gevak · Rating 5 out of 5]

Не знаю, для якого віку рекомендована ця книга, я вчора її читала п'ятирічному сину. І не змогла дочитати, бо сльози не дозволили.
Здавалось би - зовсім не дитяча тема: Майдан, смерть, втрати, сум, АТО. Навіщо це дітям?
Та тисячі дітей зараз живуть у цій реальності , втрачають батьків, бояться, плачуть і вірять що їх рідні дивляться на них з неба.
Щемлива актуальна історія, розказана устами маленької дівчинки, татусь якої загинув на Майдані, а тато двоюрідного братика воює в АТО, а поруч живе дівчинка переселенка зі Сходу, в якої не залишилося нікого з батьків, лише бабусі....
І так страшно усвідомлювати, що це не просто повчальна історія, яка вчить дітей співчуття і занурює у проблематику дорослого життя.
Книга про реальних дітей, котрі виростуть без своїх люблячих татусів, які вже ніколи не носитимуть їх на плечах, не надуватимуть кульки, не розповідатимуть казок, не малюватимуть малюнків, не підкидатимуть своїх діток високо - аж до неба, не робитимуть спроб вберегти своє диво від розбитих колін чи серця. Лише будуть спостерігати за ними своїми очима-зорями... Завжди, аж допоки на їх місце не стануть інші зірки. "Насправді його(неба) нема чого боятися. Насправді воно дуже гарне. Як сидіти й дивитися на нього з веранди, то хто повірить, що десь точиться війна. Що війна не так далеко, як здається. Що до війни всього-на-всього півдня їзди. Якщо їхати автівкою.
Що війна - то не просто написане на піску слово, яке можна стерти прутиком. А потім розгладити пісок, де з часом буде видно лише сліди голубиних лапок."

[Вика Медведь · Rating 5 out of 5]

сподобалось, як вони з Павлусем кроликів годували.

[Oksamytka · Rating 3 out of 5]

зворушлива книжка, особливо на уривку про Щастя:
- Ти була коли-небудь у Щасті?
- Ні, - відповідаю я. - Ніколи.
- Мабуть, нам обом пощастило.
У книжці написано про те, як дитина сприймає втрату тата, який загинув на Майдані. Але це показано не як трагедію, горе, а як факт того, що тато став зіркою і спостерігає з висоти за своєю донечкою. Трохи наївняча книжка, але пронизана глибокими думками, інколи зовсім недитячими - роздумами про те, що таке війна, барикади і гради. І головне - поміж усього цього проглядає любов до тата, який став зіркою, але назавжди залишиться у серці своєї доньки. Звісно, при читанні хочеться плакати...

[Vicky.Demigoddess · Rating 3 out of 5]

Розповідь маленької дівчинки, яка тяжко переживає смерть батька, якого було вбито на Майдані. Дитячий біль та туга, і зовсім недитячий погляд на події в країні та на війну.
Цю книгу я купила в книгарні Старого Лева у Львові. Вона валялася в ящику розпродажу. Не знаю, чому так - дефектів на ній немає. Невже немає потреби поясняти своїй дитині події на Майдані та початку війни? Ця маленька книжечка стала б мостиком до порозуміння з дітками, що втратили свої батьків та рідних у цих буремних подіях.

[Oksana Uskova · Rating 5 out of 5]

Найгірше, що могло статися із цією книгою - це те, що вона і досі актуальна. Для мене це була найемоційніша книга цього року. Я почала плакати із першого речення та закінчила, лише перегорнувши останню сторінку.

"Потім ми говоримо про те, як добре бути голубом. Щоб не знати слова "війна". Але що робити тому, хто знає? От нам із Павлусем що робити?"

[Darya · Rating 5 out of 5]

Історія дівчинки, чий тато загинув на Майдані, і яка намагається навчитися по-новому розуміти світ, в якому стільки змін і в сім'ї, і в країні: сестричка народжується без тата, дядько на фронті, а до сусідів приїжджає дівчинка з Щастя, яка не змогла забрати з собою своє кошеня.