What do you think?
Rate this book
Хутір
Христинка оселяється на хуторі в бабусі, коли тата звільняють з роботи в університеті, бо він – за незалежну Україну. Там вона не лише знаходить нових друзів, а й вчиться розуміти мову звірят, птахів і міфічних істот – русалок і мавок. Адже насправді вона – не проста собі дівчинка, а Лісова Князівна. У книзі «Хутір» Олени Захарченко буденність, пригоди, історія та міфологія переплітаються так само тісно, як гілля дерев у таємничому лісі біля села, де ще навіть можна знайти… криївку зі справжнісінькими повстанцями. І допомогти їм розвалити Радянський Союз.
240 pages, Hardcover
Published January 1, 2015
13 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
December 7, 2016
Така собі напівказка, напівповість. Атмосфера є, а сюжет троха розмитий, нема такого запитання, відповіді на яке чекаєш до кінця книжки, це радше послідовність казок, пов"язаних одними героями, побутовий плин життя. Ось Христинка дізналася, що вона лісова князівна. Ось познайомилася з німецькими дітьми, що виходять з могили святкувати Різдво. Ось дізналася таємницю камінчиків-скриньок. Оці камінчики мені найдужче сподобалися, думаю, і дітям така ідея дуже припаде до душі. Прикмети епохи почасти вплетені недбало, сюжет потребував - і в текст вклинюється пояснення, мовляв, у ті часи було так і так. Але мені це сподобалося більше, ніж у "як я руйнувала імперію", бо деталей багато і якось воно правдоподібніше, хоч і казка. Коли дійшло до путчу, я зрозуміла, що в ті часи так і не втямила, що ж то було, багато що випало зі спогадів. Один момент розсмішив. Щойно Олена написала: в ті часи, мовляв, дівчатка одягалися отак. хлопчики отак, бо в тій країні любили, щоб усі були однакові. А потім сцена, де мала дитина в спільній кухні розглядає різнобарвні труси. І я собі думаю: ага, значить одяг однотипний, але принаймні труси різні дозволялися.
В тексті є шматочки російською, німецькою і польською, і все з перекладом в коментарях) Всі іноземці приємні, до речі.
В тексті є шматочки російською, німецькою і польською, і все з перекладом в коментарях) Всі іноземці приємні, до речі.
October 7, 2025
Ласкаво прошу на "Хутір"🏡
Я вже вдруге перечитала цю історію. Тепер вона з'явилася у перевиданні з яскравими кольоровими і загадковими чорно-білими ілюстраціями - і це ще більше допомогло у сприйнятті тексту. Я маю і попереднє видання, але воно не таке чарівне, як це. А ще мені пощастило минулого року побувати на самому хуторі, де все і відбувається.
Це фентезійна історія на фоні історичної епохи майже занепаду Радянського Союзу, тож, думаю, підійде для родинного читання. Власне, для того, щоб діти через художній текст дізналися, як жилося "при союзі", а дорослі пригадали своє дитинство. Тут ще так багато легенд задіяно, що я була зачарована🥰
Головна героїня Христина вирушає до бабусі та дідуся жити на хуторі, бо тата звільнили з університету у місті за проукраїнську позицію, а таке тоді було заборонене. І несподівано з'ясовує, що вона насправді ... Лісова Князівна, і тепер може говорити з тваринами. Це її вражає, але вона тримає це в таємниці, бо її бабуся, виявляється, і є Княгинею Милеською: "Нікому не кажи, що ти Князівна, крім тих, хто сам про це здогадається. Це наша дуже велика таємниця!". Упродовж усієї книжки Христина більше дізнається історію хутора, лісу і усіх навколишніх територій.
Хутір - це як символ усього забутого, про що потрібно згадати і пам'ятати, і водночас домівка, в якій є затишок і рідні люди, які підтримають і допоможуть. Тут стільки отих дитячих розваг Христини разом із сусідськими дітьми Оленкою, Миколкою і Сергійком, митей навчання у школі у Тайкурах, а також прагнення до незалежності України - Христя знайомиться з повстанцями, які переховуються у криївці, а ще спостерігає, як її бабусю знову беруть до школи працювати, бо щось таки змінюється. І ці зміни таки призводять до того, про що йдеться також у книжці Зірки Мензатюк "Як я руйнувала імперію" - мені ці книжки дуже перегукуються в плані історичного контексту.
А ще так цікаво і захоплююче читати про те, як Христя відкриває в собі чарівні вміння і користується ними. Як поволі дізнається про Княгиню Милеську і її таємниці, зокрема, про змію, яка обвиває велику квітку - символ Княгині Милеської.
"Кожне дзеркало - це двері. Треба тільки мати ключ" - здається, це лейтмотив цієї книжки. І наступної - "Метро до Темного Міста", в якій події відбуваються вже у Києві.
Щодо легенд, які згадуються у тексті, можу сказати, що вони прямо заворожують: коли читаєш про них, аж дух перехоплює! Ось деякі з них - про Сторожа "при чугунці", який чекає на потяг-привид (Христя постійно боїться звуку цього поїзда), історія про німецьких дітей, які з'являються перед Різдвом, як Христя знайшла чарівний камінець "Піщана Сльоза", як бачила русалок і від однієї з них передавала лист її людським батькам, історія про дивного старого бібліотекаря і його французьку дружину-відьму тощо. Я була в захваті від розділу про пана Пепловського, з яким зустрілася несподівано Христина - такий водночас моторошний і захоплюючий!
Словом, #раджупрочитати, тим паче, ця книжка є у шкільній програмі, і її перевидання чекали уже досить давно🥰 Мені здається, це ідеальне осіннє читання під ковдрою і з теплою чашкою чаю💯
❓Читали?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Олена Захарченко "Хутір", ілюстрації Лариси Федорченко, Видавництво Богдан , 2025, 240 с. , 8+.
Я вже вдруге перечитала цю історію. Тепер вона з'явилася у перевиданні з яскравими кольоровими і загадковими чорно-білими ілюстраціями - і це ще більше допомогло у сприйнятті тексту. Я маю і попереднє видання, але воно не таке чарівне, як це. А ще мені пощастило минулого року побувати на самому хуторі, де все і відбувається.
Це фентезійна історія на фоні історичної епохи майже занепаду Радянського Союзу, тож, думаю, підійде для родинного читання. Власне, для того, щоб діти через художній текст дізналися, як жилося "при союзі", а дорослі пригадали своє дитинство. Тут ще так багато легенд задіяно, що я була зачарована🥰
Головна героїня Христина вирушає до бабусі та дідуся жити на хуторі, бо тата звільнили з університету у місті за проукраїнську позицію, а таке тоді було заборонене. І несподівано з'ясовує, що вона насправді ... Лісова Князівна, і тепер може говорити з тваринами. Це її вражає, але вона тримає це в таємниці, бо її бабуся, виявляється, і є Княгинею Милеською: "Нікому не кажи, що ти Князівна, крім тих, хто сам про це здогадається. Це наша дуже велика таємниця!". Упродовж усієї книжки Христина більше дізнається історію хутора, лісу і усіх навколишніх територій.
Хутір - це як символ усього забутого, про що потрібно згадати і пам'ятати, і водночас домівка, в якій є затишок і рідні люди, які підтримають і допоможуть. Тут стільки отих дитячих розваг Христини разом із сусідськими дітьми Оленкою, Миколкою і Сергійком, митей навчання у школі у Тайкурах, а також прагнення до незалежності України - Христя знайомиться з повстанцями, які переховуються у криївці, а ще спостерігає, як її бабусю знову беруть до школи працювати, бо щось таки змінюється. І ці зміни таки призводять до того, про що йдеться також у книжці Зірки Мензатюк "Як я руйнувала імперію" - мені ці книжки дуже перегукуються в плані історичного контексту.
А ще так цікаво і захоплююче читати про те, як Христя відкриває в собі чарівні вміння і користується ними. Як поволі дізнається про Княгиню Милеську і її таємниці, зокрема, про змію, яка обвиває велику квітку - символ Княгині Милеської.
"Кожне дзеркало - це двері. Треба тільки мати ключ" - здається, це лейтмотив цієї книжки. І наступної - "Метро до Темного Міста", в якій події відбуваються вже у Києві.
Щодо легенд, які згадуються у тексті, можу сказати, що вони прямо заворожують: коли читаєш про них, аж дух перехоплює! Ось деякі з них - про Сторожа "при чугунці", який чекає на потяг-привид (Христя постійно боїться звуку цього поїзда), історія про німецьких дітей, які з'являються перед Різдвом, як Христя знайшла чарівний камінець "Піщана Сльоза", як бачила русалок і від однієї з них передавала лист її людським батькам, історія про дивного старого бібліотекаря і його французьку дружину-відьму тощо. Я була в захваті від розділу про пана Пепловського, з яким зустрілася несподівано Христина - такий водночас моторошний і захоплюючий!
Словом, #раджупрочитати, тим паче, ця книжка є у шкільній програмі, і її перевидання чекали уже досить давно🥰 Мені здається, це ідеальне осіннє читання під ковдрою і з теплою чашкою чаю💯
❓Читали?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Олена Захарченко "Хутір", ілюстрації Лариси Федорченко, Видавництво Богдан , 2025, 240 с. , 8+.
February 10, 2020
Дуже класна книжечка. Стільки спогадів з дитинства навіяла)))
Трохи наївна, трохи дитяча, трохи уривками, трохи несерйозна, але дуже легко читається. І затягує — не відірватися. Хочу продовження. Дуже вже цікаво про Христю і скарби княгині почитати ще.
Сюжетно — це кілька історій, зведених до спільної розповіді про дівчинку Христинку та її бабусю. Вони — княгині і вміють розмовляти зі звірами, бачуть таємне, як от мавок, русалок, душі померлих... Події відбуваються в часи становлення незалежної України, але про це мало. Книжка дитячо—підліткова, і вона саме про Христю та її пригоди, а не про срср. Хоча, кілька партизанів тут все таки буде.
Можна висунути багато претензій до книжки, що сюжетні лінії не прописані досконало, що не всі герої розкриті, що... ще багато чого можна критикувати, але, в цілому, книжка дуже і дуже і, думаю, вона саме така «недосконала» і має бути. Якась вона —як вечір без світла, коли сидиш дома при свічках і слухаєш бабусині спогади, а в печі затишно потріскує вогонь—
Хочу, щоб потім і діти мої її почитати, тож книжку відклала в домашню бібліотечку.
Раджу))
Трохи наївна, трохи дитяча, трохи уривками, трохи несерйозна, але дуже легко читається. І затягує — не відірватися. Хочу продовження. Дуже вже цікаво про Христю і скарби княгині почитати ще.
Сюжетно — це кілька історій, зведених до спільної розповіді про дівчинку Христинку та її бабусю. Вони — княгині і вміють розмовляти зі звірами, бачуть таємне, як от мавок, русалок, душі померлих... Події відбуваються в часи становлення незалежної України, але про це мало. Книжка дитячо—підліткова, і вона саме про Христю та її пригоди, а не про срср. Хоча, кілька партизанів тут все таки буде.
Можна висунути багато претензій до книжки, що сюжетні лінії не прописані досконало, що не всі герої розкриті, що... ще багато чого можна критикувати, але, в цілому, книжка дуже і дуже і, думаю, вона саме така «недосконала» і має бути. Якась вона —як вечір без світла, коли сидиш дома при свічках і слухаєш бабусині спогади, а в печі затишно потріскує вогонь—
Хочу, щоб потім і діти мої її почитати, тож книжку відклала в домашню бібліотечку.
Раджу))
December 23, 2025
Читання цієї книжки було цікавим досвідом – вона дитяча, а я трішечки старша за ЦА. Дісталася вона мені «по блату», але щойно я взяла її в руки, випустити вже не змогла. Тут слід згадати художницю Ларису Федорченко – це її провина! Книжка оформлена розкішно, ілюстрацій в ній чимало, як чорно-білих (дуже стильних), так і кольорових (дуже атмосферних). Гадаю, дітей вона причарує, так само, як і мене.
Історія цілком відповідає ілюстраціям – вона так ж чарівна, проте, із серйозним історичним тлом. Це – друге видання, і, наскільки мені відомо, книжку внесено до шкільної програми. Добре розумію, чому: події відбуваються напередодні та в процесі здобуття Україною незалежності, сюжет торкається радянських реалій, боротьби з режимом та історії УПА. Ці моменти, проте, подані доступно для сприйняття дитини 7-10 років – чітко, переконливо, без пафосу чи зайвих деталей. Є «свої», є зрозуміла і справедлива ціль, а є – комуняки, через яких постраждало не одне покоління родичів героїні. Маленьким читачам, гадаю, буде цікаво та легко знайомитися з історією в такий спосіб, надто ж, через те, що решта книги – захоплива пригода з дитячими пустощами, родинними таємницями, моторошними легендами та чарівними істотами.
Головна героїня, Христина, на початку книги ще зовсім маленька, вона щойно починає ходити до школи, але на момент завершення це уже «доросла» дитина, хоча ще й не підліток. Вона вже добре розуміє як історичну логіку, так і поведінку людей. Христина смілива, рішуча, цікава до життя; мене вразило, як чітко вона дала відсіч шкільній булерці – хотіла б я у дитинстві мати таку, як тепер кажуть, асертивність.
Історія починається сумно – батька Христини арештовує КДБ, мати лишається в місті, аби боротися за його звільнення, тож дівчинку забирає до себе бабуся. І тут, на бабусиному хуторі починаються пригоди! Дівчина з’ясовує, що вона – спадкоємиця давнього роду та має здатність спілкуватися з тваринами й потойбічними істотами. На хуторі вона починає розкривати сімейні таємниці, знаходить друзів, а зрештою навіть – ворогів.
Весь відгук – у мене на сайті:
https://sokolyan.com/place-of-power/
Історія цілком відповідає ілюстраціям – вона так ж чарівна, проте, із серйозним історичним тлом. Це – друге видання, і, наскільки мені відомо, книжку внесено до шкільної програми. Добре розумію, чому: події відбуваються напередодні та в процесі здобуття Україною незалежності, сюжет торкається радянських реалій, боротьби з режимом та історії УПА. Ці моменти, проте, подані доступно для сприйняття дитини 7-10 років – чітко, переконливо, без пафосу чи зайвих деталей. Є «свої», є зрозуміла і справедлива ціль, а є – комуняки, через яких постраждало не одне покоління родичів героїні. Маленьким читачам, гадаю, буде цікаво та легко знайомитися з історією в такий спосіб, надто ж, через те, що решта книги – захоплива пригода з дитячими пустощами, родинними таємницями, моторошними легендами та чарівними істотами.
Головна героїня, Христина, на початку книги ще зовсім маленька, вона щойно починає ходити до школи, але на момент завершення це уже «доросла» дитина, хоча ще й не підліток. Вона вже добре розуміє як історичну логіку, так і поведінку людей. Христина смілива, рішуча, цікава до життя; мене вразило, як чітко вона дала відсіч шкільній булерці – хотіла б я у дитинстві мати таку, як тепер кажуть, асертивність.
Історія починається сумно – батька Христини арештовує КДБ, мати лишається в місті, аби боротися за його звільнення, тож дівчинку забирає до себе бабуся. І тут, на бабусиному хуторі починаються пригоди! Дівчина з’ясовує, що вона – спадкоємиця давнього роду та має здатність спілкуватися з тваринами й потойбічними істотами. На хуторі вона починає розкривати сімейні таємниці, знаходить друзів, а зрештою навіть – ворогів.
Весь відгук – у мене на сайті:
https://sokolyan.com/place-of-power/
November 4, 2020
Для підлітків. Мені, як особі за 40, книга трохи простувата.
October 16, 2017
Незвичайна книжка про дівчинку Христю яка переїжджає на хутір. Там вона стає справжньою князівнею для усіх тварин, а ще розуміє їхню мову, бачить русалок, лісову царівну та багато цікавого. А також шукає чарівні камінці. Книга мені сподобалась і думаю сподобаєтеся всім дівчаткам.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews