Тероріум

by Василь Кожелянко

Тероріум — роман у жанрі альтернативної історії, що написаний українським письменником Василем Кожелянком (створений протягом березня — серпня 2001 року) та вперше надрукований у видавництві «Кальварія» 2002 року. Є шостим романом книжкової серії «Дефіляди»

175 pages, Kindle Edition

Published August 5, 2002

About the author

Кожелянко Василь Дмитрович — український письменник. Жив і працював у рідному селі.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях. Кожелянко вважається засновником напряму «альтернативної історії» в українській літературі.

Reviews

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Відкрила нового автора!
⠀
Спершу читати мені було смішно - з перших сторінок ви занурюєтесь в альтернативну Україну, якою керує недоладний президент Кромєшний і його прибічники Лайнов і Курвенко (а прізвища то які смачні!). В цій Україні триває боротьба з "терористами" - представниками проукраїнської опозиції, яка називає себе Організацією і
представляє напрям ЮВ - Юна Великоукраїна.
⠀
Потім в моїй голові почав складатися пазл: ЮВ - Юлія Володимирівна? Віктор Ющенко?🤔 Я пішла копати.
⠀
Рік написання - 2001. "Україна без Кучми", арешти студентів, членів УНА-УНСО, відставка уряду Ющенка.... Випадковість?
Не думаю!

В книзі явно прослідковувався яскравий політичний підтекст.
В альтернативній історії виявилось не так вже багато альтернативного.
⠀
А потім читати стало справді моторошно.
Бо в 2001 році письменник передбачив обидві революції, більше того - ростріли на Банковій! Називайте це як хочете, передбачення, пальцем в небо, випадковий збіг, але це так дивуюче-моторошно.

Письменника цього вже немає серед нас. Книга написана 17 років тому.

Це неймовірно!
⠀
Трішки про автора
⠀
Василь Кожелянко - представник жанру альтернативної історії в українській літературі, він грається подіями і персоналіями, створює
пародійну бутафорію,
в які вгадати прототипів насправді не так вже й складно.

Лише погляньте на ці сюжети:
⠀
🗨"Дефіляди в Москві" - перемога нацистської Німеччини над СРСР в Другій Світовій війні та альтеранативний перебіг подій в художньому світі;
⠀
🗨"Людинець" 1991 рік. Україні виповнюється 50 років самостійності - після війни вона стала незалежною, але чого вона досягла? Долар падає, ціни зашкалюють. Через півстоліття незалежності Україна не відчуває радості.
⠀
🗨"Діти застою" - реалістичний роман, що описує "застійне життя" в Україні, покоління людей, котрі не знають, куди рухатися. Про втрачені надії та розпач.
⠀
Читала книгу, потім біографію та інтерв'ю і думала: скільки ж авторів залишаються ніким не читані.

Це так сумно.

Покоління змінюються і хтось лишається в пам'яті, а хтось йде.
⠀
Наступного разу, коли підете в бібліотеку, візьміть з полички випадкову книгу.

А раптом ви відкриєте для себе невідомого талановитого письменника?

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Те, що Кожилянко написав книжку в 2001-му не може не дивувати і змушує трохи сумувати. Звісно, не варто дуже дивуватися, бо "Тероріум" створений в часи "України без Кучми", проте деякі речі виходять далеко за дискурс тогочасних протестів, а тому альтернативна історія від Кожелянка, котра в чомусь проявилася під час Помаранчевої революції, в иншому - під час Євромайдану. Проте, коли читав, мав відчуття, що це реляції на події Помаранчевої, бо є стьоб над співами під час протестів, але таки ні, все раніше, що, правда, краще пояснює терористичний ухил групи спротиву.

[Sasha Klymchuk · Rating 4 out of 5]

Кожелянко написав цю політичну фантасмагорію з впізнаваними персонажам (вигадані фамілії та імена заставили мене не раз посміхнутись) ще в 2001.
Автору вдалось передбачити події, які, зрештою, відбулися в сучасній Україні.
В творі є пару "ложок дьогтю", на мій погляд, проте на загальну картину вони не сильно впливають.
Майже 5/5

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

Василь Кожелянко - особливий для мене автор. І цей новий (2022-ий) читацький рік я спонтанно вирішив почати саме з якоїсь його книги. І, вже прочитавши, дізнався, що і сам автор народився на Новий рік. Що може бути більш символічним?

Щодо самого роману варто сказати, що анотація прибріхує: це не найкращий текст письменника на той час. Але й поганим його теж аж ніяк назвати не можна. В плані авторського стилю він типовий, проте з цілком оригінальним - ба, навіть пророчим! - сюжетом.
Особисто мені не сподобалося те, що книга надто закорінена в "тут і зараз"-обставинах, у яких писалася. Тобто поза конкретноісторичним контекстом вона втрачає дещицю своєї вартості. З дистанції 2022 року я слабо вловлював паралелі з тодішнім українським політикумом, намагався вгадати в сатирі осіб, яких, як виявляється, просто не знаю чи не пам'ятаю, адже в 2002 році я був ще зовсім дитям. Тож левова частка підтексту для мене залишилася археологічно невиявленим знанням. Там само відштовхували виклично стьобні прізвища героїв: давня традиція в українському політичному дискурсі - висміяти опонента, передражнюючи його прізвище. Загалом оцінка персонажів хилитається між відвертою карикатурністю та шаблонністю.
Ще одним недоліком вважаю, але вже цілком суб'єктивно, нерозвинутість фантастичної складової. Надто багато цікавезних дверей у паралельні виміри відкрито, проте зазирнути туди автор дозволяє лише мимохідь. Тому в цілісному враженні від книги цілком випадає бічна лінія фантастики: книга нічим не виграє від неї і нічого не втратила б, якби залишити тільки альтернативноісторичний сюжет майбутнього України.

Важче писати про позитивні враження від книги, адже їх - як дерев у лісі. Жодна книга Василя Кожелянка не викликає нудьги. І ця не стала винятком. Захопливий сюжет, динаміка, гумор - три кити прози Кожелянка. А вишенькою на торті завжди опиняється непевне відчуття тривоги. Ти розумієш, що прочитав не гуморичтичний скетч і навіть не звичайний роман сучукрліту. Це як почути від Далай-лами анекдот: жодне слово не сказане намарне, але ти не можеш зрозуміти, чи сміятися, чи відгадувати в гуморі тисячолітню істину. І Далай-лама, кгм, Кожелянко не стане перейматися, чи засвоїв ти її чи ні: це твоя відповідальність.

І здається, що від успіху розуміння його текстів залежить аж надто багато.