What do you think?
Rate this book
З роси, з води і з калабані
Історії з дитинства, які дітям читати заборонено! Мемуари зірки, за яку жоден літературний негр не взявся б писати автобіографію! Тож все сама: попри глянцеві обкладинки, попри спалахи софітів Ірена Карпа запрошує вас до свого раю з ковбасами замість райських кущів. Вона тішитиме вас безкомпромісністю дитячих спогадів (З роси...), бентежитиме картинами підсвідомості, які не навідували навіть Сальвадора Далі (...з води), зваблюватиме приватними розмовами в богемному середовищі (...і з калабані).
320 pages, Hardcover
First published September 1, 2012
About the author
Irena Karpa
33 books110 followersIrena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
January 21, 2015
Нарешті купив останню книжку Ірені Карпи „З роси, з води і з калабані”. Назва не дуже зрозуміла, мабуть повинна навіювати якісь особисті асоціації. З перших сторінок розділу „З роси...” стало зрозуміло, що це продовження або доповнення її твору „Добло і зло”. Такі ж короткі історії з дитинства. Навіть знайомі персонажі трапляються де не де. І за це безперечно можна було б покритикувати авторку, що не змогла написати чогось нового та не передбачуваного, якби не те, що мені дуже подобаються ці її історії. Кумедні та іронічні, місцями досить самокритичні, вони демонструють деякі цікаві моменти становлення людської індивідуальності. Це ті моменти, які взагалі не прийнято розповідати стороннім і, тим паче, додавати до автобіографії. Але вони зазвичай впливають на людину та на її долю набагато більше, ніж загальновизнані етапи дорослішання.
Мені зрозумілий вибір такої тематики творів Карпи. Досягнувши віку, коли вже не хочеться, як в дитинстві, ставати дорослішою, та коли виникає потреба переосмислити погляди на своє місце у всесвіті, стає дуже приємним згадувати себе минулого. Найприємніше згадувати саме ті речі, які з різних причин вже не можеш собі дозволити, або цього навіть не хочеться, та все ж таки якими приємними та цікавими вони були колись!
Та, на щастя, це не схоже на просте сумування за минулою дитячою безтурботністю, до якого кожен мабуть врешті-решт приходить з віком. Поки що згадки про минуле потрібні не стільки для того, щоб втішатися ними. Вони потрібні для розуміння себе існуючого саме тут і зараз. Розуміння причин того, чому людина стала саме такою, а не якоюсь інакшюю. Мені здається, що таке розуміння необхідне для існування в гармонії з самим собою.
Повертаючись власне до книжки, відразу скажу, що серйозною літературою її навряд чи колись визнають. Та, здається мені, авторка і не покладала надій, що книжка потрапить до набутків світової класики. Але книжка приємна, читається дуже легко, не переобтяжена зайвими подробицями. Майже у кожному оповіданні можна знайти якусь мораль, або принаймні замислитися над наслідками у дитячій психіці деяких подій. А ще цікаво проводити паралелі, як кажуть, і разом з авторкою відшукувати ці наслідки у публічній частині її особистості. Дуже вдячний Карпі за гумор та іронію! Сміявся над щирим дитячим компліментом татові у кальсонах, що займається аеробікою, у вигляді порівняння з папугою. Вискочка Володя Ульянов з його „обществом чістих тарєлок”, кілька разів згаданий в книзі, літературна назва наволочки, читання „Тихого Дону” біднесенькою Юлею і насильницьке окультурювання дворових пенсіонерів також доставило.
Друга частина книжки під назвою „... зводи” трохи взагалі розчарувала. Ці оповідання вже здались якимись претензійними на притчі про вічний пошук сутності буття у неквапливій богемності існування. І здалися вони начебто незавершеними. Та одне оповідання таки зачепило мене за живе – „Любов Суккуба”. Щось в ньому здалося дуже близьким. Написане здається таким глибоко інтимним та особистим, завуальованим у містично-міфологічну оболонку, що має приховати це. Начебто і поділилася авторка з усіма, та доведи, що не цілковита вигадка.
Третій же розділ „...і з калабані” носить вже чисто блоговий характер. Те, що це онлайн-переписка двох подружок і не приховується. Текст має у собі досить цікаві думки, варті того, щоб приділити їм трохи більше часу та розвинути в окремі оповідання. Бо наявна подача не зовсім відповідає, вельми шанованому мною, паперовому формату книги.
Підводячи резюме, зазначу, що не пошкодував часу, витраченого на читання цієї книжки. Ірена Карпа черговий раз зацікавила, розважила та примусила замислитися над деякими речами, що до цього якось оминали мою увагу. За це їй щиро вдячний.
Мені зрозумілий вибір такої тематики творів Карпи. Досягнувши віку, коли вже не хочеться, як в дитинстві, ставати дорослішою, та коли виникає потреба переосмислити погляди на своє місце у всесвіті, стає дуже приємним згадувати себе минулого. Найприємніше згадувати саме ті речі, які з різних причин вже не можеш собі дозволити, або цього навіть не хочеться, та все ж таки якими приємними та цікавими вони були колись!
Та, на щастя, це не схоже на просте сумування за минулою дитячою безтурботністю, до якого кожен мабуть врешті-решт приходить з віком. Поки що згадки про минуле потрібні не стільки для того, щоб втішатися ними. Вони потрібні для розуміння себе існуючого саме тут і зараз. Розуміння причин того, чому людина стала саме такою, а не якоюсь інакшюю. Мені здається, що таке розуміння необхідне для існування в гармонії з самим собою.
Повертаючись власне до книжки, відразу скажу, що серйозною літературою її навряд чи колись визнають. Та, здається мені, авторка і не покладала надій, що книжка потрапить до набутків світової класики. Але книжка приємна, читається дуже легко, не переобтяжена зайвими подробицями. Майже у кожному оповіданні можна знайти якусь мораль, або принаймні замислитися над наслідками у дитячій психіці деяких подій. А ще цікаво проводити паралелі, як кажуть, і разом з авторкою відшукувати ці наслідки у публічній частині її особистості. Дуже вдячний Карпі за гумор та іронію! Сміявся над щирим дитячим компліментом татові у кальсонах, що займається аеробікою, у вигляді порівняння з папугою. Вискочка Володя Ульянов з його „обществом чістих тарєлок”, кілька разів згаданий в книзі, літературна назва наволочки, читання „Тихого Дону” біднесенькою Юлею і насильницьке окультурювання дворових пенсіонерів також доставило.
Друга частина книжки під назвою „... зводи” трохи взагалі розчарувала. Ці оповідання вже здались якимись претензійними на притчі про вічний пошук сутності буття у неквапливій богемності існування. І здалися вони начебто незавершеними. Та одне оповідання таки зачепило мене за живе – „Любов Суккуба”. Щось в ньому здалося дуже близьким. Написане здається таким глибоко інтимним та особистим, завуальованим у містично-міфологічну оболонку, що має приховати це. Начебто і поділилася авторка з усіма, та доведи, що не цілковита вигадка.
Третій же розділ „...і з калабані” носить вже чисто блоговий характер. Те, що це онлайн-переписка двох подружок і не приховується. Текст має у собі досить цікаві думки, варті того, щоб приділити їм трохи більше часу та розвинути в окремі оповідання. Бо наявна подача не зовсім відповідає, вельми шанованому мною, паперовому формату книги.
Підводячи резюме, зазначу, що не пошкодував часу, витраченого на читання цієї книжки. Ірена Карпа черговий раз зацікавила, розважила та примусила замислитися над деякими речами, що до цього якось оминали мою увагу. За це їй щиро вдячний.
December 13, 2020
Завжди досить упереджено ставилася до Карпи, вважала, що її популярність ще з моїх шкільних часів була базована в основному на нецензурній лексиці та вульгарності, що приваблює в підлітковому віці через такий собі протест до звичайної класичної літератури з шкільних підручників.
Та пандемія і карантин – це якраз час дочитувати всі свої гори не прочитаних книг, тож зрештою черга дійшла і до багато років тому подарованої і ігнорованої книги Карпи.
Ця книга стала моїм вже справжнім знайомством з авторкою. І можливо через мої попередні упередження, приємним відкриттям. Перша частина книги - історії з дитинства, в основному проведеному в Яремче та Черкасах в часи радянського союзу. Дотепні і написані живою мовою, найбільше приваблюють своєю близькістю і знайомим контекстом - тут і про целофанові кульки, про відкладання всього на чорний день, Дрогобицьку ковбасу і важливість «першого» в щоденному дитячому харчуванні.
Друга частина з метафоричними історіями-легендами та третя, яка фактично є частиною листування сподобалися менше, але вони і вкупі значно менші по розміру за першу, тому загалом враження від книжки залишилися досить позитивні.
Та пандемія і карантин – це якраз час дочитувати всі свої гори не прочитаних книг, тож зрештою черга дійшла і до багато років тому подарованої і ігнорованої книги Карпи.
Ця книга стала моїм вже справжнім знайомством з авторкою. І можливо через мої попередні упередження, приємним відкриттям. Перша частина книги - історії з дитинства, в основному проведеному в Яремче та Черкасах в часи радянського союзу. Дотепні і написані живою мовою, найбільше приваблюють своєю близькістю і знайомим контекстом - тут і про целофанові кульки, про відкладання всього на чорний день, Дрогобицьку ковбасу і важливість «першого» в щоденному дитячому харчуванні.
Друга частина з метафоричними історіями-легендами та третя, яка фактично є частиною листування сподобалися менше, але вони і вкупі значно менші по розміру за першу, тому загалом враження від книжки залишилися досить позитивні.
July 29, 2013
*Набагато* краща, цікавіша і глибша, ніж очікував. Чув багато про І.К., але не сильно цікавився її творчістю, поки не став свідком того, як вона читала уривки з цієї книги протягом Ночі поезії у Пінчуку або Мистецькому Арсеналі, точно не пам’ятаю.
Дуже багато цікавих думок, алюзій, критики СРСР. Особливо сподобалась перша частина ("З роси"), де згадки з її дитинства. Не раз сміявся на весь вагон метро, читаючи її. :)
Рекомендую як мінімум, щоб сформувати свою точку зору про неї (наскільки я знаю, таке позитивне враження книга справила не на всіх).
Дуже багато цікавих думок, алюзій, критики СРСР. Особливо сподобалась перша частина ("З роси"), де згадки з її дитинства. Не раз сміявся на весь вагон метро, читаючи її. :)
Рекомендую як мінімум, щоб сформувати свою точку зору про неї (наскільки я знаю, таке позитивне враження книга справила не на всіх).
January 12, 2021
Книжка Ірени Карпи «З роси, з води і з калабані» про історії дитинства для вже дорослих читачів.
Книга є дещо нестандартною автобіографією письменниці і складається з трьох розділів з передбачуваними назвами:
З роси...
...з води
... і з калабані
Про що ці розділи - краще кожному вирішити самостійно.
Неможливо читати рядки без посмішки, яка сама випливає на обличчі. У багатьох історіях ти точно впізнаєш себе і від того книжка стає ще ближчою і ріднішою. Моментами навіть вона наштовхує на власні спогади світлих часів.
Візитною карткою є колоритна жива говірка, якою власне написані всі історії.
Написано надзвичайно легко і щиро, а це прямий шлях до серця читача.
Книга є дещо нестандартною автобіографією письменниці і складається з трьох розділів з передбачуваними назвами:
З роси...
...з води
... і з калабані
Про що ці розділи - краще кожному вирішити самостійно.
Неможливо читати рядки без посмішки, яка сама випливає на обличчі. У багатьох історіях ти точно впізнаєш себе і від того книжка стає ще ближчою і ріднішою. Моментами навіть вона наштовхує на власні спогади світлих часів.
Візитною карткою є колоритна жива говірка, якою власне написані всі історії.
Написано надзвичайно легко і щиро, а це прямий шлях до серця читача.
July 6, 2025
ця неймовіина жінка нагадала мені неповторне дитинство та юність і нехай життя було не з легких,але скільки сили духа/гумору та історій вкладемо,шо неможливо не зворушитись від того. Мені як дівчині з Харкова було цікаво почути різні сленгові слівця,або сталі вирази та й історії про Яремче просто надихнули бажанням колись та його відвідати❤️
February 20, 2019
Люблю Карпу за її неперевершений стиль, її почуття гумору та позитив.
March 11, 2019
Дуже мила і весела книга, нагадує деякі особисті історії з дитинства.
May 18, 2026
Читала з задоволенням. Почуття гумору присутнє. Мені як Яремчуну в еміграції просто книга для душі.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews