Метрофобія

by Мирослав Лаюк

«Метрофобія» - друга книжка поезій Мирослава Лаюка. Це простір мови й світу, який вона творить. Світу, що починається з маленьких автобіографічних історій (якщо вірити авторові), позначених штрихпунктиром шкільних дерев, закинутих будівель, будинків для пристарілих, дитячих дурок та цвинтарів, і доростає до сонетарію - великого й різного світу Езри, в якому розкішно житиметься усім поціновувачам цього не вельми поширеного нині віршованого жанру. Розкішне художнє оформлення Жанни Кадирової ще більше увиразнює цей світ, структурує і надає йому монументальних рис, але водночас ніби вибудовує окрему паралель, окрему перспективу руху в глибину розглядання, прочитання, інтерпретації.

Genres: Poetry

176 pages, Hardcover

Published January 1, 2015

About the author

Мирослав Лаюк народився 1990 року у Карпатах. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія», навчається на PhD-програмі «Філософія і література» цього ж університету. Веде авторські радіопрограми на Old Fashioned Radio — «ЧИТвер» та «Слова».

Вірші та проза Мирослава опубліковані англійською, азербайджанською, литовською, німецькою, польською, чеською та іншими мовами.

Reviews

[OKSANA ATAMANIUK · Rating 3 out of 5]

«Метрофобія»
Мирослав Лаюк
Видавництво Старого Лева, 2015
⠀
«Якщо верлібри Лаюка мають аромат проходження крізь хащі, пошуку невідомих стежок, полювання за неочікуваним, то силаботонічні вірші мають неперевершений ритм, часом музичний, часом реситативний: є ніби спробою зібрати докупи все, що було розсіяно раніше. Під цей ритм можна медитувати, під цей ритм можна упорядкувати хаос власної душі, цей ритм добре читати зранку.»
⠀
Цитати:
⠀
«Коли померла баба ганя
Мені сказали
Що всі родичі мусять прийти у члрному і плакати
⠀
А я подумав
Що буде якщо в мене не вийде пустити сльозу? -
Ні не через брак любові -
У мене її вистачить на вас усіх -
Але ж це так себелюбно і нечесно
Сумувати за тим хто відходить
У ліпший світ!
⠀
Проте вони
Ці сусіди і родичі котрих щоразу більшає
Судитимуть мене: дивіться він зовсім її не любив!
⠀
Я надівши синю шапку з великим помпоном
І синю куртку перед тим як піти до труни
Зайшов на кухню
Розрізав їдку цибулю надвоє
І кинув половину
У повну зіжмаканих фантиків кишеню»
⠀
Усе про книжку:
⠀
«Метрофобія» - друга збірка поезій Мирослава Лаюка. Це простір мови й світу, який вона творить. Світу, що починається з маленьких автобіографічних історій (якщо вірити авторові), позначених штрихпунктиром шкільних дерев, закинутих будівель, будинків для престарілих, дитячих дурок та цвинтарів, і доростає до сонетарію - великого й різного світу Езри, в якому розкішно житиметься усім поціновувачам цього не вельми поширеного нині віршованого жанру. Розкішне художнє оформлення Жанни Кадирової ще більше увиразнює цей світ, структурує і надає йому монументальних рис, але водночас ніби вибудовує окрему паралель, окрему перспективу руху в глибину розглядання, прочитання, інтерпритації.»
⠀
#примхливачитака

[Микола · Rating 4 out of 5]

Я читав цю книжку нерівномірно: одні вірші прочитані по разу, другі двічі й більше. Почав одразу після книжкового Арсеналу 2015 року, відкладав і повертався. Вона нервіномірна: наївна, парадоксальна, майстерна — ці три якості навряд чи можуть одночасно перетинатись у тексті.
Якісь вірші довелося чути наживо, до виходу книжки. Взагалі, коли знаєш, як звучить голос поета, його тексти звучать в голові зовсім інакше, не так, як читає автор, але й не так, як на самоті.
Чи можна взагалі об’єктивно говорити про поезію? Про поезію Мирослава я точно нічого не хочу говорити об’єктивно, а натомість хочу перечитати книжку, коли це враження забудеться, коли я змінюсь. Якщо книга вікно, то звідки й куди я визирну наступного читання, ось що буде цікаво дізнатися.

[Ksenya · Rating 5 out of 5]

Не смійте поезію розуміти! (С) отримала порцію чудовості

books: | Не смійте «Метрофобію» Мирослава Лаюка розуміти!

Це одна із небагатьох поетичних збірок, які я дочитала до кінця за два присісти. Я не великий знавець лірики, зізнаюсь. Щоб її системно читати, мені потрібно себе змусити. Можливо, це травми зі школи, де було забагато не надто гарної поезії, можливо, не вміння її пояснювати.

Ставлюсь до поезії через почуттєвий тест: торкнуло – моє, не торкнуло – відкладаємо. От на «Метрофобію» торкнуло. Не дивлячись, що взяла її читати в метро, поки їхала в інший кінець міста.( Так от, «Метрофобія» чудово читається в метро). Хоча й до метро не має жодного стосунку.

Ця поезія чіпляє – чіткими, небанальними образами, іронією, а часом і сарказмом, викликає посмішку від молодої, але такої щирої зухвалості. Не кидайте камінням, але мені здалось, що я читала такого оновленого, хіпстеруватого, карпатського Семенка. Хоча образи якраз у нього не хіпстеруваті, а дуже навіть рідні, теплі, із дитинства.

Це поезія, яку відразу хочеться назвати цілісною. Добірки збиті до купи міцною темою і не розпадаються, не гублять окремих віршів.
Більше в блозі: https://ksenyak.wordpress.com/2015/10...