What do you think?
Rate this book
Naksitrallid #1
Naksitrallid. Esimene raamat
Ükskord said jäätiseputka juures täiesti juhuslikult kokku kolm imelikku mehikest – Sammalhabe, Kingpool ja Muhv. Nad limpsisid jäätist ja silmitsesid üksteist uudishimulikult. Nad kõik olid väga lühikest kasvu, nii et jäätisemüüja pidas neid alguses isegi päkapikkudeks, ja peale selle torkas nende juures veel muudki iseäralikku silma. Sammalhabemel oli pehmest samblast habe, kus kasvasid ilusad ja punased, kuigi mullusuvised pohlad. Kingpool oli oma kinga-ninad maha lõiganud, et tal oleks hea lahe varbaid liigutada. Muhv aga kandis tavaliste riiete asemel seljas suurt muhvi, millest ainult peanupp ja labajalad välja paistsid. Tuntud lastekirjaniku Eno Raua poolt eesti lastekirjanduse klassikasse kirjutatud ja kunstnik Edgar Valteri joonistatud naksitrallid pakuvad äratundmisrõõmu täiskasvanutele ja avastamisrõõmu tänastele lastele. „Naksitrallide“ esimese raamatu esmatrükk ilmus 1972. aastal.
92 pages, Hardcover
First published January 1, 1972
9 people are currently reading
231 people want to read
About the author
Eno Raud
76 books36 followersHe was an Estonian children's book author. He graduated from university with a course in Estonian language study in 1952. From 1952 to 1956 he worked in the Estonian National Library. From 1956 to 1965 he worked in the Estonian national publishing association. After that he retired and devoted himself to writing. His works include "Three funny friends", "The story with the flying saucer", "Fire in a darkened city", "Nii või naa" (This or that way) and others.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
February 25, 2016
Kõige suurem viga, mida tihtilugu tehakse on lastekirjanike sildistamine tiitliga "teise järgu kirjanikud". Küll arvatakse, et lastekirjanikud ei saa hakkama "suurtele inimestele" kirjutamisega või tõmmatakse lihtsalt lastekirjanduse ja haltuura vahele rasvane võrdusmärk.
Tegelikkus on see, et lastekirjanikud on kõigist meistritest suurimad. Luua teos, mis kõnetab igat järgnevat põlvkonda sarnase soojuse ja aususega on ülim. Teadmiseks kõigile - lapsed on kõige karmimad ja otsekohesemad kriitikud üldse. Nad tajuvad koheselt ära keskpärase autori "täitetöö" või kiirustades paberile visatud "Kiisu ja Kutsu" lookese. Sellised raamatud lendavad suure kaarega nurka ning koheselt hakatakse nõudma riiulist toda "õiget raamatut".
Eesti lapsed on olnud juba aastakümneid õnnega koos, sest meie lastekirjanike seas juba suurtest meistritest puudust pole. Üks suurimaid meistreid on muidugi Eno Raud, kelle loodud tegelastega kohtun siiani, kui külastan mõnd tuttavat, kelle pereliikmete arv hiljuti kasvanud. Näiteks kohtusin äsja Sipsikuga, kes oli oma 54. eluaastast hoolimata vägagi kõbus ja mängulusti täis. Isegi ühtegi halli juuksekarva polnud ta pähe tekkinud.
Muidugi rändavad seniajani mööda Eestimaad kirsipunases furgoonautos ringi ka Muhv, Kingpool ja Sammalhabe. Naksitrallidest kohtasin viimati isiklikult Sammalhabet, kes Tartus oli mingi eksituse tõttu politseiga pahuksisse sattunud ja oli just käed raudus teel jaoskonna poole. Usun, et kindlasti oli tegu eksitusega ning tänapäeva loodusest võõrandunud korrakaitsja ei teinud lihtsalt kanepilehel ja põdrasamblal vahet. Sammalhabet on ju isegi autasustatud linna heakorra tagamise eest (legendaarne kasside ja rottide juhtum).
Naksitrallid on juba üle neljakümne aasta rääkinud lastele ühest ajaga aina olulisemaks muutuvast asjast - looduse tasakaalust. Teema, mis 1970. aastatel ei olnud üldse veel nõnda päevakajaline, on nüüdseks omandanud hoopis teised mõõtmed. Looduse kaitsmise ja mõistmise temaatika raamatusse sisse kirjutamisega näitab Eno Raud ju veelkordselt oma meisterlikkust. Õpetada lapsi hoolima igast looduses ringi siblivast rästikust või pisimutukast võib tunduda mõnedele ebavajalik, kuid lastega tulebki just alustada. Võib-olla isik, kes praegu viib metsa alla oma vana külmkapi või pesumasina ei teeks seda, kui ta oleks lugenud lapsena "Naksitralle". Parim ennetuskampaania on hea lasteraamat!
Teisi minu arvustusi saate lugeda blogist aadressil:
http://kirjanduslikpaevaraamat.blogsp...
Tegelikkus on see, et lastekirjanikud on kõigist meistritest suurimad. Luua teos, mis kõnetab igat järgnevat põlvkonda sarnase soojuse ja aususega on ülim. Teadmiseks kõigile - lapsed on kõige karmimad ja otsekohesemad kriitikud üldse. Nad tajuvad koheselt ära keskpärase autori "täitetöö" või kiirustades paberile visatud "Kiisu ja Kutsu" lookese. Sellised raamatud lendavad suure kaarega nurka ning koheselt hakatakse nõudma riiulist toda "õiget raamatut".
Eesti lapsed on olnud juba aastakümneid õnnega koos, sest meie lastekirjanike seas juba suurtest meistritest puudust pole. Üks suurimaid meistreid on muidugi Eno Raud, kelle loodud tegelastega kohtun siiani, kui külastan mõnd tuttavat, kelle pereliikmete arv hiljuti kasvanud. Näiteks kohtusin äsja Sipsikuga, kes oli oma 54. eluaastast hoolimata vägagi kõbus ja mängulusti täis. Isegi ühtegi halli juuksekarva polnud ta pähe tekkinud.
Muidugi rändavad seniajani mööda Eestimaad kirsipunases furgoonautos ringi ka Muhv, Kingpool ja Sammalhabe. Naksitrallidest kohtasin viimati isiklikult Sammalhabet, kes Tartus oli mingi eksituse tõttu politseiga pahuksisse sattunud ja oli just käed raudus teel jaoskonna poole. Usun, et kindlasti oli tegu eksitusega ning tänapäeva loodusest võõrandunud korrakaitsja ei teinud lihtsalt kanepilehel ja põdrasamblal vahet. Sammalhabet on ju isegi autasustatud linna heakorra tagamise eest (legendaarne kasside ja rottide juhtum).
Naksitrallid on juba üle neljakümne aasta rääkinud lastele ühest ajaga aina olulisemaks muutuvast asjast - looduse tasakaalust. Teema, mis 1970. aastatel ei olnud üldse veel nõnda päevakajaline, on nüüdseks omandanud hoopis teised mõõtmed. Looduse kaitsmise ja mõistmise temaatika raamatusse sisse kirjutamisega näitab Eno Raud ju veelkordselt oma meisterlikkust. Õpetada lapsi hoolima igast looduses ringi siblivast rästikust või pisimutukast võib tunduda mõnedele ebavajalik, kuid lastega tulebki just alustada. Võib-olla isik, kes praegu viib metsa alla oma vana külmkapi või pesumasina ei teeks seda, kui ta oleks lugenud lapsena "Naksitralle". Parim ennetuskampaania on hea lasteraamat!
Teisi minu arvustusi saate lugeda blogist aadressil:
http://kirjanduslikpaevaraamat.blogsp...
August 19, 2022
Absolutely cute! I love everything from Muff, who writes himself letters because he likes to receive letters but doesn’t have friends and Moosbart with the berries in his beard. I want to have these cuties as friends and live with them thank you.
“Ich habe dort vorhin einige Dutzend Briefe aufgegeben.” “Einige Dutzend!” rief Moosbart erstaunt aus. “Hast du aber viele Freunde!” “Oh nein, im Gegenteil.” Muff lächelte verlegen. “Ich schreibe nicht an Freunde, ich schreibe an mich selbst.” “Du schickst dir selbst Briefe?” “Es handelt sich nämlich darum, dass ich furchtbar gern Briefe bekomme”, sagte Muff. “Aber ich habe keine Freunde, ich bin sehr einsam, und darum muss ich mir selbst schreiben.”
“Ich habe dort vorhin einige Dutzend Briefe aufgegeben.” “Einige Dutzend!” rief Moosbart erstaunt aus. “Hast du aber viele Freunde!” “Oh nein, im Gegenteil.” Muff lächelte verlegen. “Ich schreibe nicht an Freunde, ich schreibe an mich selbst.” “Du schickst dir selbst Briefe?” “Es handelt sich nämlich darum, dass ich furchtbar gern Briefe bekomme”, sagte Muff. “Aber ich habe keine Freunde, ich bin sehr einsam, und darum muss ich mir selbst schreiben.”
June 7, 2024
ole nyyd vapper:’)
February 29, 2024
Ich habe gerade diese Perle meiner Kindheit in aus den Untiefen meines Bücherregals befreit.
Die drei lustigen Gesellen Halbschuh, Muff und Moosbart sind eine Bereicherung für jedes Kind.
Tolles Buch.
Die drei lustigen Gesellen Halbschuh, Muff und Moosbart sind eine Bereicherung für jedes Kind.
Tolles Buch.
January 6, 2023
rereading books that i loved in my childhood>>> my ratings obviously change because it's not for my age but you get it:)
characters: such cuties, how did eno raud think of them omg
atmosphere: love
writing style: obviously really easy to read
plot: extremely funny:)))
intrigue: as i said i liked picking up a book from my childhood but as it wasn't in my age range it was not the most intriguing book i could've picked up
logic: some things were a bit unlogical but as a child you don't think about that so i ignored it
enjoyment: 7/10 i would say
characters: such cuties, how did eno raud think of them omg
atmosphere: love
writing style: obviously really easy to read
plot: extremely funny:)))
intrigue: as i said i liked picking up a book from my childhood but as it wasn't in my age range it was not the most intriguing book i could've picked up
logic: some things were a bit unlogical but as a child you don't think about that so i ignored it
enjoyment: 7/10 i would say
December 10, 2022
Nii huvitav on ikka see, et täiskasvanuna saad raamatust hoopis teise elamuse, kui lapsena. Mingeid asju vaatad ja mõistad ka teisiti. Aga ikkagi väga hea lugemiselamus.
July 21, 2018
Als Kind habe ich mir diese Buchreihe oft aus der Bibliothek ausgeborgt. Und ich rede hier nicht von 3 Mal, oder 5 Mal. Es waren unzählige Male. So toll fand ich die Geschichten um Muff, Moosbart und Halbschuh.
20 Jahre später habe ich mir die Reihe bei Ebay nachgekauft, und konnte jetzt die drei lustigen Gesellen meinen Söhnen vorstellen. Sie fanden sie witzig, wollten auch jeden Abend aus dem Buch vorgelesen bekommen. Sie waren gespannt, wie Muff, Moosbart und Halbschuh so leben in dem Wohnwagen, wie sie das Problem mit den Katzen lösen und ob sie am Ende Kater Albert retten können.
Der Kleinere verlor aber auch schnell mal das Interesse, wenn ein Kapitel zu langatmig wurde. Und leider passierte das doch häufiger mal. Denn die Sprache ist oftmals recht veraltet, viele Wörter nicht kindgerecht. Es ist eine Sache, dass ich ihnen Dinge wie Tauchsieder und Rundfunk erklären muss, weil es ersteres nur noch im Museum gibt und zu zweitem jeder heutzutage Radio sagt. Aber dann gibt es auch noch lauter andere Wörter, die selbst damals (das Buch ist von 1972) nicht verständlich für Kinder gewesen sein können. Z.B. unvermerkt, erbittert, wahrhaftig, hurtig, spähen, Gemüter, Natur ruft an ihren Busen, manierlich, mißraten, unnütz, ...
Irgendwie ist mir das wohl gar nicht aufgefallen, als ich selbst noch ein Kind war.
Die Geschichte an sich ist immer noch schön, die Illustrationen sind ebenfalls toll - und vor allem verhältnismäßig reichlich. Aber sprachlich betrachtet bin ich nun doch leider nicht mehr ganz so begeistert. In der nostalgischen Ecke meines Gehirns hatte ich ja eine 5-Sterne-Bewertung abgespeichert. Nach dem jetzigen Lesen würde ich nur noch 3 vergeben. Da es die Jungs - vor allem der Große - auch ganz gut fanden, treffen wir uns in der Mitte.
20 Jahre später habe ich mir die Reihe bei Ebay nachgekauft, und konnte jetzt die drei lustigen Gesellen meinen Söhnen vorstellen. Sie fanden sie witzig, wollten auch jeden Abend aus dem Buch vorgelesen bekommen. Sie waren gespannt, wie Muff, Moosbart und Halbschuh so leben in dem Wohnwagen, wie sie das Problem mit den Katzen lösen und ob sie am Ende Kater Albert retten können.
Der Kleinere verlor aber auch schnell mal das Interesse, wenn ein Kapitel zu langatmig wurde. Und leider passierte das doch häufiger mal. Denn die Sprache ist oftmals recht veraltet, viele Wörter nicht kindgerecht. Es ist eine Sache, dass ich ihnen Dinge wie Tauchsieder und Rundfunk erklären muss, weil es ersteres nur noch im Museum gibt und zu zweitem jeder heutzutage Radio sagt. Aber dann gibt es auch noch lauter andere Wörter, die selbst damals (das Buch ist von 1972) nicht verständlich für Kinder gewesen sein können. Z.B. unvermerkt, erbittert, wahrhaftig, hurtig, spähen, Gemüter, Natur ruft an ihren Busen, manierlich, mißraten, unnütz, ...
Irgendwie ist mir das wohl gar nicht aufgefallen, als ich selbst noch ein Kind war.
Die Geschichte an sich ist immer noch schön, die Illustrationen sind ebenfalls toll - und vor allem verhältnismäßig reichlich. Aber sprachlich betrachtet bin ich nun doch leider nicht mehr ganz so begeistert. In der nostalgischen Ecke meines Gehirns hatte ich ja eine 5-Sterne-Bewertung abgespeichert. Nach dem jetzigen Lesen würde ich nur noch 3 vergeben. Da es die Jungs - vor allem der Große - auch ganz gut fanden, treffen wir uns in der Mitte.
December 18, 2022
Pati knygos pradžia truputį suklaidino - kai skaitėme su sūnumi, atrodė, kad na, ilgai netempsim - klampoki sakiniai, gausybė dialogų, kiek sudėtingokas vertimas. Bet eigoje veikėjų pabaldukų nuotykiai taip įtraukė, kad kiekvieną vakarą su nekantrumu laukėm, kas bus toliau - kaip ten ta kačių invazija, kaip ten su tuo ežeru, o kaip su žiurkėm, o kaip su ta šarka reikalai klostysis. Ir viskas puikiai galiausiai išsivynioja, kaip didžiulį siūlų kamuolį pagaliau išnarpliojus ir susukus į dailų kamuolėlį. Knyga stora, daug teksto, bet jie maloniai ištirpsta. Beje, žavėjo autoriaus gebėjimas jautriai perteikti tam tikrus emocinius veikėjų aspektus, perteikti jų jausminį pasaulį.
November 16, 2025
Я в дитинстві якийсь короткий час носила туфлі: вони були світлі, майже білі, з товстенної шкіри радянської вичинки, а їхні носочки прикрашала бахрома. Вони дуже сильно натирали, власне, тому я носила їх дуже мало, до того ж, вони були не дуже гарні. Дивний дизайн, дуже грубий. Але ж у який захват мене приводила та пара взуття! Як я чекала на нагоду саме її взути і піти у тих туфлях на прогулянку! А знаєте чому? Бо в тата були такі самі! Звісно, набагато більшого розміру і чоловічі, але теж такого кольору і теж з бахромою. Не було щасливішої людини, ніж я, коли йшла по вулиці, тримала тата за руку і розглядала наше з ним однакове взуття.
Також тато мені зробив маленьку настільну лампу. Вона живилася від батарейки, а за абажур правила пластикова форма-пісочниця. Лампа була майже така сама, як у старшого брата, під світлом якої він робив домашні завдання, тільки ця моя! Окрема, справжня! Як доросла, тільки маленька.
Хоча це все не завадило нам з татом потім капітально пересваритися у мої підліткові роки, я все ж рада, що у мене є чудові спогади. Навіть коли я просто згадую оцю дитячу радість від зменшеної копії якоїсь дорослої речі, я і зараз усміхаюсь і відчуваю піднесення.
Це ж не тільки я така. Діти люблять усе, щоб як у дорослих, але зменшене.
Думаю, це основна причина, чому так обожнювала у дитинстві і досі обожнюю книжки про Муфтика, Півчеревичка і Мохобородька. Бо багато чого у цій книжці — це чудова зменшена копія “дорослого” світу.
Книжки написав Ено Рауд, це естонський письменник. Естонія — маленька країна, яка подарувала світові чудового автора. Його книжки дуже відомі і популярні. Особисто мною сильно-сильно любимі.
Муфтик постійно вбраний у муфту (велику рукавицю). Вона закриває його від ступнів до підборіддя. Погодьтесь, нестандартне вбрання. Півчеревичок носить обрізані навпіл черевики, бо це дає змогу вільно рухати пальцями ніг, а у Мохобородька борода з моху, і у ній ростуть ягоди. Ці кумедні чоловічки — на́кситралі, тобто вигадана письменником категорія дивовижних істот. Вони подорожують у маленькому фургончику, де затишно облаштовано усе необхідне для життя; дружать, втрапляють у халепи і виплутуються з них. Дуже цінують товариство одне одного.
Що чудового у цій книжці?
Все. Вона мила, захоплива, скільки разів я її перечитувала, усі з захопленням.
Оця ідея маленьких чоловічків, маленького фургончика, де є маленьких холодильничок і скатертинка на столику, — це мені дуже до вподоби.
оловні герої — пришелепкуваті. Вони вміють приймати і навіть любити особливості одне одного. Це дуже класний спосіб донести до маленьких значення інклюзивності.
Ненасильницькі сюжети — це для мене дуже важливо, я на це звертаю увагу. Дивовижні ілюстрації у старих виданнях.
Також хочу зауважити, що вигадати персонажів, яких не було у фольклорі або у інших авторів, — це ознака високої майстерності і видатного таланту ав��ора. Дуже-дуже зрідка, дуже-дуже мало хто вміє це зробити — і зробити якісно.
При всій легкості, невимушеності цих книжок, за ними стоїть величезна робота. Персонажі — це раз, легкий гумор — це два, ненасильницькі сюжети — це три, гарні фінали — це чотири. Мінімум чотири задачі високої складності тут втілені — і блискуче. Знімаю капелюха перед Ено Раудом.
Якщо ваші малята ще не читали ці книжки, обов’язково їм придбайте. Бажано старі видання (наприклад, з ОЛХ) через їхню особливу атмосферу та ілюстрації. Хто не любив читати — з цими творами великі шанси полюбити. Також розгляньте можливість подарувати ці книжки і своїй внутрішній дитині.
Приємного читання!
Також тато мені зробив маленьку настільну лампу. Вона живилася від батарейки, а за абажур правила пластикова форма-пісочниця. Лампа була майже така сама, як у старшого брата, під світлом якої він робив домашні завдання, тільки ця моя! Окрема, справжня! Як доросла, тільки маленька.
Хоча це все не завадило нам з татом потім капітально пересваритися у мої підліткові роки, я все ж рада, що у мене є чудові спогади. Навіть коли я просто згадую оцю дитячу радість від зменшеної копії якоїсь дорослої речі, я і зараз усміхаюсь і відчуваю піднесення.
Це ж не тільки я така. Діти люблять усе, щоб як у дорослих, але зменшене.
Думаю, це основна причина, чому так обожнювала у дитинстві і досі обожнюю книжки про Муфтика, Півчеревичка і Мохобородька. Бо багато чого у цій книжці — це чудова зменшена копія “дорослого” світу.
Книжки написав Ено Рауд, це естонський письменник. Естонія — маленька країна, яка подарувала світові чудового автора. Його книжки дуже відомі і популярні. Особисто мною сильно-сильно любимі.
Муфтик постійно вбраний у муфту (велику рукавицю). Вона закриває його від ступнів до підборіддя. Погодьтесь, нестандартне вбрання. Півчеревичок носить обрізані навпіл черевики, бо це дає змогу вільно рухати пальцями ніг, а у Мохобородька борода з моху, і у ній ростуть ягоди. Ці кумедні чоловічки — на́кситралі, тобто вигадана письменником категорія дивовижних істот. Вони подорожують у маленькому фургончику, де затишно облаштовано усе необхідне для життя; дружать, втрапляють у халепи і виплутуються з них. Дуже цінують товариство одне одного.
Що чудового у цій книжці?
Все. Вона мила, захоплива, скільки разів я її перечитувала, усі з захопленням.
Оця ідея маленьких чоловічків, маленького фургончика, де є маленьких холодильничок і скатертинка на столику, — це мені дуже до вподоби.
оловні герої — пришелепкуваті. Вони вміють приймати і навіть любити особливості одне одного. Це дуже класний спосіб донести до маленьких значення інклюзивності.
Ненасильницькі сюжети — це для мене дуже важливо, я на це звертаю увагу. Дивовижні ілюстрації у старих виданнях.
Також хочу зауважити, що вигадати персонажів, яких не було у фольклорі або у інших авторів, — це ознака високої майстерності і видатного таланту ав��ора. Дуже-дуже зрідка, дуже-дуже мало хто вміє це зробити — і зробити якісно.
При всій легкості, невимушеності цих книжок, за ними стоїть величезна робота. Персонажі — це раз, легкий гумор — це два, ненасильницькі сюжети — це три, гарні фінали — це чотири. Мінімум чотири задачі високої складності тут втілені — і блискуче. Знімаю капелюха перед Ено Раудом.
Якщо ваші малята ще не читали ці книжки, обов’язково їм придбайте. Бажано старі видання (наприклад, з ОЛХ) через їхню особливу атмосферу та ілюстрації. Хто не любив читати — з цими творами великі шанси полюбити. Також розгляньте можливість подарувати ці книжки і своїй внутрішній дитині.
Приємного читання!
July 16, 2019
A marvellous book. Of course, I can hardly imagine an adult reading it for him/herself, but it is a special book for children. I agree with statement above that this book -- doubtlessly being for children - makes a reader (a child, actually) believe that it is a serious business we are reading about!
September 29, 2019
So richtig beschreiben kann ich nicht, was den Zauber der Reihe ausmacht. Aber ich habe auch noch nach 30 Jahren Spaß daran. Und meine Tochter (4) mittlerweile auch. Das eine oder andere Kapitel ist vielleicht etwas langatmig für den heutigen Lesegeschmack und die Übersetzung etwas antiquiert, trotzdem gebe ich mit Freude 4 von 5 Sternen.
April 17, 2020
Got a chance to re-read in original. Re-reading it 25 years later puts some other perspective of this classic for children
February 11, 2023
Lugesin lapsele unejutuks, mõnus nostalgia.
July 26, 2023
Моя улюблена дитяча книжка, саме з цими ілюстраціями. Нагуглила вчора мультик естонською, буде челендж.
September 13, 2025
A rare treat
December 29, 2020
Kolm meest söövad jäätist ja siis kolivad kollektiiviselt ühte autosse elama.
October 15, 2015
A marvellous book. Of course, I can hardly imagine an adult reading it for him/herself, but it is a special book for children. I agree with statement above that this book -- doubtlessly being for children - makes a reader (a child, actually) believe that it is a serious business we are reading about!
February 8, 2015
особливо симпатична казка про муфтика, півчеревичка і мохобородька тим, що вони не солодкі до нудоти (як буває з уяскими чарівними істотками для дітей молодшого шкільного віку).
December 5, 2016
Детям очень понравилось, потребовали продолжения. Меня немного смутила судьба кошек, заключенных на острове.
Displaying 1 - 20 of 20 reviews