Карби і скарби

by Мирослав Дочинець

Твори Мирослава Дочинця знають і люблять по всьому світу! На сторінках своїх книжок він шукає відповіді на одвічні питання, що близькі кожному: хто ми, для чого прийшли в цей світ, куди йдемо. Ви доторкнетеся до споконвічної мудрості українського народу, яку зберігають Карпатські гори, віднайдете ту одвічну гармонію, що є основою нашого існування на землі.
Ця книга — неспішна дружня оповідь про відчуте й спостережене, пережите й побачене. Мозаїка образів підкуповує своєю щирістю, простотою й мудрістю, захоплює й не відпускає, навіть коли перегорнена остання сторінка.

Дорогий читальнику! Це книга про тих, котрі, живучи на вершинах, шукають верховини духу і стережуть правду первовіку. Їх мудрість, мужність і вірність собі та Богові — неоціненний скарб досвіду і живильна сила для нашої душі.
Мирослав Дочинець

Unknown Binding

About the author

Мирослав Дочинець - український письменник і журналіст. Член Асоціації українських письменників (з 2003 року).

Reviews

[Yuliia Zadnipriana · Rating 4 out of 5]

Читати і спіткатись об кожне слово.

Це про цю книгу. Вона незвичайна! Погляньте лише на слова на звороті, які розказують, про що книга: "Ось сокіл на скелі. Його пір'їна лягає на холодний камінь. Тепла, невагома й невловима. Така й душа карпатянина". І весь текст — отакі метафори, загадки, заплутано і якось дещо трішки пафосно місцями.

Вся ця книга - це душа карпатянина. Здається, що це люди зовсім іншого складу розуму й душі. Вони вірять в силу трав, неба, грибів, сонця. Лікують бородавки сирою картоплиною, розмовляють з птахами, шепочуться з вітром.

У мене в уяві виникли асоціації з якимись племенами, але тут ці племена такі питомо українські, далекі, навіть не віриться, що люди десь живуть такими віруваннями і переконаннями, так тісно переплетені з природою, так тонко її відчувають.

Оцей карпатський колорит на кожній сторінці - родзинка цієї збірки.

Але як же тяжко її читати! Читала, ніби іноземною мовою: здогадувалась про значення слів із контексту, бо словник аж наприкінці книжки, не дуже зручно постійно до нього звертатися. На сторінках мерехтять круплі, огирі, фраїрки, пужають чотари,румовища, жінчовки, голики і гражди. Треба бути носієм сеї дивної говірки, щоб відчути цей дивний текст сповна.

В цих коротких оповіданнях багато різних традицій, звичаїв, дивних і лякливих вірувань, людей і законів.

А ще тут такий глибинний зв'язок людини із природою! Відразу розумієш, яка людина в місті стала від цього всього далека і чужа. Це не добре, не погано, просто так є.

Не всі оповідання мені сподобались. Виключно через мову! Ну так чудернацько написані тексти, я такого ще не читала! Наприкінці книжки автор немов стомився і останні оповідки коротенькі, хотілось просто пролистати і закінчити нарешті це читати:) Не раджу вам, якщо в школі вас лякав Стефаник😁 А також якщо насичена діалектизмами мова дратує або ускладнює читання: тут вся книга - один суцільний діалектизм.

А як джерело для пізнання культури частини нашого народу вона навіть дуже годиться.

[Anastasia · Rating 4 out of 5]

Надзвичайно приємно поринати у світ цієї книги. Прекрасна мова з великою кількістю діалектизмів, описи традицій, повір'їв, мудрість наших предків. Багато оповідань просто таки западають у душу.
АЛЕ чим ближче до кінця книги, тим більше розвіюється магія. Чи то автор поспішав, чи вже не знав, що туди вліпити, але останні оповідання - то вже просто набір речень. Кінцівка зіпсувала всі враження.

[Anna Astafyeva · Rating 3 out of 5]

Дуже емоційно і сентиментально, відчувається багато любові до Закарпаття. Тим не менш, на мій смак дуже "відкрито", ніякої субтильності і шансу читачеві відчути посил не через пряму вказівку на те, що повинно відчуватися. Більше завуальованости хотилося би.

[Olena Prikhno · Rating 3 out of 5]

Я знаю з Закарпаття 2 авторів: Андрія Любку та Мирослава Дочинця. Вже двох, адже до цього ім'я письменника Дочинця було мені невідоме, хоча на декількох сайтах його нова книга впевнено декілька тижнів поспіль тримається серед книг-бестселерів. Це легко пояснюється наступним прикладом: на тренінгу, коли розмова за столом зайшла за Дочинця, промайнула така думка, що Дочинець - автор для трохи старших людей, аніж 20-25 років.
"Карби і скарби" знайшла я в магазині КСД, коли перебирала книги про українські традиції вишивки вкупі з секретами здорового харчування. Відкривши цю книгу, перше, що кинулось мені в око, - це мова. Деяким чином незрозуміла, але від того ще більше хотілось її розгадати. З недавнього часу захоплююсь діалектними та рідко вживаними словами.
Саме це мовне багатство й погубило мій інтерес до книги, адже, поки я вишукувала слова, намагаючись "дойти до самой сути", зацікавленність і лінія сюжету синхронно зникали. У словнику після книги є тільки відсотків 40 всіх використаних незнайомих пересічному читачу книг, а деякі я взагалі не знайшла ніде, облазивши ледь не увесь Інтернет.
"Карби і скарби" - збірка розповідей: від притч, історичних замальовок до життєвих оповідань, що, можливо, є автобіографічними. У складанні притч автор справжній майстер, бо повчає у такий спосіб, як би це розповідав сивочолий дідусь, - з посмішкою та глибинним розумінням наших помилок. Взагалі, у автора багато головних героїв є літніми людьми, що говорять приказками та народними рецептами лікування. Хтось написав у відгуку, що з книжки Дочинця можна почерпнути досить дієві способи виживання.
Більше за усі мені сподобались історичні замальовки, особливо вразила "Мураха в бурштині" про Голокост у роки війни.
Коли шукала значення слів, то помітила, що багато розповідей збігається з однією з попередніх книг автора, - "Вічник".