What do you think?
Rate this book
Аргмагедон уже відбувся
Сторінки нової книги Марії Матіос «Армагедон уже відбувся» — це майже «дантові кола» однієї людини. І провідником у цьому пеклі є Іван Олексюк — у далекій молодості «засуджений на життя» ціною «червоної гадючки чужої крові на своїх черевиках».
Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який увесь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, що має колись завалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди — причини, його істини: Хотіти Жити.
Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися».
Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє «тіло душі» по живому ріже її письменницький «скальпель», — незмінні прикмети стилю Марії Матіос.
Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який увесь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, що має колись завалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди — причини, його істини: Хотіти Жити.
Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися».
Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє «тіло душі» по живому ріже її письменницький «скальпель», — незмінні прикмети стилю Марії Матіос.
Unknown Binding
23 people want to read
About the author
Maria Matios
28 books89 followersMaria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
November 27, 2022
Все ж таки наша література сповнена психологізму...
Не зовсім те, чого я очікувала, але непогано
Не зовсім те, чого я очікувала, але непогано
July 31, 2020
Марія Матіос одна з улюблених моїх українських авторів. Напевне тому, що описує реалії українського життя без прикрас і наближення до ідеального.
В творі "Армагедон уже відбувся" читаючи я уявила чоловіка, який в силу життєвих обставин вбив невинних людей і спокутував свій вчинок все своє життя. Чи міг він вчинити по-іншому? Думаю, що ні. Кожна людина цінує своє життям і в силу певних обставин робить те, на що її примушують всупереч її волі.
Не розумію я лише чому Іван ховав свої збережені кошти, спадок від батька від рідних. Це ніби фобія переглядати і знову ховати свої скарби. Жорсткою манерою спілкування, власним життям, стальним характером він виховав у синів такі ж риси. Їх не бентежить смерть рідного батька. Ця ситуація не викликає у них ні краплі смутку. Вони мені нагадують зграю вовків, яка з оскаженілими очима шукає свою здобич.
Діти відтворюють поведінку власних батьків, вважаючи її ідеальною. Страшно було спостерігати за подіями в даній книзі. Я відразу переношу ситуацію в своє життя і хочеться щоб власні діти мали повагу до людей, батьків і рідних.
В творі "Армагедон уже відбувся" читаючи я уявила чоловіка, який в силу життєвих обставин вбив невинних людей і спокутував свій вчинок все своє життя. Чи міг він вчинити по-іншому? Думаю, що ні. Кожна людина цінує своє життям і в силу певних обставин робить те, на що її примушують всупереч її волі.
Не розумію я лише чому Іван ховав свої збережені кошти, спадок від батька від рідних. Це ніби фобія переглядати і знову ховати свої скарби. Жорсткою манерою спілкування, власним життям, стальним характером він виховав у синів такі ж риси. Їх не бентежить смерть рідного батька. Ця ситуація не викликає у них ні краплі смутку. Вони мені нагадують зграю вовків, яка з оскаженілими очима шукає свою здобич.
Діти відтворюють поведінку власних батьків, вважаючи її ідеальною. Страшно було спостерігати за подіями в даній книзі. Я відразу переношу ситуацію в своє життя і хочеться щоб власні діти мали повагу до людей, батьків і рідних.
January 10, 2023
Марія Матіос «Армагедон уже відбувся» - книга про невідворотність розплати за гріхи минулого
Невідворотність розплати за гріхи минулого є наскрізною темою повісті «Армагедон уже відбувся» української письменниці Марії Матіос. Цю книжку неможливо читати швидко, адже текст надовго залишиться в пам`яті читача, так само, як і ті травми історичного минулого нашого народу, які авторка, настільки талановито, переосмислює, висвітлює, десь можливо, й закликає пробачити, заради щасливішого майбутнього... але чи вдасться?
Після прочитання книжки, уважно роздивившись обкладинку видання, розумієш, що, у вигляді червоного гудзика, та крпель пролитої крові проілюстровано головну тему твору: Докори сумління головного героя, Івана Олексюка за гріх скоєний у минулому.
Письменниця із притаманним для її творчості тонким психологізмом розкриває життєву трагедію селянина Івана Олексюка, але, зрештою, це не лише його особиста трагедія, а всієї родини: Синів, доньки, що перебуває на заробітках за кордоном і чий єдиний лист старий Олексюк береже, наче найцінніший скарб.
Марія Матіос спонукає читача до думки про те, чи справді гроші та прагнення власного збагачення є найважливішими для людини у житті?, чи не втрачаємо ми чогось значно ціннішого у гонитві за матеріальними статками?. А саме: родинного взаєморозуміння, любові до ближнього та один одного, поваги до рідного батька, піклування про зростання власної духовності.
Ось як змальовано тему зневаги синів до пам`яті померлого батька, їхньої ненаситної жадоби знайти скарб, що захований на подвір`ї батьківської хати
«Тим часом сини залізом мацали татову землю з такою ретельністю, з якою в житті не помацав Іван жодну жінку — а мав він їх стільки, що, коли би зібралися тут до одної, — трава би вигоріла за долю секунди від спеки їхнього лона, якби згадати, як любила Івана кожна з них на запашних шовках конюшини та у фіолетовому цвіті передгірних чебреців і материнки.» ...
... і вже через кілька рядків далі письменниця здійснює настільки виразний акцент на тому, що все, що відбувається зараз на обійсті Олексюка, це закономірна «відплата» за гріхи минулого:
«Хіба не так само ретельно штрикав колись землю молодюський Іван Олексюк на подвір’ї Софії Ткач, шукаючи лаз до бункера, в якому сиділо двоє своїх, сільських, людей, переховуючись від двоногих мисливців на їхні душі у час, коли всі полювали на всіх, коли будь-якої хвилини, обернувши голову назад, кожен міг наткнутися на око зброї, націленої в потилицю чи скроню? Хіба не Іван перевернув тоді Софіїну хату догори ногами, зриваючи образи і перевертаючи мисники так само-самісько, як сьогодні перевертали його хату його ж сини, полюючи за татовою таємницею?»
Однак, найстрашніше, що стерти цей жахливий, ганебний вчинок неможливо просто забути, стерти з родинної пам`яті та власної душі, навіть поставши перед Всевишнім в годину відходу до Вічності.
«Живе тіло від такої згадки відповіло би крововиливом чи, може, розривом аорти. Але тіло схололе ні збунтуватися, ні застидатися не спроможне. Не знати тільки, чому з людини так повільно, так неперервно витікає сила життя, і чому з людського тіла остаточно не витікає пам’ять навіть під час амнезії?.»
«Армагедон уже відбувся» це повість про відчуження між найріднішими людьми, про «прірву між поколіннями», про заробітчанство та нелегкий вибір між обов`язком та прагненням доньки стати опорою в житті для старенького батька та пошуком кращої долі у чужій країні.
Перед читачем книга, яку можна прочитати за один вечір, а осмислювати варто впродовж життя... Саме в цьому ключ до сприйняття творчості Марії Матіос, що закликає берегти у своєму серці найкоштовніше, щоб не втратити себе і залишитися Людиною.
Прим автора: Текст опубліковано у моєму блозі на сайті "Читай" за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=1028
Невідворотність розплати за гріхи минулого є наскрізною темою повісті «Армагедон уже відбувся» української письменниці Марії Матіос. Цю книжку неможливо читати швидко, адже текст надовго залишиться в пам`яті читача, так само, як і ті травми історичного минулого нашого народу, які авторка, настільки талановито, переосмислює, висвітлює, десь можливо, й закликає пробачити, заради щасливішого майбутнього... але чи вдасться?
Після прочитання книжки, уважно роздивившись обкладинку видання, розумієш, що, у вигляді червоного гудзика, та крпель пролитої крові проілюстровано головну тему твору: Докори сумління головного героя, Івана Олексюка за гріх скоєний у минулому.
Письменниця із притаманним для її творчості тонким психологізмом розкриває життєву трагедію селянина Івана Олексюка, але, зрештою, це не лише його особиста трагедія, а всієї родини: Синів, доньки, що перебуває на заробітках за кордоном і чий єдиний лист старий Олексюк береже, наче найцінніший скарб.
Марія Матіос спонукає читача до думки про те, чи справді гроші та прагнення власного збагачення є найважливішими для людини у житті?, чи не втрачаємо ми чогось значно ціннішого у гонитві за матеріальними статками?. А саме: родинного взаєморозуміння, любові до ближнього та один одного, поваги до рідного батька, піклування про зростання власної духовності.
Ось як змальовано тему зневаги синів до пам`яті померлого батька, їхньої ненаситної жадоби знайти скарб, що захований на подвір`ї батьківської хати
«Тим часом сини залізом мацали татову землю з такою ретельністю, з якою в житті не помацав Іван жодну жінку — а мав він їх стільки, що, коли би зібралися тут до одної, — трава би вигоріла за долю секунди від спеки їхнього лона, якби згадати, як любила Івана кожна з них на запашних шовках конюшини та у фіолетовому цвіті передгірних чебреців і материнки.» ...
... і вже через кілька рядків далі письменниця здійснює настільки виразний акцент на тому, що все, що відбувається зараз на обійсті Олексюка, це закономірна «відплата» за гріхи минулого:
«Хіба не так само ретельно штрикав колись землю молодюський Іван Олексюк на подвір’ї Софії Ткач, шукаючи лаз до бункера, в якому сиділо двоє своїх, сільських, людей, переховуючись від двоногих мисливців на їхні душі у час, коли всі полювали на всіх, коли будь-якої хвилини, обернувши голову назад, кожен міг наткнутися на око зброї, націленої в потилицю чи скроню? Хіба не Іван перевернув тоді Софіїну хату догори ногами, зриваючи образи і перевертаючи мисники так само-самісько, як сьогодні перевертали його хату його ж сини, полюючи за татовою таємницею?»
Однак, найстрашніше, що стерти цей жахливий, ганебний вчинок неможливо просто забути, стерти з родинної пам`яті та власної душі, навіть поставши перед Всевишнім в годину відходу до Вічності.
«Живе тіло від такої згадки відповіло би крововиливом чи, може, розривом аорти. Але тіло схололе ні збунтуватися, ні застидатися не спроможне. Не знати тільки, чому з людини так повільно, так неперервно витікає сила життя, і чому з людського тіла остаточно не витікає пам’ять навіть під час амнезії?.»
«Армагедон уже відбувся» це повість про відчуження між найріднішими людьми, про «прірву між поколіннями», про заробітчанство та нелегкий вибір між обов`язком та прагненням доньки стати опорою в житті для старенького батька та пошуком кращої долі у чужій країні.
Перед читачем книга, яку можна прочитати за один вечір, а осмислювати варто впродовж життя... Саме в цьому ключ до сприйняття творчості Марії Матіос, що закликає берегти у своєму серці найкоштовніше, щоб не втратити себе і залишитися Людиною.
Прим автора: Текст опубліковано у моєму блозі на сайті "Читай" за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=1028
Displaying 1 - 3 of 3 reviews