Множення в умі, або Плинність часу

by Лесь Подерв'янський

До збірки «Множення в умі, або Плинність часу», окрім уже відомих, увійшла нова п’єса. Читаючи цю книжку, ви відкриєте для себе, що герої Леся Подерв’янського, на жаль, не такі вже нереальні, як це може здатися на перший погляд, а тонка іронія та гумор автора дозволять вам ще і ще раз посміхнутися над трагікомізмом нашого життя.

128 pages, Paperback

Published January 1, 2013

About the author

Олександр Сергійович Подерв'янський (творчий псевдонім Лесь Подерв'янський) — український художник, автор сатиричних п'єс.

Почав писати перші п'єси наприкінці 1970-х рр. і тепер має їх понад 50. Участь у виставках бере з 1976. Картини зберігаються в Національному художньому музеї та багатьох приватних колекціях України, Росії, Німеччини, США, Швеції.

Reviews

[ліда лісова · Rating 3 out of 5]

на папері не то навіть якщо читати голосом митця! із плюсів — можна прочитать за один похід у ванну

[Iryna Khomchuk · Rating 5 out of 5]

Із творчістю Митця я знайома рівно стільки ж, скільки й зі своїм чоловіком. Саме він цитував його при кожній нагоді, а інколи й без неї, проте влучно, а ще — часто. Тому і я цитувати Леся Подерв’янського почала задовго до того, як прочитала хоча б щось із його творчості))

А от тепер я цитую його з першоджерела. Чому? Та тому що не цитувати складно — надто влучно говорить він про багато важливих речей, про які ми (принаймні переважна більшість із нас) воліємо мовчати. І то в ліпшому разі. У гіршому — старанно робимо вигляд, що їх не існує. (Чомусь тут на думку спала дитяча пісенька про те, що "жопа есть, а слова нет".) Насправді ж усі прикрі явища на кшлалт вошей і гнид, гімна й гімняних людей, лайки й матюків, нийниціших поривів і вчинків, на жаль, — частина нашого життя. Чи не на жаль? Бо як ми відрізняли б світло від темряви, а добро від зла, якби не було обох іпостасей?

Розказувати про внесок у вітчизняну культуру Леся Подерв’янського не буду: ті, хто його читають, знають про це й так, а тих, хто верне носа, не переконаю))) Просто ще одненький разок процитую, бо дуже актуально (особливо коли заходиш у ФБ, а там стєнанія)))

Мічурін. Куда нісьошся ти, Русь, — дай ответ!
Макаренко. Не дайот ответа.
Божевільне Залізо. Дураки, не впадайте в істєріку. От я дивлюся на вас — інтелігенти, ви всігда так.

Ну що ж, тепер черговий ступінь знайомства має бути — полухати п’єси у виконанні Митця. Що скажете? Варто?