What do you think?
Rate this book
Лис Микита
«Лис Микита» — сатирична казка. Тут в алегоричній казковій формі класик української літератури Іван Франко таврує хижацьку суть самодержавства, нещадно висміює панів та підпанків. Лев цар звірів прощає хитрому підступному лисові Микиті будь-який злочин, будь-яке шахрайство і це зрозуміло: адже обидва вони хижаки, обидва живуть за рахунок беззахисних бідних звірят
128 pages, Paperback
First published January 1, 1890
4 people are currently reading
160 people want to read
About the author
Іван Франко
212 books67 followersІван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
June 22, 2023
Кличе цар тебе на суд:
"Най мені явиться тут
Лис Микита, гайдамака!
А не хоче йти в мій двір,-
На тортури, під топір!
Най пропаде, мов собака!"
Сатира, замаскована під віршовану казку)))
"Най мені явиться тут
Лис Микита, гайдамака!
А не хоче йти в мій двір,-
На тортури, під топір!
Най пропаде, мов собака!"
Сатира, замаскована під віршовану казку)))
May 31, 2014
It's witty and finely written in rhymes from the beginning to the end, however, I would rather count "Lys Mykyta" to the classical fairy tales than simply call it a child-friendly story. At some spots it is actually very bloody in detail.
June 2, 2017
Незважаючи на відчутну аморальність твору (мультфільм трішки пом'якшили у зв'язку з дитячою аудиторією), його мораль актуальна й сьогодні.
Діти мої від нього "тащаться", але як же важко їм пояснити, чому крадуть всі, а винен один...
Діти мої від нього "тащаться", але як же важко їм пояснити, чому крадуть всі, а винен один...
July 26, 2022
Гарна та цікава, а головне - повчальна казка на покоління.
Я дивувалася дотепам Лиса Микити, інколи аж до сміху. Дуже крута начитка від Петра Панчука.
Зрештою, мені здається, що Лис Микита - це така собі пародія, часом, можливо - і на державний устрій. І звісно, на деякі типи людей. Тому вона завжди залишатиметься актуальною - як для дітей, так і для дорослих :)
Я дивувалася дотепам Лиса Микити, інколи аж до сміху. Дуже крута начитка від Петра Панчука.
Зрештою, мені здається, що Лис Микита - це така собі пародія, часом, можливо - і на державний устрій. І звісно, на деякі типи людей. Тому вона завжди залишатиметься актуальною - як для дітей, так і для дорослих :)
May 4, 2019
Це книжка, яку мені читали батьки в дитинстві, і яку я обожнювала, скільки себе пам'ятаю. Перечитати її в свідомому віці - одне задоволення. А ще, все таки, важко сприймати її тепер без паралелей на суспільство, людей і їхню хижу натуру, але як на мене, це тільки додає книжці цінності.
November 1, 2024
Не знаю, як можна було спокійно читати це у дитинстві. Книга доволі жорстока і кривава. Ілюстрації смішні, але відрізані голови ну то вже на нервовому. А я ще захоплювалась який лис молодець, залишив з носом вовка у тому курятнику, так досі пам'ятаю цей момент і про лапу ведмедя. А тепер мені їх шкода
Дивуєшся, як така спілка звірини не змогла дати ладу з одним єдиним лисом. Знаючи його діяння можна ж було хоч ту дрібку мізків включати, яка була у них. Всі тупі, один я розумний. В принципі я можу зрозуміти всіх, хто там зібрався але лев? Він якось не вписується у фауну. Так, я намагаюсь аналізувати "дитячу" але не зовсім книжку. Єдине за що можу її похвалити -мову, класні слова, хоч і не зовсім у риму. Зіпнула й пішла дякувати долі, що не поїхала головою, а ви сараки, довільно читайте мої смалені дуби
Дивуєшся, як така спілка звірини не змогла дати ладу з одним єдиним лисом. Знаючи його діяння можна ж було хоч ту дрібку мізків включати, яка була у них. Всі тупі, один я розумний. В принципі я можу зрозуміти всіх, хто там зібрався але лев? Він якось не вписується у фауну. Так, я намагаюсь аналізувати "дитячу" але не зовсім книжку. Єдине за що можу її похвалити -мову, класні слова, хоч і не зовсім у риму. Зіпнула й пішла дякувати долі, що не поїхала головою, а ви сараки, довільно читайте мої смалені дуби
January 12, 2023
Занадто хитрий лис
June 28, 2023
Ще на середині книжки спала на думку приказка "Хочеш жити – вмій вертітись" і вона ідеально описує всю цю історію.
October 3, 2024
Просто шикарно, одне задоволення.🦊✨
November 4, 2025
Тваринний слешер. Лис Микита - маніяк соціопат. Така собі суміш «Пили» в дусі Happy tree friends
В кожному розділі кількість жорстокості і смертей зашкалює. Очманіти 🐾🦊
В кожному розділі кількість жорстокості і смертей зашкалює. Очманіти 🐾🦊
Displaying 1 - 10 of 10 reviews