Ми помрем не в Парижі

Українська поетична антологія

by Наталка Білоцерківець

До книжки Наталки Білоцерківець — однієї з найважливіших сучасних українських поетів — увійшли вірші з усіх її збірок: «Балада про нескорених» (1976), «У країні мого серця» (1979), «Підземний вогонь» (1984), «Листопад» (1989), «Алергія» (1999), «Готель Централь» (2004). Це найповніше на сьогодні вибране авторки.

Genres: Poetry, Ukrainian Literature, Ukraine

240 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

Reviews

[Anastasiia Mozghova · Rating 3 out of 5]

дуже-дуже хотілося, щоб ця збірка мені сподобалася, але здебільшого було відчуття, що це просто не моє. проте (!) були вірші, окремі уривки та навіть просто словосполучення, які сильно мене зачепили.

не шкодую про те, що купила та прочитала цю книжку. радію тому, що познайомилася із творчістю українки, про яку раніше навіть не знала, і вважаю, що це найцінніше.

[verbava · Rating 2 out of 5]

мені сумно. до цієї збірки я знала наталку білоцерківець як авторку трьох чудесних віршів: про кохання в києві, яке страшніше від ідей нового комунізму; про готель централь і проминання; нарешті, про те, що не всім судилося померти в парижі. про чудесні вірші воно десь так і лишилося, але тепер я знаю ще про півтори сотні інших.

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

така стримана, вивірена чуттєвість. а густота метафор не викликає відчуття, що вона сиділа над листком і така "ух а як би тут виєбнутися хвилястіше ууух".

ні, усе органічніше за морозний візерунок на вікні.

зі 182 сторінки ця легкість важкого дещо втрачається, але я все одно під великим враженням. абсолютно унікальна поезія.

«І хліб на вишиванім рушнику
лежатиме, як голова одтята»

«…Вже проростали
невиразні надії, і музика із підвалів
видибала на вулиці,
бліда, як проросла картопля»

«Чим більше світла, тим різкіші тіні»

[Anastasia Moroz · Rating 4 out of 5]

Деякі поезії перечитувала по кілька разів, щоб дістатися суті. Як і кожна збірка, містить прекрасні поезії, але й є зовсім інші. Я б назвала їх «не мої».
Поодинокі вірші залізли в душу.

[Kseniia Nosulenko · Rating 5 out of 5]

Більшість віршів в збірці мають нормативну риму, чітко виражений ритм та розмір. І мені читати їх приносило одне задоволення.

Мушу зазначити, що мене трохи дивує композиція книги. Синопсис каже нам, що це найповніше на сьогодні видання авторки, і воно включає всі її опубліковані збірки. Але почнемо ми з 2004 року, далі будуть 1984, 1989, 1999 і насамкінець 1979. Проте мене дуже потішило, що збірка розпочалася власне з віршів, а вже в післямові нам дали додаткові контексти Кость Москалець та Людмила Таран, я дуже ціную такий підхід.

Часто вірші Наталки Білоцерківець вимальовуються мені як полароїдні знимки, крізь які ми підглядаємо чи то за якоюсь побутовою сценою, чи за інтимним моментом (при чому не обовʼязково з коханим, часто - з батьками чи дітьми). Нерідко зустрічаємо й пейзажну лірику. Бачимо переосмислення казок та портрети композиторів і художників.

Але, звісно, читаючи будь-яку українську поезію в 2024 році, око чіпляється за політичний контекст. Якби я сказала, що з цих віршів видно, як авторка передчуває війну - це було б лукавством. Але я не можу заперечити певної кількості мілітарізованих образів, або ж, здавалося б, вже меметичної журби та туги, яка іноді накриває з головою.

Повний відгук: https://t.me/kseniia_reads/337

[Natalka · Rating 5 out of 5]

Ш. читав мені вслух, вечорами, перед сном. Це прекрасна поезія, яку варто перечитувати.

[Numizmatand · Rating 3 out of 5]

Збірка зовсім не для мене, лише декілька віршів відгукнулися якось в мені. Частину віршів треба було перечитувати, щоб зловити їхню суть, а інші, попри місцями дуже красиві рими, нічим не зачепили.

[Света Бондер · Rating 4 out of 5]

Прекрасна лірика. Книга стала відкриттям, бо ж крім "Ми помрем не в Парижі..." у виконанні Місько Барбара майже нічого іншого не чула. А поезія глибока, щемлива....

[tewtydry · Rating 2 out of 5]

сугестивненько, але підбірка метафор у неї жахливо одноманітна, підозрюю, що бузок вона згадала разів двадцять

загалом воно вам треба і відгукнеться тільки з суто академічним підходом для того щоб зрозуміть що там це не дзвінке покоління писало

отак щоб відгукнулось-зачепило десь до десятка поезій, окрема подяка за підживлення моєї попайки на згадках четверга

[Marichka Dzhala · Rating 2 out of 5]

спершу мені здалося, що Білоцерківець - чоловік: поезія жорстка і ніжна водночас. Деколи я читала вірш, і розуміла, що думки мої десь далеко-далеко, доволилося перечитувати (деколи навіть по 3 рази)