Эту историю часто называют одним из самых ярких и опасных приключений ХХ века. Слава Курилов, профессиональный океанограф, хотел увидеть весь мир, а родная страна не пускала его дальше своих границ. Тогда он посреди океана спрыгнул с борта круизного лайнера. Он выплыл. «В каком-то смысле он воплощал в себе одновременно и гумилевского читателя, и его же героя, бросающего вызов судьбе... Русской интеллигенции не след забывать своих героев: их не так много. Тот, кто прочтет эту книгу, никогда не забудет страниц, в которых Слава Курилов, покрывшийся за три дня и три ночи одинокого плавания светящимися микроорганизмами, скользит в тихоокеанской ночи, каждым своим движение&
Очень странная книга. Первая часть о побеге с корабля читается с интересом. Может на этом мне и стоило остановиться и впечатление от книги было бы намного лучше. Вторая часть, о йоге и медитации, вызвала у меня полное неприятие. Не советую никому лезть в эти дебри. Рассказы в конце книги написаны живо и интерсны по содержанию.
One of the most interesting books in my life! It's story about unbelievable adventure and about the human's Path. Одна из самых интересных книг в моей жизни. История о невероятном приключении и Пути человека
«Один в океане» - не зовсім художня книга. Насправді, вона - автобіографічно-документальна. Якщо коротко, то це історія радянського океанографа, який в 1974 році наважився на відчайдушний вчинок: переслідуючи свою мрію про свободу й океан, він зістрибнув з борту туристичного лайнеру, три доби провів сам на сам з океаном і дістався-таки берегів Філіппін. Згодом він оселився у Канаді, а потім - в Ізраелі. Його оповідання «Побег» про саму втечу друкували ще за життя автора-героя, а от книгу вже зібрала з уривчастих записів і видала його вдова. Власне книга складається з трьох умовних частин: перша - сама історія втечі; друга - розповідь Слави про його духовні практики (він багато років займався йогою і досяг неймовірних результатів); третя - історії-спогади. Це досить специфічна книга, але мене вона вразила декількома речима: - закоханість - автор все своє життя відчував надзвичайний потяг до води; море і океан кликали його, і кожну свою зустріч з цією стихією автор сприймав як «повернення додому» (хоча народився і виріс він так далеко від «великої води» як тільки можна собі уявити); незважаючи на те, що книга викладена без особливих літературних наворотів, це відчуття закоханості автор зміг передати аж до вібрацій в тілі; - свобода - вся книга, кожен великий чи маленький сюжетний хід просякнуті неймовірним відчуттям внутрішньої свободи автора; - сила духу й дії - свою втечу з «тюрми народів» автор швидше вважає етапом своїх духовних практик (а три дні в океані - релігійним досвідом). Цікаво, що ця книга потрапила до мене відразу після «Людина розумна». Трохи в іншому розрізі, але вона, для мене, так само розповідає і про людське падіння (власне, всі спогади про Радянський Союз викликають відразу й жах), і про людську велич. Поки я писала цей огляд, я двадцять разів набирала і стирала слово «неймовірний». Але це дійсно неймовірна історія про неймовірну людину. Слава Курилов загинув під час одного з чергових занурень.
Kui raamatu sisu hästi lühidalt kokku võtta, siis juttu on Nõukogude Liidu okeanoloog Stanislav Kurilovist, kellel sai sellest režiimist ning maailmast kõrini. Aastal 1974 hüppas ta lestade ja maskiga Vladivostokist väljunud lõbukruiisil Filipiinide "lähedal" merre ja ujus mõne päevaga Siargao saarele. "Lähedal" on seepärast jutumärkides, et algne plaan jõuda kümne ujumiskilomeetriga kohale osutus kümme korda pikemaks ning sada korda raskemaks. Raamat koosneb põhilisest jutustusest ning toetavatest tekstidest, kus autor kirjutab lahti oma lapsepõlve ja veendumuste ning tugisammaste tausta.
Minu jaoks oli raamatus tegelikust loost jutustuses huvitavam elu kruiisilaeva pardal, kus alguses heast plaanist näidata nõukogude inimestele eemalt võõraid maid ja pidada poliitloenguid, sai kiirelt ohjeldamatu joomaorgia. Oli ju laevale kokku aetud palju noori mehi ja naisi, kiirelt lendasid punased kaelarätid taskusse ning suurem osa mehepoegi jõudsid harva tekile. Elu käis ikka kabiinihämarustes, kust kostis purjus lällamist ja armuhüüdeid, vahel harva tuldi värske õhu kätte ähmase pilguga kaugusesse vaatama, et seejärel jälle Dionysuse seltsi sukelduda. Kõik teadsid, et seda metsikut möllu on vaid mõneks nädalaks, seejärel tuleb karm naasmine tavaellu.
Väga nukralt humoorikas on lugu tulekahjuhäirest, kus õppus ja päriselu läksid sassi ning eriti napsused lõbusõitjad kainemate kapjade alla tallutakse. Kuidas laeva personal üritab seda loomaaeda ohjeldada ning haledalt läbi kukub, läheb mitmeid tunde enne kui kari taltub ja jälle aedikutesse naaseb, viinapudel näpus. Päris kurb pilt tegelikult, kui vähe on vaja inimese loomastumiseks.
Samal ajal, samas laevas on Stanislav Kurilov, kes plaanib põgenemist. Religioosne inimene, tegeleb joogaga ning on üldse vaimne inimene hing. Loksumine meres ei ole lihtne, kui energiat napib, siis näeb ta luulusid, on need nüüd religioossed nägemused või kurnatusest jampsimine, on juba lugeja hinnata. Samas eesmärk pühendab abinõu, kui surmamõtted saab jumala abil peast peletada, järelikult see meetod töötas tal päriselus edukalt.
Minu jaoks jäi see raamat jutustuse lõpuni mõnevõrra vastuoluliseks, ma isegi küsiks, et kas Argo taseme puhul on tegu teosega, mida saab liigitada ajaloo alla? Rohkem on see elukogemuse alla käiv lugu ehk, mis on küll üsna ära lörtsitud kategooria... aga hea küll, las see praegu olla. Ma ei taha siin isegi kassi värvi üle hakata keelt teritama, hiire püüdis ju kinni.
Edasine läks veel rohkem käest ära mu silmis. Ülejäänud osa raamatust on ajaleheartiklid, mille Kurilov on erinevatel hetkedel avaldanud. Kui jutustuses olid jooga ja jumal mingi piirini omal kohal, aitasid inimesel ellu jääda, siis eraldiseisvana mõjus autori vaimne jutt mitte just eriti haaravalt, mul läks ikka korduvalt mõte uitama. Sest kui ikka on juttu nägemustest ja levitatsioonist, siis jäi mu lattétass küll tühjaks. Teisalt oli huvitav teada, kuidas autor varem paastu harjutas, oma jutu järgi isegi kuu aega söömata, nädal joomata. Et kui ka murdosa sellest tõsi on, siis on arusaadav, kuidas ta meres ellu jäi.
Lõpupoole on väga mõnusaid ajastupilte autori lapsepõlvest Semipalatinskis ning elust sõjaväes, samuti mõned merepildid. Minul oli kahjuks küll tolleks hetkeks all kõva krunt jooga ja jumalaga, vähe raskeks kiskus raamatu lõpuni nautimine.
Kui aga keegi raamatut tühja koha pealt loeb ning religiooni ja jooga vastu on huvi pigem kesine, siis minu soovitus on läheneda raamatule nii:
1.. Lugeda selles järjekorras: "Lapsepõlve linn", "Teenin Nõukogude Liitu!", "Arkaadia", "Öö merel", "Meri", "Tee". 2. Siis põhiline jutustus nimega "Põgenemine". 3. "Saateks" ja "Stanislav Kurilovi saatusest" juurde, kui on soov helikopterilt tausta saada. 4. Jätta lugemata peatükid "Jumal" ja "Jooga". Või sirvida, kuidas sobib.
Siis on see raamat huvitavast olustikust ning ühe inimese loost ning juhtumistest. Välja jääb see osa, kus autor peidab üsna halvasti ära oma põlgliku ellusuhtumise, mis vägisi kipub olema "lilleke pasameres" tüüpi.
Kokkuvõttes: korra huvitav lugeda, kohati. Praeguse variandina oli raamat umbes pooles osas "okei", ülejäänud oli uhhuumaiguline. Antud juhul on nuhtluseks kirjastus Argo muidu väga kõrge tase, kuhu Stanislav Kurilovi raamat sobib mu silmis üsna servapidi. Tegu on mitmes mõttes unikaalse teosega, seega soovitan raamatupoes kätte võtta ja natuke sirvida, äkki pakub huvi. Seda saab teha ka Argo kodulehel: https://argokirjastus.ee/toode/uksind...
Ця книга -- за межами оцінки зірочками. Це скарб. Опис духовного шляху людини, яким вона щедро поділилася з нами, читачами.
"Втеча з корабля була духовним випробуванням, науково-містичним експериментом чи пізнанням себе -- як завгодно".
Поверхово може здатися, що це книга про велику неймовірну пригоду. І я бачу у відгуках, що люди не розуміють, навіщо у книзі є глави про бога або йогу. Але це книга -- про духовний шлях, піком якого стала "пригода". Вона була не можлива без бога, йоги, відчуття свого шляху та інших речей, що розкриваються у главах другої частини.
Щаслива, що мені випала нагода її прочитати. Дякую Славі, що він вирішив поділитися своїм шляхом. І дякую усім, хто допоміг цій книзі вийти в світ.
Дивно, думала я, читаючи ці спогади, що до минулого року я нічого не чула про цього чоловіка. А потім, дізнавшись більше, дивувалася, чому ж із історії Станіслава Курилова ніхто ще не зробив серіал або й повнометражний фільм із пристойним бюджетом. Як я дізналася вже потім, дві документальних стрічки таки існує. Але цього, звісно, замало. Адже історія Курилова таки неймовірно кінематографічна. Можливо, як «Білий тигр» Аравінда Адіґи. Або й більше.
Почну з кінця: однієї грудневої ночі 1974 року на берег острова Сіарґао (Філліпіни) просто з морської піни вийшов чоловік. За його ж спогадами, він буквально сяяв у темряві, адже був усуціль обліплений планктоном. А ще за три дні до того він стрибнув із борту круїзного лайнера «Советский Союз», близько ста кілометрів від того місця. Стрибнув, щоб утекти, хоча шансів загинути було значно більше.
Так, це реальна історія. І виявляється, в Радянському Союзі – та й у світі – вона таки мала розголос, а всі «контактні особи» врешті добряче поплатилися (журналісти пишуть, що переслідувань зазнала навіть касирка «Аерофлоту», яка продала йому квиток із Ленінграда до Владивостока, звідки й рушав той злощасний лайнер). Не перша спроба втечі з Союзу, але напевно одна з найдивовижніших. Повторити або відтворити досвід Курилова ніхто, звісно, не намагався, адже навіть для професійних спортсменів подібне випробування – три дні й ночі на самоті посеред Тихого океану – було надто божевільним. Не кажучи про те, що сам стрибок за борт із величезної висоти міг скінчитися невесело.
Срезонировало. У меня тоже как раз был так сказать духовный опыт, а потом побег из страны)
Не прям большой фанат практик, которые описывает автор, но пожалуй они неплохо ложатся на заплывы в открытой воде. Есть элемент единения с природой, ощущения тела и разума, некий катарсис в моментах когда тонешь или успешно завершаешь дистанцию.
Первая часть - о самом побеге - невероятно увлекательная, прочитала на одном дыхании. И несколько последних глав о детстве. Части, в которых Слава пишет о боге и йоге - на любителя.
Thank you for reading this review and I'm apologizing in advance for my English!
For me, Slava Kurilov's book confirmed many revelations of Daniil Andreev, another Russian writer that is little known abroad, yet.
Daniil Andreev died in 1959 but his books were published only after the fall of the Soviet Union, the same polity that Slava Kurilov escaped from by swimming alone in the ocean for 3 days. So Slava Kurilov could not read Andreev's books but in his book, written in published in Russian before the fall of the Soviet Union. Yet, in his book Slava Kurilov wrote about his experience, which I consider matching with Andreev's descriptions of many otherworldly entities, such as nature spirits of rivers and the ocean, the Moon goddess, Synclite brothers. Also, both Kurilov and Andreev highly praised yoga practice.
I think that both authors are spiritual/literary treasures, for now mostly hidden from common knowledge, being recently translated or not even fully translated yet. I think it would benefit the world greatly if their works became more known worldwide, like Dostoevsky's works. I'd love to contribute towards such a goal, write me anytime if there is anything I can do.
В восторге от прочитанного (прослушанного в аудиокниге с озвучкой Ильи Ширина).
Первая часть слушается как приключение. Человек, решивший сделать шаг в океан с борта лайнера, когда вокруг бушует шторм, чтобы сбежать. Плывет трое суток один в океане и умудряется выжить не смотря на многочисленные но. Безусловно увлекательно, и мне вдвойне было любопытно, потому что я не знала о таких побегах из ссср и мало знала об океане.
Но вторая часть, к которой я относилась весьма скептически, тк прочитала несколько отзывов с негативным ее освещением, просто привела меня в восторг. Почему? Да именно потому, что эта часть отвечает на вопрос “Почему этот человек решился на этот шаг, а вернее почему он не мог его не сделать?”. А для меня человеческие мотивации и стремления к чему-то гораздо интереснее самих поступков как фактов.
Эта книга удивительный микс интересных жизненных историй, смешных эпизодов из жизни, описание его побега, а также всего, что привело его к этому решению. Одна из моих любимых историй, что в старой церкви была сделана база для тренировок для подводных погружений, и когда ты всплывал на поверхность тебя встречала святая троица и иконостас. Как будто только в СССР такие истории и могли быть. Это истории об удивительном изучении подводного плавания, жизни в подводном доме, и восхищении своим наставником, голодании, физической подготовке и экспериментов над собой. Это удивительные мотивации познать бога из-за звучащего ото всюду отрицания, что “Бога нет”. Это размышлении о жизненных системах ценностей, и один единственный призыв, сквозящий через все книгу - призыв к действию! Ведь именно Действие, с большой буквы Д, является главным ключом к познанию себя и своего мира.
Я скажу, что вторая часть важна для прочтения как раз потому, что она дает понимание, почему Слава решился на этот шаг в океан. Я думаю, что важно читать ее с попыткой понять без приведение ее к своей “нормальности”. Потому что я бы не сделала этот шаг в океан, и ты скорее всего тоже, так для чего нам тогда судить Славу своим мерилом.
Мне понравилась глава, посвященная богу, религии, бытию и красоте вокруг. В то же время мне было бесконечно сложно воспринимать главу, где он рассказывает о своем обучении концентрации, экстазе. Это было недоступно для моего понимания . Но обе они позволяют понять, чем жил этот человек, и почему для него этот прыжок был важен для свершения, почему именно он позволили ему испытать величайшее таинство Действия и почему он не мог его не сделать. Прыжок в котором не было цели выжить, а в котором цель была духовно испытать себя и познать. И надо отметить, что к своему побегу Слава всегда был готов и духовно и физически, хоть он никогда его толком и не планировал. Это не простой человек, которому случайным образом стрельнуло в голову, а не прыгнуть ли мне в океан. И именно об этом эта книга.
____ Цитаты и мысли, которые мне откликнулись: “В жизни каждого человека существует мгновение, которому он должен подчиниться. Если же он упустит это свое мгновение, его ждет долгая бесцветная жизнь, прежде чем он будет награжден новым.“ “Само принятие решение уже действие” “Пусть акулы думают, что я тоже здесь живу. В конце концов это единственная моя защита.” "наверно все мы, кроме детей, носим в себе маленький ад" - про тяжесть прошлого Брось читать и начни действовать. От неумеренного чтения еще больше глупеешь. Чтение развивает только поверхностную эрудицию и ненужное самомнение. Формирует то обманчивое я, которое потом будет большим препятствием на пути, которое нужно будет непременно уничтожить. -> Не читай, а испытай. Жить в атмосфере ненависти и страха это медленное самоубийство.
Через действия лежит путь к познанию истины и причин. Бесполезно раздумывать над чужими действиями, ты никогда не поймешь их до конца. Бесполезно пытаться объяснять другим тайну своего собственного действия. Оно горело и сияло для тебя в момент свершения и превратилось в остывшие угли как только осуществилось. Нельзя судить людей по их поступкам, потому что понять их можно только в совокупности всех обстоятельств. Поэтому не суди, не требуй от людей слишком многого, прощай им их ошибки или точнее свое непонимание их поступков. Хочешь понять другого, тайну его поступков, действуй сам. Собственные ошибки учат больше чем неделания ошибок. Только через собственные действия лежит путь к ответам.
Хочешь понять кого-то: не рассуждай а действуй
Если тебе так хорошо, так ли важно почему?
Самое сложное мгновенно посочувствовать ударившему тебя. Потому что он точно падает (духовно).
Надежные философии это новые тюрьмы. Это так, если.. нельзя иметь твердые убеждения с частицей если.
В мире нет ничего о чем можно с уверенностью сказать «это так, и никак иначе». Судить о чем либо мы можем только выбрав определеную систему понятий, но при ее изменении, как при изменении угла зрения, меняет очертание и сама истина
Пока ты будешь следовать системе, какой бы правильной она не была, над тобой всегда будет висеть «ты должен» и ты не будешь внутренне свободным
Ум нужен для обыденных вещей, например что нужно купить в магазине или изучить профессию чтобы зарабатывать на жизнь. По теории этого зайца единственная необходимая в жизни философия мгновенный ответ действием на любой вызов жизни. Книги могут послужить только отправной точкой пути, по которому ты должен идти в одиночку доходя до всего самостоятельно. Действуя так, как если бы ты был первым человеком на земле. Ты должен заново открывать для себя мир и прежде всего открывать самого себя. Но как? На этом месте завод у зайца кончался.
Работай ради самой работы, а не ради результатов своего труда
Старательно выполняя все упражнения, я молил тех учителей на небе, чтобы они послали мне хоть маленькую галлюцинацию или легкое умопомрачение.
Самое интересное для меня, когда попадалась новая точка зрения, и я пытался рассмотреть мир под ее углом.
Иногда я вспоминал, что у меня есть жена. Она высвечивала ненадолго в сознании, и если она занималась чем-нибудь своим, я отключался
В любом правильном действии должна присутствовать радость от его свершения.
Если ты в безопасности, то ты не учишься. Жизнь, это когда смерть стоит за плечами
Нет счастья за горизонтом, оно всегда безмолвное рядом.
Історія сильної неординарної особистості. Неможливо відірватися. Це записи з щоденника океанографа, а не письменника. Проте Слава Курилов був глибоким, як океан, яким він так захоплювався. Перша частина книги присвячена триденному перебуванню в Океані після втечі з радянського лайнера. Тут описи, відчуття, емоції, враження.
Далі розділи про особисту віру в Бога, про заняття йогою та наймовірні переживання станів медитації, трохи спогадів з дитинства та молодості. Жахіття воєнних випробовувань в рідному Семипадатинську, відношення радянської влади до людини та гідності. Деякі розділи із спогадами майже не містять роздумів, просто замальовки із яких самостійно робиш висновки. Є розділи ж навпаки, із філософськими розгалуженнями. Хоча про Славу говорили, що він не захоплювався філософією, він просто так жив.
Мешканець всесвіту, вільна людина,що втекла із країни-в'язниці. Жити свідомо. І діяти. Ось мої висновки.
Слава Курилов - какой-то невероятный человек. Первая часть книги (про сам побег), полностью погружает тебя в происходящее и ты сам со Славой совершаешь этот побег.
Вторая часть книги, про его духовный путь развития и йогу. Читается не так увлекательно, а местами и не понятно. Скорее всего нужно быть йогом, чтобы понимать термины и описываемые ощущения.
Есть немало спорных моментов, но он, действительно, удивительный человек
Прекрасная первая часть, в которой автор, возмущенный своим невыездным статусом, решается на побег с круизного корабля, прыгает в шторм за борт и проводит три дня в океане без еды, воды, и даже компаса. Читается запоем.
Крайне странная вторая часть, о религии и йоге, будто написанная другим человеком. Вообще не вяжется с первой и представляет автора не как профессионала-океанографа, а как фанатически погруженного в медитации затворника, чья жизнь проходит на заднем плане, пока он прислушивается к воим ощущениям и вибрациям: вспышками показана жена, проблемы на работе с угрозой увольнения из-за витания в облаках, и т.д.
С женой и семьей всё очень непонятно, они впезапно появляются в книге, и так же внезапно исчезают.
Третья часть - рандомные рассказы о прошлом. Если стояла цель с их помощью описать существущий в СССР уклад, то они плохо вплетены в канву повествования, и после скучной второй части читаются по диагонали.
В книге очень не хватает истории о том, что же было после Филиппин. Как автор получал гражданство Канады, какие удивления испытал в новой культурной среде, как адаптировался, где путешествовал на новом для себя континенте, и т.д. Большой пласт важной информации не рассказан, поэтому книга разочаровывает.
Шкодую, що ця книжка не потрапила мені до рук років 5 тому, коли Шипіт, Керуак, упоротий Успенський, перші спроби в медитацію і трошки більше віри в божественне і чєловєків. Такі собі "Тигролови" з езотеричним нахилом.
Впечатляет сила воли. После такого кажется, что можно сделать все. Очень круто. И читается, как настоящее приключение.
Во второй части ещё интересные рассуждения про йогу и поиск мирав голове, которые мне показались странными. Зачем так много тренироваться ментально, если это только отдаляет тебя от реальности и обычной жизни. Вожде это же и есть цель таких упражнений типо медитации - познать действительность и принять её такой, а не придумывать новый мир
Это удивительная реальная история побега из "тюрьмы народов" одного нестандартного человека. Побег длинною в целую жизнь, навстречу мечте-увидеть тропические страны.
Книжка океанографа Слави Курилова – це документальна розповідь про заручника, у якого не було жодного іншого шансу на порятунок, окрім як втекти з корабля. Просто вистрибнути з палуби у відкритий океан і сподіватися, що наглядачі не помітять, акули не з’їдять, стихія не вб’є, а берег рано чи пізно замайорить на обрії. Історія втечі Курилова із корабля, який, як і вся Країна Рад, був мовби оточений залізною завісою, захоплює й надихає. Але чого в ній було більше – непокори, жаги до свободи чи бажання випробувати себе? Автор розповість про свої мотиви, і вони дещо змінять образ волелюбного вченого, який ви могли собі намалювати, дізнавшись про його історію.
Але що лишається незмінним. Це – океан. Повний небезпек і таємниць, для Курилова він був найбільшою у світі любов’ю і другом, який дозволив йому врятуватися. Автор описує свою ризиковану мандрівку – майже сто миль у відкритому водному просторі, які він долав без їжі, питної води і спеціального спорядження. Це випробування тривало протягом трьох діб, поки Курилов не дістався філіппінського узбережжя. Те, що він пережив на хвилях океану, є трансцендентним досвідом – його можна вважати галюцинаціями або дивом – дивлячись, що вам ближче. Але в будь-якому разі втеча Курилова виглядає не як боротьба за виживання, а як дуже глибокий і особливий духовний досвід.
Те, завдяки чому ця втеча стала можливою, Слава Курилов описує у другій частині своєї книжки. І відповідь проста – йога. У совєтські часи її не практикували так широко й відкрито, як нині. Опановувати хатха-йогу Курилову доводилося самотужки, дослухаючись порад та ігноруючи застереження тоненької «самвидавівської» брошурки. Те, що інших могло би спинити чи відлякати, його тільки інтригує і притягує. Опанувавши дихальні, тілесні й духовні практики, Курилов зміг зробити те, що вважалося неможливим.
«Сам в океані» – історія, в якій внутрішньому, духовному, приділено більше уваги, ніж зовнішньому. Для Курилова це дуже й дуже важливо, тому своєю вірою, досвідом, відкриттями він ділиться щиро й дуже делікатно. І після прочитання цієї книжки починаєш підозрювавати, що втеча була не актом громадянської непокори. Це не був вчинок, який мав похитнути підвалити Совєтського Союзу, а викликом людській природі і самому собі: «Кінцева мета – витримати, і зовсім несуттєво – вціліти чи померти. Я витримав. Успіх був би й у разі смерті».
Incredible book! I liked three its parts the most: the escape, the yoga experience, and various stories from his life at the end of the book. Slava wanted to be free and see the world, but the government wouldn't let him. Yoga, God, and ocean helped him in the big escape.
For some reason, the description of levitation phenomenon reminded me about the art of flying from The Hitchhiker's Guide to the Galaxy: "You must learn how to throw yourself at the ground and miss. … One problem is that you have to miss the ground accidentally. It's no good deliberately intending to miss the ground because you won't. You have to have your attention suddenly distracted by something else then you're halfway there, so that you are no longer thinking about falling, or about the ground, or about how much it's going to hurt if you fail to miss it."
Невероятная история, вызывающая бурю эмоций! Начинается она с того, что главному герою приходит в голову, мягко говоря, бредовая идея — прыгнуть с советского океанического лайнера и доплыть до Филиппин. Дух захватывает! И только позже читатель узнает, что всё это не блажь, но вполне подготовленное действие человека натренированного и уверенного в своих силах.
Книга дала мне большую почву для размышлений, а также переоценки собственной жизни и ценностей.
It is always interesting to read the story of person who did something big. What is more important - is what the person felt when going through. I can't say that the book was a huge insight< but it is filled with the things that actually worked for the author.
История очень интересная, но мне не хватило деталей про обстановку в союзе в те времена, про его жену и отношения с семьей и друзьями. Эзотерическая часть прошла мимо меня, слишком абстрактно и оторвано от реальности.
Фантастическая история о неординарном человеке. Безумно интересно и захватывающе в некоторых местах и просто интересно в остальных. Перечитывать, наверное, не буду, но один раз прочитать стоит.