Хто повірить Елеонорі Чайці?

Теплі історії

by Юлія Смаль

Хто не мріяв про справжнє кохання?

А ще й таке, що саме знайшлося, саме прийшло й оселилося? Хіба мало з нас, сидячи вдома, на самоті, тихенько молилися про своє, нехай навіть маленьке, але щастя? І що воно, щастя? Щастя – це горнятка на кухні: велике – для тата, менше – для мами, а ще менші – для дітей. Це плетені капці та лапатий сніг за вікном. Коли всі разом, коли всі проблеми розв’язуються, як у щасливому сні.

Хтось скаже: не буває! Але й дійсно, «Хто повірить Елеонорі Чайці?» – це казка. Справжнє різдвяне диво, здійснення заповітних мрій і втілення солодких бажань. Мрія. А ще ця книжка про вчительку – розумну, добру, справжню вчительку, яку люблять діти і яка любить дітей. І такі вчителі справді живуть посеред нас, тільки ми їх, напевно, не помічаємо.

А найголовніше, що ця розповідь – про любов.

144 pages, Paperback

Published January 1, 2016

Reviews

[Oksana Forostian · Rating 2 out of 5]

Може й не варто нічого писати, але я собі обіцяла писати про враження від усього прочитаного. Мучила цю тоненьку книжечку більше місяця, ніяк не могла дочитати. І вже б закинула її на перших 30 сторінках, але Челлендж є Челлендж: хочеш чи ні, а кількість все ж переважить якість.

Почну з того, що серія "Теплі історії" не сподобалась мені ще від першого знайомства за час моєї роботи в книгарні. Я мала змогу погортати і "просканувати" (поглядом) книги, щоб вирішити чи варті вони мого часу і емоцій. Вирішила, що не варті.
Коли вийшла книга Юлії Смаль про добру, але не надто успішну вчительку, я якось не співставила її з "Теплими історіями", можливо, через дизайн обкладинки, за яку поставила б "5", якби тут була така можливість. Думала навіть на презентацію сходити. Під час одного з Великих Походів за книгами, очі зупинилися на білому силуеті на бірюзовому фоні, а руки доклали цю книженцію до стосика книг в руках. Часом хочеться чогось легкого, романтичного і життєстверджуючого.

Чи повірю я, що всю цю сопливо-рожеву, нелогічну, графоманську ахінею могла написати доросла людина з педагогічним стажем? Дуже не хотілося б, але так стверджує анотація.

Я знаю, що на кожен товар знайдеться покупець. І краще вже нехай купляють своє, українське, "ванільне рідке мило", проте мають же бути якісь стандарти. Щось типу: нехай донцови і шилови лишаються кацапам, а ми робимо якісний продукт.

Поставила два (а не одиницю) за пропагування доброго і вічного і відсутність вульгарності. Решту балів "з"їли" поганий стиль, відсутність логіки і банальної психологічності в діях героїв ну і просто за не цікавий сюжет.

У мене все.

[Oksana Uskova · Rating 2 out of 5]

Обкладинка - шикарна.

Чи я упереджена "Теплі історії з корицею", які для мене найгірші в серії, чи це авторський стиль не підходить мені... але на обкладинці написано, що Юлія Смаль - вчителька, тому я назву її книгу графоманством. Бо видно, що авторка професійно цим не займається. Історія "скаче" по дійовим особам і часовим рамкам, але це не художній прийом, а щось типу "о, я згадала, що давно про цього персонажа не писала".

Мала б бути романтична, оптимістична історія, "тепла", різдвяна... А вийшло якось... навіщо стільки драми додавати у легку історію? ГоловнаГероїня нелогічна. А ГоловнийГерой - це щось, напевно, виведене у лабараторії штучно, або ж таємна фантазія самої авторки, бо всі вибрики героїні жодна істота не витерпить. Не кажучи про її тітку - коли вона одружилась, коли розлучилась, коли тітка була вагітна... Я щось зовсім заплуталась у всьому цьому. Забагато "всунутих" деталей, і вікові рамки знову не збігаються.

І ще: Жарти НЕ СМІШНІ.

[Oksamytka · Rating 4 out of 5]

дуже хороша книжка для емоційної розрядки. вам погано, все набридло, ніхто заміж не кличе, все в житті не склалося? ви тільки почитайте неймовірну історію Елі і вам стане легше. думаєте, вона занадто неправдоподібна і взагалі фантастична? та наше життя інколи настільки фантастичне, що аж не віриться!!! я повірила Елеонорі Чайці, а ви? всьо буде пучком, я знаю:) деякі діалоги я читала вголос, бо вони настільки життєві і смішні:))) раз переказувала суть перших сторінок своїй подрузі по телефону і сказала: "Там такі слова є: "припадочне". І що - до мене обернулися у тролейбусі одразу кілька чоловіків:)))) подумали, що то я до них:)

[Maryna Zamiatina · Rating 4 out of 5]

Ця книжка - саме така, яку мені зараз хотілося прочитати. З симпатичними, але не досконалими героями, за яких хвилюєшся, але в той же час розумієш, що все буде добре, бо такі вже закони жанру. За атмосферою повість дуже нагадує мою улюблену Малгожату Мусерович. Сподіваюся, що з цієї книжки згодом вийде цикл не гірший і не менший за "Ежичаду", бо там є ще про кого і про що написати.

[Olga Mudrak · Rating 1 out of 5]

Не моє.