What do you think?
Rate this book
Жах на вулиці в'язнів
Культовий фільм про містичного вбивцю – казочки на ніч порівняно із цим романом, де жахом сповнена буденна реальність, а не чиїсь сни. Клубок смертей розплутується нитка за ниткою, і найтовстіша з них – гучне вбивство кандидата. Надто політичне та надто особисте відкриваються раз за разом, як карти з колоди. Куди ж заведе розслідування столичного журналіста, що опинився в брудній провінції та став частиною цієї історії?
232 pages, Paperback
Published January 1, 2015
1 person is currently reading
3 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
March 14, 2025
Я розчарована, по анотації я подумала, що журналіст приїде і буде розслідувати напевно, але як виявляється, то це просто розповідь від людей і все. Оте гучне вбивство кандидата з анотації? Воно було в кінці аж, хоча я думала, що воно все ж таки буде на початку або ж в середині. Потім, тут було дуже багато зрад, всяка гидота і т.п. Мені взагалі було нудно та гидко, поставила 2 зірки тільки через вбивство.
December 25, 2015
Ех, не вдались мої експерименти із читанням нових жанрів. У книжкових трилерах я не дуже просунута, але кіношні люблю. Тому й вирішила почитати, що пишуть на цю тему в наших краях. Взялась за Олега Криштопу, бо поважаю і люблю його репортажі. Але, на жаль, тут інший жанр.
На обкладинці обіцяли, що буде страшно, ще й страшніш, ніж від Фредді Крюгера. От я і чекала, що буде страшно, а було лише гидко (у книзі ціла купа гидких сцен, не буду описувати). В анотації вказують, що нас чекає розслідування вбивства кандидата в західноукраїнських преріях київським журналістом. В реальності журналіст приїжджає до таємного, дуже закинутого міста, де йому усю історію розповідає місцевий журналіст. Але. Було б все гарно, якби ця розповідь, по-перше, не була дуже віддаленою від власне вбивства, а полягала у філософських оповідях про місцевих здеградованих жителів, да-да. Які дуже відносно стосуються вбивства. Тут будуть зради, алкотреш, і різні побутові гидотності, якщо таке любите, то вуаля.
На щастя чи ні, посередині книжки місцевий журналіст Віктор просить київського написати про це усе роман і дає свої чернетки. І начебто решта книги це його чернетки. Але в реальності весь роман це чернетки алкофілософа, які ні на що не схожі, зізнається сам журналіст, читаючи чернетку. І цим же виправдовується наприкінці. Але і тим, що його не міг не написати.
Я не знаю, що це було. Убивство(а) не розкрите, тобто читач не отримає того, що він хотів отримати, як не як. Жодного класного героя у книзі немає. А саме за це ми любив цей жанр. За смачних, неповторних, нехай жорстоких і брутальних, але класних героїв. Згадайде "Фарго". Та за атмосферу. Вона у книзі сіро-гидка. Чесно кажучи, не знаю навіщо читати цей роман. Про будденні реалії периферії із місцевими розборками та мафією ми наче і так знаємо. Але глибшого розуміння цих процесів книжка не дає. Тож, будем сподіватись, що цей рукопис справді хтось дав Криштопі, щоб він опублікував.
пс. І апофеоз. Сорі, але в цій книзі в людей із долонь росте волосся!!! На книгу два рази. Ще зустрічались фактичні та часові помилки, це вже до редактора закиди, але в порівнянні із волоссям із долонь, це ніщо.
На обкладинці обіцяли, що буде страшно, ще й страшніш, ніж від Фредді Крюгера. От я і чекала, що буде страшно, а було лише гидко (у книзі ціла купа гидких сцен, не буду описувати). В анотації вказують, що нас чекає розслідування вбивства кандидата в західноукраїнських преріях київським журналістом. В реальності журналіст приїжджає до таємного, дуже закинутого міста, де йому усю історію розповідає місцевий журналіст. Але. Було б все гарно, якби ця розповідь, по-перше, не була дуже віддаленою від власне вбивства, а полягала у філософських оповідях про місцевих здеградованих жителів, да-да. Які дуже відносно стосуються вбивства. Тут будуть зради, алкотреш, і різні побутові гидотності, якщо таке любите, то вуаля.
На щастя чи ні, посередині книжки місцевий журналіст Віктор просить київського написати про це усе роман і дає свої чернетки. І начебто решта книги це його чернетки. Але в реальності весь роман це чернетки алкофілософа, які ні на що не схожі, зізнається сам журналіст, читаючи чернетку. І цим же виправдовується наприкінці. Але і тим, що його не міг не написати.
Я не знаю, що це було. Убивство(а) не розкрите, тобто читач не отримає того, що він хотів отримати, як не як. Жодного класного героя у книзі немає. А саме за це ми любив цей жанр. За смачних, неповторних, нехай жорстоких і брутальних, але класних героїв. Згадайде "Фарго". Та за атмосферу. Вона у книзі сіро-гидка. Чесно кажучи, не знаю навіщо читати цей роман. Про будденні реалії периферії із місцевими розборками та мафією ми наче і так знаємо. Але глибшого розуміння цих процесів книжка не дає. Тож, будем сподіватись, що цей рукопис справді хтось дав Криштопі, щоб він опублікував.
пс. І апофеоз. Сорі, але в цій книзі в людей із долонь росте волосся!!! На книгу два рази. Ще зустрічались фактичні та часові помилки, це вже до редактора закиди, але в порівнянні із волоссям із долонь, це ніщо.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews