Гадючник. Дорога в нікуди

by François Mauriac

До книги увійшли соціально-психологічні романи відомого французького письменника Франсуа Моріака (1885-1970).

Роман "Гадючник" належить до найбільш гострих, та найбільш викривальних романів Моріака-Реаліста. Світ, зображений як "Гадючник" страшний і мерзенний. Гадючник - це буржуазна сім’я, де батько, діти, онуки - усі готові отруїти й знищити один одного...

"Дорога в нікуди" - роман про суть взаємин і зв'язків у сучасному суспільстві. Леоні Костадо буквально грабує дружню см’ю Револю, скориставшись важким становищем, у яке ця сім'я потрапляє.

Genres: Fiction

320 pages, Hardcover

Published January 1, 1980

About the author

François Charles Mauriac was a French writer and a member of the Académie française. He was awarded the 1952 Nobel Prize in Literature "for the deep spiritual insight and the artistic intensity with which he has in his novels penetrated the drama of human life." Mauriac is acknowledged to be one of the greatest Roman Catholic writers of the 20th century.

Reviews

[Olesia Denysenko · Rating 4 out of 5]

Енциклопедія злості та ненависті до своєї сімʼї

[Eugenia Kutaliova · Rating 5 out of 5]

Я вирішила освіжити в пам'яті твір лауреата Нобелівської премії Франсуа Моріака "Гадючник". В університеті він був у нас в курсі зарубіжної літератури, але відтоді спливло багато часу і я захотіла перечитати.

Твір починається з того, що старий чоловік пише щоденник. Він хворий, почувається погано. Його сім'я тільки і чекає його смерті, щоб почати ділити його величезні статки. Поступово ми починаємо дізнаватися історію життя його і його родини. Ми дізнаємося, що він скнара, страшенно жадібний, і в грошах, і в емоціях. Він мучив дружину, був до неї тотально холодним і байдужим. Не любив своїх дітей. Син вже виріс і дорослим чоловіком все згадує дитинство і юність і те, як батько його принижував, не підтримував. І от Луї, головний герой, пише щоденник дружині. Він повіряє їй всі свої думки, розповідає їй про їхнє життя. Чому він від неї віддалився, нарікає, що вона вся віддала себе дітям. Пише демонстративно, як ото малі діти так роблять, сподівається, що вона прочитає його і зрозуміє, яка була несправедлива до нього, змінить ставлення, розкається. Але виходить інакше: Іза помирає першою. І Луї знаходить в собі сили змінитися, переоцінити своє життя. Це не поверне дружину, це не поверне дитинство його дітей. Він знайшов у собі сили полюбити одну людину: внучку, і це його умиротворює і міняє його життя.

Гадючник. Отруйні змії переплутані в душі Луї, він сам отруює свою сім'ю, а вони у відповідь жалять його. Але якщо перестати гризтися і спробувати знайти мир, то це можливо.

[Olenka Bidiuk · Rating 4 out of 5]

для мене це книга про те, що люди змінюються; а також про те, що ми - жертви своїх думок і що можна накрутити себе до такої степені, щоб занапастити усе своє життя, кілька десятиліть.

“Я знаю своє серце, цей гадючник; його душать змії, насичують його отрутою; воно ледве б'ється під цим клубком. І несила розплутати це гаддя – його треба розітнути гострим ножем, ударом меча: "Не мир, а меч я приніс вам"

мені було таки шкода головного героя, а проте винен у всьому він сам; надто багато злості, ненависті відчував він до власної сімʼї; а це усе пробуджувало ненависть і у них самих; і вже не можна було грати іншу роль