Війна триває, але у Івана Карповича свої турботи. Він стає знаменитістю, їздить із презентаціями книжок, опановує аероплан із відомою спортсменкою та веде богемне життя. Але без найкращого сищика все одно не обійтися. У нього далі просять допомоги, адже таємничих справ не меншає.
Сатиристичні пригоди українського філера в Російській імперії початку ХХ ст. Поєднання Шерлока Холмса та Швейка. Цікавий сюжет, місцями заплутані детективні історії, місцями дуже вже фантастистичні. Тут і людожери, зомбі-апокаліпсис, звичайні вбиства, перестрілки, романи і всяке таке. Детально описано ті часи: побут, політику, проблеми, міста, села, людей, економіку. Я не знавець укрліту, але мені здається, що майже вся література присвячена тому періоду написана в депресивному стилі - тлєн і печаль несусвітня, а чогось, написаного у світлому, веселому тоні і що легко читається - дуже й дуже мало.
Як каже моя донька: "Не тако-о-о-е". Івана Карповича я люблю. І ще дві книжки про нього на полиці чекають. Але. Розповіді ну дуже специфічні, навіть не знаю, в своєму оточенні кому б ризикнула порадити. Манера нагадує американські серіальні мультики, якщо читати і переводити персонажів в малюнки - тоді книга йде краще. Тут все є: божевільні професори, які хочуть керувати світом, страхітливі поганці. Все надміру, дуже яскраво, "Півні кричать у мегафони мальв —аж деренчить полив’яний світанок". І, здається, ступінь яскравості посилюється від книги до книги. Моїх нервів може не вистачити до кінця серії.