Шапочка і кит

by Kateryna Babkina, Катерина Бабкіна, Юлія Пилипчатіна (ілюстратор)

У житті Шапочці багато чого наразі не можна – їсти всілякі ласощі, бігати, кататися на лонгборді і навіть гладити собак. А ще потрібно вчасно приймати таблетки, адже Шап (а так хлопчика звуть відтоді, як у нього після хіміотерапії випало волосся і він не хотів скидати блакитну в’язану шапку) досі бореться з лейкозом. Однак хлопчик не впадає у відчай, а спілкується зі своїм новим другом – блакитно-сірим китом, який невідь-звідки узявся в повітрі над містом. Кит навіть може катати Шапа на спині понад хмарами…

Книжка «Шапочка і кит» Катерини Бабкіної присвячена дітям, які борються з онкологічними хворобами.

Genres: Childrens, Picture Books, Ukraine

60 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

About the author

Ukrainian poet, short story writer, novelist, playwright and screenwriter. The winner of Angelus Central European Literature Award (2021).

Reviews

[Ярослава · Rating 5 out of 5]

Мімімі-історія про хлопчика, у якого є лейкоз і уявний пасивно-агресивний кит, який ширяє за вікном і їсть його таблетки. В комплекті до хлопчика йде мінімальний креакл-набір [мені дуже фонетично подобається слово креакл, давайте на мить заб'ємо на неприємне ідеологічне навантаження його етимології] - мама зі сноубордом, вправи з французької на планшеті, неминучі жарти про те, що таблєточки ти питимеш завжди, таблєточки неминучі - це все зігріває моє серце до п'яток.

Крім очевидних тематичних плюсів (історія про малопредставлений у нашій літературці дитячий досвід тяжких хвороб! при цьому досвід головного героя не зводиться до хвороби!!!, там увесь актуальний дитячий набір відповідальності за свої бажання і свої речі і людей! сучасний антураж! нетравматичний опис single parent home! приємний гумор!) - воно ще й ненав'язливо педагогічне, такого рівня:
- Я думаю, якби я не захворів, мені обов'язково купили би собаку чи кота, хоча краще, звісно, собаку.
- Кота і собаку, так, - повторив кит, а тоді спитав: - Ти би їх їв?
- Я би їх любив.
- Ти і так їх любиш, - зауважив він. - Тобто ти, в принципі, вже маєш все, що хочеш.

Ну чи от отак, наприклад:
Список дуже сумних речей:
1. Що в мами з татом не вийшло.
2. Коли на вулиці хтось несе клітку-переноску, але вона порожня, і в ній немає собаки чи навіть кота.
Більше чомусь на думку нічого не спадало. Я знав дуже, дуже багато сумних і страшних речей, котрі бачив і переживав у лікарні, але чомусь тепер їх усі позабував, як французькі слова, які вивчив, точно вивчив звечора - а мама хоче перевірити зранку. Тому я дописав:
3. Коли хороші і щасливі речі забуваються так само швидко, як погані.


Ілюстрації теж чарівні, мені дует Бабкіна-Пилипчатіна ще з "Гарбузового року" дуже подобається.

[Тетяна Савченко]

Книжка направду дуже, дуже хороша. Базис - це ота виведена в канон ще Астрід Ліндгрен ідея про те, що до кожної знедоленої чи дуже самотньої дитини мусить прилетіти який-небудь пан Лільонкваст, або Карлсон, або крихітка Ніссе, для голодної та змерзлої дитини десь існує Сонячна Галявина, для тяжкохворої - Дубовий Гай або Нангіяла. Словом, кожна дитина, якій не пощастило. заслуговує на свій шматочок казки.
І от до Шапочки прилітає невидимий летючий кит, який може узяти хлопчика на спину і показати йому різні дивовижі.
Але головний плюс книжки - це дуже справжня, реалістична дитина.
Наприклад, хлопчик каже: "тато роззувся, як не можна" (себто, не розшнурував ті свої кросівки, а скинув через п"яти.
Або, коли під час поїздки до лікарні у дощ їхня машина "поцілувалася" з тою, що їхала попереду, і хлопчик коментує "круто!!!! справжня аварія"
Або оця пронизлива і водночас така дитяча фраза: "я так довго був чемний і не боявся".
І мені сподобалося, на якому моменті історія завершується: очікування результатів, які так і не оголошені. Такий фінал був би чесніший за будь-який інший.

[Maryna Ponomaryova · Rating 5 out of 5]

Рада, що дала Бабкіній шанс (враження про неї після лекції були ненайкращі). У книжці є тільки один «бабкіністий» момент, на який можна впринципі заплющити очі, тому що книжка чудова. Історія розчулювала майже до сліз, залишалась людяною, смішною, попри важку тему. Ілюстрації заслуговують на окрему згадку: дуже дякую Юлії Пилипчатіній і видавництву ВСЛ за таких симпатичних китів <3

[Olha Khilobok · Rating 5 out of 5]

тепло
щиро
душевно

[Kira Snow · Rating 4 out of 5]

"...подорослішати - це ж не значить просто почати робити неприємні речі спокійно, принаймні подорослішати означає точно не лише це".

[Anna Tsimbolynets · Rating 5 out of 5]

Не зовсім дитяча книга. Дуже глибока історія про хлопчика хворого на лейкоз. І про кита який їв його таблетки. Кити на ілюстраціях чудові.

[Lana Svitankova · Rating 5 out of 5]

Це дуже і дуже важлива книжка. Вона не лише для дітей, а й для батьків, для друзів їхніх батьків, для просто людей, які бувають навколо, крутяться, наче планети навколо сонця, але інколи виходять на одну орбіту з особливими людьми і дітьми. Про те, як важливо лишатися собою, не впадати в істерику, коли дуже хочеться, і про вигадано-невигаданих китів, які жують твої таблетки (а взагалі, негоже їх віддавати китові, бо вони не просто так).
Впихнутив якусь вікову категорію цю книжку неможна і не треба. Просто її має почитати кожен. І сходити в Охмадит здати кров.

[Marta Barchuk · Rating 5 out of 5]

Дуже добра історія про маленького хлопчика Шап, який бореться з лейкозом, та не все так сумно та печально як здається, у нього є друг - кит, який його катає на собі просторами міського неба та їсть його таблетки, що зовсім негоже. Одного разу кит показав Шап‘у, що окрім китів є ще інші персонажі, які належать іншим дітям з такою хворобою як у хлопчика, цим авторка на показує, що Шап не залишився сам на сам з проблемою, а є ще й інші такі як він. Також у нього є хороші батьки, тато йому дозволяє трошки більше, ніж можна, купляє йому речі і ховає у багажник машини і каже, що коли Шап виросте і буде міцним та здоровим все це йому знадобиться, навіть нашийник і повідок для собаки ! Також історія про те, як потрібно залишатися собою, вірити у чудо, про відповідальність, переживання, та те, що завжди треба знаходити в собі сили. Також всередині можна знайти дуже красиві ілюстрації Юлії Пилипчатіної, вони з Бабкіною - ідеальний дует для таких книг

[Katy Kelly · Rating 5 out of 5]

Unbearably innocent and moving child's perspective on leukaemia: imagination can set us free.

I wept copiously reading this. I didn't expect to, but Patrick Ness's own take on the subject came to mind (A Monster Calls) and my own boys were in my thoughts.

Cappy takes a while to reveal to the reader his situation, but there are clues. He needs special food, is not allowed to do things most children are (play with dogs), has to regularly check his body for bruises. He wears a cap to cover his head and has hospital visits all the time.

What is unusual is his sudden vision of a flying whale. One who loves eating up Cappy's scrummy pills, and wants to take him flying off with him on adventures. Nobody else can see him.

Cappy's illness comes to light, and his acceptance of it is heart-rending, seeing his (separated) parents' and grandma's dealing with it through his eyes will affect adult readers more than children.

Cappy is curious, questioning, naive and so totally believable as a young boy coping with a life-threatening illness that I couldn't help but sob.

This may upset families reading this together who aren't expecting such a subject - this is not a toddler's picture book, it's for older readers, parents, teachers. It will be wanted and incredibly useful for families going through leukemia treatment, hospitals and schools.

I didn't feel that there was much to set this in Ukraine, besides occasional character names, it could have been any child in any country. The translation is excellent, the pictures rather beautiful, with the patterned whale and limited colour palette muting the pictures and making this less brash than books for younger readers/listeners.

It takes around an hour to read, so not for one bedtime, and it will be of benefit if it is not read solo but with parents/teachers/adults there to discuss it with their children.

For ages 5-12.

[Radleys · Rating 1 out of 5]

Коли я читав цю книжку вона здавалась мені непоганою, я навіть думав поставити їй 4 чи 5, проте щось мене тривожило, хоча я не зовсім міг зрозуміти що саме. І тільки після додаткового аналізу після прочитання я зрозумів, що саме не так і чому ця може бути буквально вбити, якщо до неї отримає доступ дитина та зробить неправильні висновки

Основа сюжету - хворий на лейкемію хлопчик Шапочка, його уявний друг кит та сім'я хлопчика і як вони ��правляються з хворобою. І хоча книжка написана доволі непогано, в ній є момент який перекреслює буквально все.

Я одразу зрозумів його. Усі три таблетки я простяг йому через вікно на долоні. Кит взяв їх обережно, грубими м'якими губами, як поні в парку.

Кит "харчується" пігулками, які має приймати Шапочка, відповідно хлопчик віддає киту всі свої ліки. В книзі не уточнено чи хлопчик робить це уявно і насправді п'є ліки чи викидує пігулки в вікно "годуючи" кита. Це не одноразовий епізод в книжці, він є буквально в кожному розділі і автор наголошує на цьому багато разів, агресивно пихаючи ідею "годування" кита пігулками. Коли я зрозумів це вперше, я був дещо шокований та навіть перевірив чи точно ця книжка для дітей(як вказано на ній самій, вона для дітей молодшого шкільного віку(!!!!!!)). Тобто, дитина після прочитання цієї книжки може почати наслідувати Шапочку та так само віддавати свої пігулки уявному другу. Автор іде далі і навіть уточнює, що кит може їсти будь-які пігулки, від вітамінів до ліків від лейкемії, щоб цю "прекрасну" модель поведінки могла наслідувати будь-яка дитина

Я щиро не розумію, як авторка могла до такого додуматись, як це пройшло весь видавничий цикл та побачило світ. Ця книга шкідлива для сприйняття дитиною процесу лікування та без іронії може стати смертельною. Дуже розчарований в видавництві ВСЛ, думав в них вищі стандарти та вимоги до книг, які вони видають.

-100/10
Це не має читати ніхто, те, що ця книга існує це абсурд, не купуйте цю книгу своїй дитині

[Анна · Rating 5 out of 5]

Щороку в Україні виявляють більше 1000 нових випадків онкології у дітей.
З року в рік кількість маленьких пацієнтів більшає і кожен з них веде свою відважну боротьбу з підступним монстром.
⠀
Хлопчик за прізвиськом Шапочка - один з воїнів.
Він не боїться свого діагнозу, чемно себе поводить і дотримується необхідних правил, адже знає, що зможе одержати перемогу над злою хворобою - лейкозом.
⠀
Люблячі і турботливі батьки й трохи буркотлива бабуся підтримують його...а ще Шапочка має загадкового друга Кита, який парить у безкрайньому небі, пірнає у хмари, відпочиває поверх дерев у парку і живе життям, зовсім не схожим на будні звичайного кита.
⠀
І разом з Китом хлопчик може подорожувати цим дивним світом, тонка межа якого з реальністю ледве помітна.
⠀
Ця книга несе в собі цінний посил - щоденну віру і сподівання на добре майбутнє, де є все чого так не вистачає маленькому воїну Шапу: розваги, смаколики, активний відпочинок, прогулянки і омріяна собака.
⠀
Історія, в якій хвороба - не вирок.
В головній ролі тут життя, з усіма його барвами.
Особливий дитячий погляд на навколишній світ, щире та кумедне сприйняття речей, з якими стикається герой книги не залишають байдужим.
⠀
Такі книги здатні дарувати силу, вони нагадують про цінність простих речей, розгортають перед читачем світ, в якому є місце найнеймовірнішим явищам - як то розмовляючий кит, що парує у небі, так і найбуденнішим обставинам з життя однієї з тисяч сімей, що стикнулися з викликом долі.
⠀
“Шапочка і Кит” - невелика, але глибока історія, вона поцілила мені в саме серце. Особливу увагу привертають ілюстрації, малюнки дуже пасують до пануючої атмосфері.

⠀
“Мені здається, якщо хтось хоче, щоб йому було добре, і не знає як, - потрібно просто мати кота чи пса і любити їх”

[Inessakos · Rating 4 out of 5]

КАТЕРИНА БАБКІНА «ШАПОЧКА І КИТ»
⠀
💬Чи можебути таке, що десь у світі, в якій-небудь воді настільки загрівся від цілої цієї весни справжній кит, що йому стало спекотно й він вистрибнув у повітря і безборонно там собі плаває?
.
.
Жанр: дитяча повість.
.
.
У житті восьмирічного хлопчика Шапочки більше немає басейну, смачної їжі, домашніх тварин та школи – всього того, що є нормою для інших дітей. А все тому, що він хворий на лейкоз.
⠀
Але в нього є люблячі батьки, хоч вони й у розлученні, дбайлива бабуся і... Кит — таємний друг, який прилітає щовечора.
⠀
З кожним днем ​​Шапочка змушений приймати таблетки. Звичні для нього і болючі уколи, аналізи, стіни лікарні. Однак хлопчик готовий витерпіти багато, щоб одного разу настав той день, коли лікар скаже його мамі, що він здоровий.
.
.
«Шапочка і кит» — доросла книга для дітей, у якій багато кохання та смутку, болю та надії.
⠀
Така зворушлива, чуттєва, сповнена силою історія прийняття та боротьби, що знайшла відгук у моєму серці.
⠀
Р. S. Прекрасно доповнили написане розкішні ілюстрації.
.
.
Цікаві факти:
⠀
⭐У книзі використаний мотив вигаданого друга. Це добре відомий та успішно апробований прийом «співрозмовника для хворого».
⠀
⭐5 грн від вартості кожного купленого екземпляра переказуються на рахунок міжнародного благодійного фонду «Таблетки» на допомогу дітям із раком крові.

[Shaniah✨]

I am so grateful to Puffin for sending me a copy of Cappy and the Whale, a beautiful story that was originally published in the Ukraine in 2015. It has been published in English for the first time and this is a charming story of empathy, of love and is partnered with stunning colour illustrations.

The story paints an accessible portrait of living with and understanding leukaemia from a child’s perspective. Cappy has a limited life due to his leukaemia, however when he meets a whale who asks him to join him on an adventure in the sky he can’t say no. This is an imaginative and moving story about hope and family. The representation is fantastic, the storytelling is wonderful and the illustrations are beautiful.

All profits will be donated to the National Literacy Trust’s campaign to support Ukrainian child refugees.

[Marianne · Rating 5 out of 5]

Це історія про хлопчика Тимофія, який має рак, але при цьому більше думає не про свою хворобу, а про життя, сім’ю, людей навколо. І ось тут Бабкіна робить те, що мені вразило – вона говорить про страшне просто, ніжно, без фальшивого драматизму, без тиску на жалість. Це історія не про смерть, а про життя. Про маленькі моменти, які складаються у велике “тепер”, про друзів, мрії, сімейні зв’язки, які сильніші за будь-яку біду.
Я не очікувала, що ця книга зачепить мене настільки сильно. Вона проста, але не поверхнева, дитяча, але дуже доросла водночас. Це історія, яка нагадала мені про те, що іноді ми забуваємо – як важливо цінувати миті, навіть коли вони здаються незначними.
Це книга, яку я б подарувала кожному, хто боїться говорити про важливі речі. Бо вона говорить так, що хочеться слухати.

[Jenngb · Rating 3 out of 5]

A tender, well written story, which gave me The Little Prince vibes, with the main character's imagination and adventures.

Two drawbacks:
One: the surprise ending, as in.... 'Wait a minute, it just ends randomly?' No winding down, wrap up, finale, it's just over.
Two: the format. It should be a chapter book with illustrations. This is too long a story to be in picture book format.

[Vicky.Demigoddess · Rating 5 out of 5]

Дуже. Важлива. Книга.
Бабкіна дарує надію. Дітям та дорослим. Хворим на здоровим. Завжди є надія.

[Anna Sz · Rating 5 out of 5]

Яка мімішна книжка! Дуже сподобалась!

[Tarasenko · Rating 5 out of 5]

Bright book

[Ірина Білоусова · Rating 5 out of 5]

Це було чуттєво. Боляче і лагідно водночас.

[Diana Willemsen · Rating 4 out of 5]

Kwetsbaar, verdrietig, mooi verhaal.

[Maria Franceska]

Дитяча книжка не про дитяче