Вірші: 1980–2013

by Oksana Zabuzhko, Оксана Забужко

Цей том вибраних віршів видатної української поетеси містить найкраще з її доробку за 1980-2013 рр. Крім текстів, що публікувалися в збірках “Травневий іній” (1985), “Дириґент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда” (2000) та “Друга спроба” (2009), до видання увійшли вибрані поетичні переклади різних років (з Р.-М. Рільке, Сільвії Плат, Ч. Мілоша, Й. Бродського та ін.), а також нові вірші, які друкуються вперше.

Genres: Poetry, Ukrainian Literature

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Oksana Zabuzhko is a contemporary Ukrainian writer, poet and essayist.

Born in Lutsk, Ukraine, Zabuzhko studied philosophy at the Kyiv University, where she also obtained her doctorate in aesthetics in 1987. In 1992 she taught at Penn State University as a visiting writer. Zabuzhko won a Fulbright scholarship in 1994 and taught Ukrainian literature at Harvard and University of Pittsburgh. Currently Zabuzhko works at the Hryhori Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine.

Zabuzhko is known both for her literary works and criticism. Her controversial bestselling novel Field Work in Ukrainian Sex was translated in eight languages. In her writing Zabuzhko draws a lot of attention to the questions of Ukrainian self-identification, post-colonial issues and feminism. Her book Let My People Go won the Korrespondent magazine Best Ukrainian documentary book award in June 2006, and The Museum of Abandoned Secrets, Best Ukrainian Book 2010.

For Ukrainian language profile see Оксана Забужко

Reviews

[Alina Prysiazhniuk · Rating 5 out of 5]

Цікаво було підмічати, що вірші пані Забужко — це частенько спосіб зреагувати на події та соціальні зміни. Складається враження, що, на відміну від багатьох інших поетів, вона переважно дивиться назовні, а не пережовує власні почуття. І що почуття їі є реактивними, такими, що на них безпосередньо тисне навколишнє.

«Так-от жити — роками. Займатись на будь-який чирк
Сірника — на концертний фраґмент, на прочитану книжку,
На цілком безадресний голубливий погляд (бо тут
Безадресність, за браком досвідчень, береться на власну адресу)»

Авторка вона, безумовно, майстерна. Але звучить досить жорстко навіть у поезії.

«Од такої жаги
Переходять ріку береги,
І гора з горов зійдуться, як пальці рук...
Якщо це — любов,
Все колишнє — порожній звук»

Забужко ще з юних років тяжіє до об’єму, сюжету та великого поетичного розміру загалом. Їй ніби тісно в поезії, вона зумисно обирає великі форми, аби описувати, рефлексувати, ділитися власним баченням світу. Тому зовсім не дивно, що поступово вона стає прозаїкинею.

[Bookvoyid Zyma · Rating 2 out of 5]

Поезію важко оцінювати, адже спийняття римованого слова - річ вкрай особистісна. Проте, наважуватись треба, інакше ми позадихаємося в цій полові, так і не дотягнувшись до зерен. Ось полову я і відділяю, без пояснень...навіщо поезії пояснення

[Vasyl Bartovshchuk · Rating 4 out of 5]

Вишукана поезія від Оксани Забужко з багатим історичним тлом, гарна рима, глибокі сенси. Також до книжки ввійшли деякі поетичні переклади Забужко.

[Галина Степанюк · Rating 5 out of 5]

Чудові вірші, не банальні. Переклади не дуже сподобались

[Lana Rotmund · Rating 3 out of 5]

Все це вже було