Басаврюк ХХ

by Дмитро Білий

Чи справді історія між двома світовими війнами була такою простою? Таємні організації, Храм Жаху і життя звичайних людей, приречених на люту загибель в горнилі безглуздих для них битв. Серед них живуть і ведуть свою боротьбу люди, які знають трохи більше. Перед ветеранами Визвольних змагань 1917-1921 років відкриваються стежки до таємниці, яка може відповісти на доленосні питання вітчизняної історії. І вони намагаються її розкрити, ризикуючи всім.

Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/kn...

200 pages, Paperback

First published January 1, 1999

Reviews

[Olga Pogynaiko · Rating 4 out of 5]

Це вже друга книжка Дмитра Білого з прочитаних мною за останній рік (попередня була якраз минулого літа). Власне - "Басаврюк ХХ" - то, здається, перша книжка автора, яка колись давно виграла літературний конкурс "Смолоскипа". Ну воно й видно :)
Роман мені загалом сподобався. Спробую, не спойливши, сказати кілька слів. Дія відбувається в Україні і на деяких нині неукраїнських політично, але українських етнічно територіях в ХХ-му столітті в різних часових відрізках цього століття.
Все починається із визвольних змагань 1917-20 рр.. під час яких у дрімучих поліських лісах оповідач потрапляє в чиюсь багату оселю і знаходить там таємничий рукопис. Оповідач просто таки чудом вибирається звідти живим, втративши частину своїх побратимів. Заповідається на те, що рукопис може пояснити причини всіх українських історичних негараздів, але для того головним героям належить пройти повно всяких містичних пригод.
Далі, аби трохи покритикувати автора, доведеться розкрити трохи сюжет, ну, звиняйте. Скажу відверто, мені не сподобалося закінчення. Як на мене, то автору слід було зупинитися на тому місці, де герої спускаються в, так би мовити, "обитель зла". Що з ними там сталося - невідомо, чи вони вибралися, чи ні, чи вдалося їм подолати зло - цього всього навіть і казати не варто, бо знаючи українську історію після 1926 року, читач легко здогадається, вдалося, чи ні. Натомість подальша розповідь хоч і заторкує (одною з перших, тим більше в Донецьку, де автор жив до 2014 року) УПА, Голодомор і селянські повстання 1930-х років, в тому числі й на Кубані, але все одно затягує оповідь, а до того всього забирає в читача останню надію, змальовуючи детально, коли і де зло "з'їло" кожного з героїв. Далі, я не зовсім розумію, до чого там дівчина (окрім того, що має бути дівчина з певними хтонічно-магічними властивостями, без того ніяк). І наостанок: я не зовсім зрозуміла, як вервольф магічно поєднався з тим страшним місцем на Поліссі. Тобто сюжетно я пам'ятаю, як, але, знову ж таки, для чого він там?... Втім, повторюся, роман мені сподобався.
Щодо містичної складової, так виглядає, що це така у автора фішка. Але без того було би не так цікаво.
Ставлю 4 бали і то тільки через надто розжований кінець, і з чистою душею рекомендую як легке літнє чтиво. Тільки не шукайте Смолоскипівське видання, його давно в продажу нема, шукайте видання "Нашого формату"

[Орися · Rating 3 out of 5]

Хороший задум, але якось незавершено, обрубано, складно слідкувати за подіями. Численні русизми теж не допомагають.

[Iryna Khomchuk · Rating 4 out of 5]

Очікуючи прочитати історію про тих, хто боровся за вільну Україну на початку ХХ століття, натрапила на щось таке, що мені часто-густо нагадувало відому історію про графа Дракулу. Ні, у книзі є волинські ліси та бійці УПА, які намагаються у них вижити, є емігранти, котрі прагнуть допомогти рідній країні, вимушено живучи за кордоном, цебто є реальне історичне тло. Й у нього вплітається нереальна історія про упирів, Храми Жаху й щось таке, що не можна спіймати й осягнути, зате можна прямо звинувачувати в усіх бідах, які трапляються із людством загалом та Україною зокрема.

Тож якщо ви любите заплутані й захопливі напівдетективні-напівфантастичні історії про таємні організації, невідомі й невидимі сили, родинні перекази, старі садиби та замки, упирів, вовкулаків та іншу нечисть, про мужніх героїв, вродливих дівчат і трошки про кохання — вам сюди. Якщо ж хочете чогось справді історичного — пошукайте іншу книгу.

[Bohdan Horbai · Rating 5 out of 5]

Сильна книга. Вона відкриває середину змісту України - і цей зміст не мучеництво і поневолення, а боротьба. Всупереч усьому, навіть коли немає шансів. "І всі ми вже колись загинули, тільки, не знаємо про це, бо смерті немає, а є тільки інша історія."

[Anna Lytvynenko · Rating 4 out of 5]

Книга з перших сторінок занурює в такий шалений вир подій, що я, чесно кажучи, не очікувала ані такої  динаміки, ані такого неординарного сюжету.

Та і направду, я взагалі нічого не очікувала від книги - взяла читати за порадою.
І, якщо не брати до уваги деякі моменти (нижче напишу), то книга - це інтригуючий історико-містично-пригодницький твір.

Тож почнемо з бочки меду))).
Напевно, без спойлерів не обійтись, щоб ви трохи зрозуміли жанр і те, яких персонажів зустрінете в книзі.🫣

Спершу слід зазначити, що автор історик за фахом, тож дуже вміло вплетає історичні факти в літературний твір. І ми бачимо життя персонажів в період між двома світовими війнами та національну боротьбу як на Волині, на Поліссі так і перелельно в еміграції в Чехії.

Але тут сюжет стрімко несеться в авантюрно-пригодницькому напрямку. Бо червоноармійці, то звісно нечість, але справжнісеньке та першородне зло йде зі Храму Жаху. Це концентрований негатив, який нищить все навколо та породжує всяких упирів, вервольфів та різну міфічну та справжню нечість.

І тут я прям згадала фільми Тарантіно з динамічним та насиченим сюжетом, коли йде боротьба з вовкулаками та вампірами: багато жертв, багато крові, багато страху. Та "група обраних" не сходить зі свого шляху та бореться за кожну душу.

Але не встигли відпочити наші герої, як із тіні в гру вступають містичні таємні організації. І боротьба вже йде за розум та історичну пам'ять, описану в рукописах: напівфілософських, напівмістичних. Бо дуже тонка межа перетину реальності та містики.

Тож, як ви помітили, що сюжет досить насичений та стрімко розвивається: пригоди, містика, є трохи кохання і все це на історичному тлі.
Мені сподобався стиль автора, те, як він володіє словом, жива та колоритна мова.

А тепер про ложку дьогтю...може і не одну...

Аж сама засмутилась, що все так.
Я не зрозуміла структури сюжету, тобто склалась така думка, нібито з повноцінного твору зробили якесь скорочення. Бо сюжетні лінії іноді обривались і починались інші події, в яких не були зрозумілі вчинки героїв, або були якісь стрибки між епізодами.
Не розумію навіщо так "порізали" сюжет, бо він дійсно цікавий та насичений.

Ось таким чином, я залишилась трохи на роздоріжжі. З одного боку, такий блискавично-динамічний твір з авантюрною та містичною лінією хотілось би порекомендувати, але пробіли по сюжету трохи псують всю картину.

Про книги пишу на тг-каналі Книжковий дивокрай
https://t.me/knyzhkovyi_dyvokrai

[Roman Nimkovych · Rating 4 out of 5]

Нормальне чтиво, але нічого надзвичайного.

[Askorbinka · Rating 5 out of 5]

Дуже добре. Гостросюжетно, історично, містично.