Уявіть собі, що одного чудового ранку ви прокидаєтеся й помічаєте, що навколо вас відбуваються фантастичні події. Ось ви біжите знайомою вулицею і раптом провалюєтеся крізь люк у секретний штаб Таємного Товариства Боягузів. А ще дізнаєтеся, що ваша рідна бабуся винайшла часоліт, а Землю от-от мають захопити підступні космічні прибульці, які заразили більшість людей вірусом страху І порятунок людства залежить тільки від вас! Виявляється, що головне — це вміти здолати свій страх. І тоді найпотужніша зброя перетворюється на пил, а нездоланних космічних завойовників роблять безпорадними… звичайні земні квіти. От тільки треба в слушну мить зуміти скористатися загадковим ЗАСОБОМ ВІД ПЕРЕЛЯКУ № 9!
Письменниця, журналістка та перекладачка Леся Воронина народилася 21 березня 1955 року в Києві. Ще у школі вона зацікавилася українським фольклором, співала у хорі «Гомін». Крім того, ще й захопилася східними двобоями та йогою. 1972 року Леся Воронина вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, закінчивши його 1979 року. За роки навчання вона працювала кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, навіть електромонтером на деревообробному комбінаті, а також екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово та на інших роботах. Леся Воронина мандрувала автостопом Україною та на байдарках – Польщею. Із 1987 до 1991 року працювала редактором відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». Починаючи з 1991 року, працювала у дитячому журналі «Соняшник», з 1992 до 2006 року була головним редактором видання. А нині вона – автор та ведуча програм на радіо «Культура». Крім усього вищезгаданого, вона пише твори для дітей. Для публікації власних творів використовувала такі псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич. Авторка повістей «Суперагент 000», «У пащі крокодила», «Пастка у підземеллі» та ін., надрукованих у журналах. Леся Воронина – лауреат Всеукраїнської акції «Книжка року» (2004), лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий портал» (2006). Перекладає з польської мови твори Ю. Пілсудського, Станіслава Лема, Славоміра Мрожека, Анни Ковальської, Анни Карвінської, Гелени Бехлерової та ін. авторів. Член Спілки письменників України з 1997 року, член Асоціації українських письменників.
Книжка, яка повертає віру в те, що шкільна програма може бути цікавою (хай навіть у рамках позакласного читання на літо для майбутніх 6-класників). Головний герой, Клим Джура, грає на скрипці та потерпає від шкільного хулигана. Тому, провалившись одного разу у каналізаційний люк та потрапивши у ТТБ, Клим погоджується на випробування, які вилікують його від страху.
Хто б знав, що після цього почнуться неймовірні фантастичні пригоди та подорожі, розкриється родинна таємниця та давні історичні події. Можливо, пригод навіть занадто багато, але, гадаю, у шостому класі мені б такий галоп відмінно зайшов. Та й так було цікаво, прочитала із задоволенням.
Ця книга про космічних загарбників що хочуть полонити Землю разом із її мешканцями. Але завжди знайдуться люди які будуть боронити та захищати свою рідну домівку... Головний герой цієї трилогії бореться із синьомордами зі своєю бабусею винахідницею.
Не гоже дорослим судити дитячу книгу, але те, що книга дитяча – не виправдання абсолбтній відсутності у ній логіки, сюжету і взагалі, бляха, всього. Мені складно написати щось конструктивне, бо я палала на кожній сторінці. Задумка непогана. На планету напали прибульці, які заражають всіх вірусом страху, але на боягузів він працює погано, бо вони і так все життя бояться, а тому на них вся надія. Головий персонаж, Клим, – боягуз і випадково потрапляє в ТТБ, а потім дізнається, що вся його сім'я намагається врятувати Землю. І як же було б круто, якби Клим в процесі навчився чогось нового, пройшов випробування, став сміливим і всіх врятував. АЛЕ ніт. У книзі є фантастичні елементи, але фантастика не = всемогутність. Усе, що роблять персонажі, викликає запитання "штааа?". В них є пристрої, які можуть усе: вони з'їжджають на санках з піраміди, ріжуть броньований метал, в них під ногами плавляться люки, а свисток є одночасно звукозаписуючим пристроєм, універсальним ключем і чимось, що розрізає стіну піраміди. І це все пояснюється не магією, а тим, що персонажка, яка створила ці пристрої, геніальна винахідниця. Тобто це наука)) Головний персонаж, Клим, не робить буквально нічого, все стається саме по собі. Врешті, це стосується майже всіх персонажів. Клим потрапив у криївку, яка глибоко під землею, подумав про те, як звідти вибратись, і, "як тільки він про це подумав", з'явились двері з ескалатором, що веде нагору. І так ВСЮ книгу. Їм потрібно знайти сотні мух. Гмм, де ж їх взяти? О, гляньте, на піраміді намальована муха. Як тільки тато Клима до неї торкнувся, з'явились двері (ггг), а за ними –дримба, гра на якій викликає рій мух. Словом, писати можна багато, але не буду. Десь двічі Клима пробило на відносно непогані роздуми про страх, але все це зійшло нанівець, бо еволюція персонажа відсутня. Задумка, яку авторка неодноразово прописала в самому тексті, про те, що боягуз посміливішав і врятував Землю – просто слова. Персонаж як був картонним на початку історії, таким і залишився до кінця. Яким чином весь цей цирк з безліччю магічних (але насправді не магічних) предметів зробив його сміливим, незрозуміло. Найгірша дитяча книга, яку я читала. Вона просто ні про що. Набір пригод, у яких ніяк не виявляються ні інтелектуальні, ні моральні якості персонажів. АЛЕ Мені дуже цікаво, як на цю повість відреагують діти. Може, це я скептична доросла, а їм якраз "зайде". Якщо це буде так, постараюсь трохи змінити свою думку стосовно цієї писанини.