Львів. Кава. Любов

Львівська серія

by Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній

Це історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші — гіркі, як свіжозварена кава або спогади про доленосні події нашого недалекого минулого. Треті ще довго залишають по собі аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів...

Genres: Ukraine, Ukrainian Literature, Short Stories

272 pages, Hardcover

First published January 1, 2015

Reviews

[Book Princess (Anastasia) · Rating 3 out of 5]

Нууу, такоє. Читала цю книгу, коли їхала до Львова, у Львові і дорогою додому. І вдома. Одним словом, коли знаходишся у Львові і читаєш, то враження зовсім інші, ти ніби проникаєшся духом Львова. Були оповідання, які мені сподобалися, але загалом таке. Історії про жінок, кохання, розчарування, зради. Особливо останнє оповідання взагалі розчарувало.

[Vityska · Rating 3 out of 5]

Три обіцяні основні компоненти літераторки змішують по-різному, але переважно на основі кохання. Львів грає першу скрипку лише у деяких оповіданнях. Кава ж додає ароматності оповіді, та й то не кожній. В окремих історіях її наче й немає – і, мабуть, не треба, бо деяким історіям кохання і без кави гіркоти вистачає.
Адже кохання тут не лише щасливе, приємне, романтичне. Трапляється звісно і таке, раптове, як тепла літня гроза. Пристрасне, сильне, справжнє. Але є тут і нагло обірване. Або вигоріле, згіркле, як торішнє листя. Незвичайне, якому віриш. І підсолоджено-банальне, наче з журналу «Життєві історії», в яке повірити ніяк не можеш, бо надто по-журнальному воно складається. Втім, як серед кавоманок є ті, які прискіпливо змішують-мелють зерна, і ті, які задовольняються розчинною «Галкою», так і серед любительок лав-сторі знайдуться такі, що вподобають невибагливі історії, тоді як інші вкотре перечитуватимуть більш химерні оповідання.
Ще однією традиційною принадою міста Лева давно стала львівська богема, тож не дивно, що на сторінках цієї книги майже немає «звичайних» львів’янок. Зате зустрічаємо реставраторку і ткалю, піаністку і скрипальку, музу художника і майбутню журналістку. Емоційні, імпульсивні, відчайдушні – вони додають шарму оповідям більше, ніж кава.
Традиційно пройдуся по кожному з.
"Ймовірність дощу нуль відсотків" Галина Вдовиченко. В елегантному, як і сама авторка, тексті ми разом з героєм оповіді мандруємо у паралельний Львів (чи то минулого, чи то майбутнього). Згодом, повернувшись іщ "паралельної реальності" - зони АТО - він знову згадує цю химерну мандрівку містом, яке обіцяє банальні милі насолоди.
"Передчуття" Наталя Гурницька. Занадто, як на мене, шаблонний текст про жінку-реставраторку, яку кинув чоловік і яка згодом знаходить справжнє кохання. Трохи скрашують це оповідання милі дрібнички - квартира на піддашші, історія про "розлучені" портрети роботи Федотова, кавовий ритуал героїні.
"Абонентська скринька" Вікторія Гранецька. Написати листа собі-майбутній - звична психологічна практика. Але що, якщо одного разу ти таки отримаєш відповідь? Авторка спробувала це уявити - і написала сильне й до-мурашок-по-шкірі моторошне оповідання про наївну й амбітну дівчинку Злату, яка так закохалася у Львів, що всіх юнаків порівнює із цим містом.
"Музи плакала" Дара Корній. Прекрасна замальовка на тему "Я тебе кохаю! - Дякую, вже не треба". Коли чоловік приходить до зневаженої колись жінки і розказує їй, що весь цей час лише вона його надихала і лише її він кохав, що має статися потім? Версія авторки мені дуже подобається!
"Італійський нащадок" Леся Олендій. Українка-в-Італії - авторка оповідання - розповідає історію про те, як один італієць закохався у місто Лева, яке колись будував Павло Римлянин, а заразом і в прекрасну львів'янку, яка відкрила йому його.
"Мрія про Леополіс" Ірина Хомин. Несподівані паралелі між Львовом і Сингапуром, бізнесмен, який хоче в Сингапурі збудувати духовний острівець України, німа скрипалька-ткаля і любов, яка могла б відбутися, якби не одне "але"...
"Найперший" Тетяна Белімова. Про різницю між очікуванням і реальністю, про те, що образ відмінниці може бути оманливий, про те, як російські чоловіки культивують в українських жінках комплекс меншовартості і трішки про репатріантів. А, і про перший секс, так:)
"Дзвінок" Любов Долик. Подзвонити до давнього кохання, щоб знову впевнитися, що ти йому не потрібна? Кожна друга чи третя, мабуть, проходила через це. Але авторка дуже живо і чітко передала глибоку гаму емоцій.
"Серце зі Львова" Ольга Деркачова. Коли на війні втрачаєш найдорожчих і приїжджаєш до Львова - не для того, щоб ожити, а для того, щоб вмерти, - чи знайдеться той, хто захистить твоє тендітне зболене серце?
"Піаністка" Ніка Нікалео. Вчителька музики Ірена замість того, щоб жити з крутим бізнесменом- представником "русского міра" чи поїхати до батьків в Нью-Йорк, стала компаньйонкою старенької музикантки Ядвіґи. І ось бабуся помирає, на її віллу знаходиться спадкоємець із Польщі, і що тепер чекає на Ірену - несподіване кохання чи життя без даху над головою?

[Eugène L. · Rating 4 out of 5]

Почитав із задоволенням. Весело. Майже усюди є ВОНА, Витончена і Незбагненна. І усі чоловіки крутяться навколо НЕЇ: або Обожнюють, або Зраджують; а подекуди спершу Зраджують, а потім Обожнюють (коли вже Запізно).

Звісно, сприймати ці історії серйозно не можу, бо вони такі рожеві, як святкова поштівка. Навіть коли хтось з персонажів гине, це розчулює не більш, як у опереті. Але цим книжка й подобається, бо набридло читати депресивні твори.

Рекомендую :)

[Halina Hetman · Rating 3 out of 5]

Прочитала я цю збірку оповідань не у Львові, а тільки готуючися до довгої дороги до нього. І, якщо відверто, більшість з них я не сподобала.

Фантастично-трагічна "Ймовірність дощу нуль відсотків" Галини Вдовиченко була гідним початком книги, але й поставила доволі високу планку очікувань, які згодом не виправдалися.
"Передчуття" Наталії Гурницької - доволі проста оповідка про неочікуване знайомство з хорошим чоловіком, що закінчується дивакувато (нащо брехати дитині, що твій новий легінь (вибачте, кохання всього життя, з яким ти знайома місяць) - його справжній батько? якось негарно виходить).
"Абонентська скринька" Вікторії Гранецької вразила мене моцним емоційним зарядом. Дуже переживалося за долі героїв, елементи горору тільки розпалювали мій інтерес, а над закінченням я ще якийсь час медитувала. Після такого незвичного читання інші історії вже здавалися прісними.
"Муза плакала" Дари Корній здивувала дуже правильним посилом про вихід із співзалежних стосунків. Тепер хочеться познайомитися з іншими книгами авторки.
"Італійський нащадок" Лесі Олендій був, мабуть, найбільш стилістично недбалим з усієї збірки. Вся збірка - в авторській редакції, і саме тут на це було неможливо не звернути увагу через нелогічну побудову розповіді, в якій починаєш плутатися з другої сторінки.
У "Мрії про Леополіс" Ірини Хомин я побачила ейблізм. Головна героїня - і оперна співачка (тепер німа), і ткаля, і на скрипці іграля. Але авторка описує німу жінку так, ніби з цим не живуть. Головний герой до неї ставиться погано і не чуйно, в його внутрішньому монолозі - купа образливих думок щодо неї, але і її думки про себе саму також звучать не дуже. Про існування української жестової мови ніхто у всесвіті цього оповідання не знає, тому герої переписуються за допомогою планшету і дуже страждають. Написана героїня так, ніби Ірина Хомин не бачила, як тисячі німих людей живуть поряд із нами цілком звичним життям, спілкуються, дружать, працюють, одружуються, подорожують. З оповідання складається враження, ніби німота - це найбільша трагедія, яка може статися із жінкою, після цього тільки вішатися, або ж бути все життя самотньою. Коротше, своїм знайомим з вадами мовлення я би цю збірку не давала читати.
"Найперший" Тетяни Белімової мав якийсь не до кінця виписаний натяк на Кобзаря, але із додатком у вигляді переліку усіх інших національностей, з якими чорнобривим не треба кохатися. Взагалі дивно зустріти таку увагу до втрати цноти в сучасній літературі, але книжка 2016 року видання, можна вибачити.
Героїні "Дзвінку" Любові Долик треба прочитати "Муза плакала" з цієї ж збірки.
"Серце зі Львову" Ольги Деркачової про проживання втрати чоловіка - цікаво, бо актуально, і хоч співпадіння у кінці сильно закручено, не встигаєш від цього крінжанути через невеличкий розмір твору.
Чого не скажеш про "Піаністку" Ніки Нікалео - довго, занудно, із зайвими персонажами, які по суті ніяк не впливають на сюжет, та попелюшкінським закінченням. Неприємний любовний інтерес, невротична головна героїня, дивні описи дій.

На додаток пані Нікалео ще й передмову написала до цього видання, чим майже відвадила мене від подальшого знайомства з ним:

Дається взнаки понад триста років Магдебурзького права... Лвів'яни вільні у своїх думках, у почуттях, в уподобаннях. І це робить місто дуже європейським і зовні, і духом: тут є костели, церкви, і є синагога, і от-от з'явиться мечеть, адже сюди, у столицю Західної України, після анексії Криму переселилося понад дві з половиною тисячі кримських татар. Але я не буду про політику. Тобто тільки не тут!

Пирятін і Ржищів із задивуванням дивляться на своє Магдебурзьке право, перевіряючи його вплив на вільність думок і уподобань, мечеть княжих часів, де молилися кримські татари та сарацини, що жили у Львові, забуває про своє існування, а політика розділення України на "Східну" і "Західну" (ще й зі столицями, ти ба!) скромно причаїлася між рядків про відсутність в передмові політики.

Отже, деякі твори для мене були дуже вже прохідними, але перший і третій неабияк здивували і аж просяться комусь їх порекомендувати.

[Валерія Растет]

У мене стався обман очікувань. Я взяла цю книгу, бо мені гадалося, це буде щось типу «Теплих історій» і я відпочину, поусміхаюся, відволічуся романтикою. І так, тут був Львів (переважно трохи, інколи досить, щоб пройнятися), була кава (часто просто опис її варки), а от щодо любові — ось тут і стався обман. Абсолютна більшість історій це драми з розлученнями, сльозами й зболеною жіночою долею, смертями від хвороби або ж на війні. Подекуди ці трагічні латки намагалися заклеїти раптовим коханням, яке вилазило, варто лише відкрити двері, однак це кохання було настільки неправдоподібним і поспішним, що воно більше не зігрівало, а дратувало. Єдиним текстом, який мені дійсно запав у душу була новела Ірини Хомин «Мрія про Леополіс» про гобелени із видами Львова, німу скрипальку, яка, якби не аварія, мала стати оперною співачкою і чоловіка, що хотів перенести шматочок свого рідного міста в облаштований ним готель у Сінгапурі.

[Olia Hnatetska · Rating 5 out of 5]

дуже легка книжка, щоб проникнутися атмосферою львова, враження дуже теплі і позитивні !!
якщо хочеться почитати про жінок та стосунки щось то воно !!

[Наташа Костиря]

У книзі 10 оповідань. Непоганий збірник, але сподобалися не всі розповіді
⠀
🔻Мій рейтинг історій:
1️⃣"Абонентська скринька". Найбільше вразила саме ця історія, де в життя головної героїні вривається вона ж, але з майбутнього. Злата з теперішнього веде переписку зі Златою з майбутнього. Дівчина починає жити за інструкціями, які надсилає їй майбутня вона, але в один момент вирішила зробити по-своєму і все життя йде шкереберть... І здається на цьому можна закнічити історію, але... у дівчини є другий шанс
2️⃣"Передчуття". Леся мати-одиначка, яка реставрує картини. І тут, приходить замовник. За два тижні Богдан уже готовий стати главою сім'ї і батьком її сина. В житті не вистачає таких простих і світих історій, тому і сподобалась.
3️⃣"Піаністка". Коли у Ірини життя йде шкереберть, вона знаходить жінку, у якої вони з подругою знімали квартиру в студентські роки і знову живе у неї. Спадкоємець намагається обдурити та вигнати її на вулицю. Але життя приносить Ірині сюрприз: Марек не єдиний спадкоємець
4️⃣"Муза плакала". Після розставання вона змінилася, поміняла житло, номер телефону і життя! Але він повертається.
5️⃣"Ймовірність дощу нуль відсотків". Марко їде до Львова і потрапляє в майбутнє, бо в цей день в місті запускається система і місто з жителями переноситься в минуле
6️⃣"Мрія про Леополіс". Олегу в спадок переходить будинок в Сінгапурі, він хоче зробити готель з духом Львова. Тому він шукає твори мистецтва, які могли б прикрасити готель. Так і знайомиться з німою Юлією.
7️⃣"Найперший". Катя та Льоня зустрічаються і все в них добре, поки дівчина не згадує про свій перший досвід в ліжку.
8️⃣"Серце зі Львова". Хто такий Адам і чому героїня до нього звертається? Це все, що мене зацікавило.
9️⃣"Дзвінок". Жінка розмовляє з колишнім по телефону, але в кожного з них вже давно своє життя.
1️⃣0️⃣"Італійський нащадок". Цей твір я зовсім не зрозуміла.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

10 найромантичніших львівських історій про кохання … з ароматом кави
«Львів. Кава. Любов»: збірка \ укл. і передм. Н. Нікалео. –Х: книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. -272 с.

Чи вдасться колись до кінця збагнути таємницю жіночого серця? – напевне, ні, бо її можна лише відчути, як особливий аромоксамит запашної львівської кави, що пахне корицею, шоколадом, цинамоном і… чарівливою магією єднання двох коханих сердець. А за цією таїною замріяно спостерігають кам’яні леви, вслухаючись у передзвін годинника на ратуші древнього міста. Все це читач неодмінно відчує на сторінках нової збірки оповідань «Львів. Кава. Любов», якою, напередодні Різдвяних свят порадували прихильників авторки «Львівського жіночого клубу» - Галина Вдовиченко, Наталя Гурницька, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова, Ніка Нікалео.
Особисто для мене, книга стала приємним дарунком під новорічну ялинку від дуже рідної людини, чия присутність у моєму житті, попри всі труднощі, є тим найціннішим світлом душі, яке спонукає вірити в себе, йти далі, не опускати рук, кохати, відчувати надію і щастя…
Зізнаюсь, коли перегортаєш останню сторінку книжки, то відчуваєш щемливе зворушення, тепло та гордість, що найріднішим містом для тебе та твоїх рідних є саме гоноровий, романтичний, часом заплаканий дощами - такий різний, але все одно найкращий Львів.
Кожне із запропонованих оповідань є вишуканим, неповторним, самобутнім за стилем, мовними особливостями, динамікою розвитку сюжетної лінії. Але всі вони є зізнанням у любові до древнього міста, людей, які щодня крокують його вулицями, переживають свої власні миттєвості щастя та розчарування, зневіри та надії, любові і байдужості, успіху та занепаду.
Ці короткі влучні життєві історії спонукають читача замислитись над вибором, який робимо впродовж всього життя – власне щастя чи життя з обов’язку, яке для обох завершується драмою?, як наприклад, в оповіданні пані Вікторії Гранецької «Абонентська скринька», або навпаки, - щасливим фіналом омріяного сімейного щастя – в оповіданні пані Наталі Гурницької «Передчуття».
Є у збірці і оповідання із незавершеним, чи радше відкритим фіналом, коли шановна авторка люб’язно залишає читачеві право «домалювати» фінал у власній уяві, як у романтично-ніжному оповіданні пані Ніки Нікалео «Піаністка».
Книга приємно вразить, Вас друзі, романтизмом, вишуканістю справжнім теплом та ніжністю закоханого, єдиного «Серця зі Львова» і подарує насолоду вдумливого легкого читання засніженим вечором… особливо із філіжанкою улюбленої кави, за рецептом, який довершено вміють готувати «тілько ві Львові»…
Насолоджуйтесь, у передчутті містерії Різдва і Любові Творця до кожного небайдужого серця.
06.01.2016
Примітка: Текст опубліковано на сайті видавництва «Клуб сімейного дозвілля» за посиланням: https://bookclub.ua/infocenter/recenz...
#львів #кава #любов #львівськийжіночийлітетурнийклуб #клуб_сімейного_дозвілля #рецензія #враження

[Any Morok · Rating 3 out of 5]

Близько 10 різних історій від різних авторок. Тому емоції виникпли різні. Десь було цікаво,десь романтично,десь сумно,а десь трошки містично й навіть лячно. Відчуття таке наче дивилась серіал і наче уважно,але розумію,шо досить скоро й забуду зміст того,шо прочитала через перенасиченість героями иа подіями,але всюди дійсно фігурує Львів,який досить гарно описаний. Цю книжку кр��ще або читати в самому місті,або від туги за ним .

[Bogdan Obraz · Rating 4 out of 5]

Легке жіноче чтиво, де поєднуються три теми: Львів, кава, любов. Оповідання сучасних українських письменниць різноманітні: є містика, є історія, є філософські роздуми, є навіть такі твори, що в принципі до Львова жодного відношення не мають. А обкладинка книжки з філіжанкою у Львівській кав’ярні вже стала класичною світлиною для Інстаграму.

[Oksana · Rating 3 out of 5]

Легка для прочитання з декількома захопливими історіями (не всіма), в основному про те, що назва і каже :) Ідеально читати, коли за вікном дощ, а ви закутані з чашкою чогось теплого у львівській кавярні ;)

[Neesa · Rating 5 out of 5]

Beautiful collection of short stories where all the events are happening in Lviv.
Each story made me feel cozy and warm. I felt that I was in Lviv with close friends drinking a hot cup of coffee with spices and watching the rain behind a window...

[Anna · Rating 4 out of 5]

Ничего особенного, но приятное послевкусие остаётся. Как посмотреть обычный романтический фильм зимним вечером.

[Юлия Шмитько · Rating 4 out of 5]

Подобається атмосферність оповідань. Ніби дійсно побувала у Львові

[Oksana Baranova · Rating 3 out of 5]

https://booksandlights.wordpress.com/...