Вільям Сомерсет Моем — видатний англійський прозаїк, класик XX сторіччя. Романи, представлені в цій книжці, своєрідно об'єднує властива письменникові «східна тема», що базується на протиставленні двох цивілізацій — Заходу і Сходу. Герої Моема — люди незвичайних доль і характерів — кидають виклик буржуазній естетиці й моралі, кожен прагне знайти абсолютну істину і переживає свою, сповнену пригод і драматизму, життєву одіссею.
William Somerset Maugham was born in Paris in 1874. He spoke French even before he spoke a word of English, a fact to which some critics attribute the purity of his style.
His parents died early and, after an unhappy boyhood, which he recorded poignantly in Of Human Bondage, Maugham became a qualified physician. But writing was his true vocation. For ten years before his first success, he almost literally starved while pouring out novels and plays.
Maugham wrote at a time when experimental modernist literature such as that of William Faulkner, Thomas Mann, James Joyce and Virginia Woolf was gaining increasing popularity and winning critical acclaim. In this context, his plain prose style was criticized as 'such a tissue of clichés' that one's wonder is finally aroused at the writer's ability to assemble so many and at his unfailing inability to put anything in an individual way.
During World War I, Maugham worked for the British Secret Service . He travelled all over the world, and made many visits to America. After World War II, Maugham made his home in south of France and continued to move between England and Nice till his death in 1965.
At the time of Maugham's birth, French law was such that all foreign boys born in France became liable for conscription. Thus, Maugham was born within the Embassy, legally recognized as UK territory.
“МІСЯЦЬ І МІДЯКИ” . . 📍Жанр: психологічний реалізм. . . ▪️Коли тобі сорок і в тебе дружина, двоє дітей, стабільний заробіток, затишний будинок, жахає сама думка про зміни. ⠀ ▪️Але це не про Чарльза Стрікленда. Він кидає все заради того, щоб стати собою, здобути свободу, знайти і відтворити справжню красу. Він стає художником. . . ▫️Ще один роман Моема, в якому можна наблизитись до великого генія, бо написане занурює у життя художника. І цей світ хаотичний, некомфортний, брудний, але саме в таких і тільки в таких умовах створюються прекрасні речі, які є окрасою, якими милуються. ⠀ ▫️Головний герой просто огидний мужлан, який несе за собою руйнування. Історія з Дірком Струве, об'єктом насмішок Стрікленда, є найяскравішим цьому прикладом. Але при цьому вражає, наскільки великий контраст між першою зустріччю з ним і наступними, як людина могла так довго, аж 40 років, таїти в собі цього звіра. ⠀ ▫️Чарльз Стрікленд асоціальний, але він манить до себе, як може манити лише геній. І незважаючи на його мерзенну поведінку, образ цієї людини захоплює. ⠀ ▫️На самому початку мені було дуже жаль його дружину, але вона на стільки дріб'язкова і порожня, що не дивно, чому Стрікленд від неї так легко пішов. ⠀ ▫️Все ж талант — це найчастіше тяжкий тягар, а краса — кров, якою стікають генії. Але добре, що моемівський художник все ж таки знайшов те, що шукав.
Місяць і мідяки – це вдала спроба Моема потрактувати таку непересічну постать як Гоген. Автор допускає певних неточностей у романі та дещо домислює, але це грає йому на руку. Він майстерно міняє тло і занурує читача в атмосферу аристократичного Лондона, богемного Парижу та екзотичного Таїті. Один з найкращих прочитаних мною романів про художників. На жалі бритви не такий динамічний роман, як попередній. Тут письменник зосереджується на взаєминах вузького кола знайомих, того як кожен з них в кінці кінців досягає своєї цілі. Загалом, дослідження себе та самоусвідомлення є спільною для обох романів рисою.
Щось в цій історії мене зачепило. Одержимість ідеєю, пріоритетами ідеї над комфортом та суспільними благами. Але чи він дійсно готовий відкинути традиційне життя того часу задля чогось кардинально іншого.
Відкрила для себе ще одного чудового автора. Неймовірний переклад (вроїти, мальовидла, виднокіл, кпини, видиво, опасисте черево, вимріювати мрію тощо). Вже придбала в бібліотеку ще одну книгу Моема цієї серії (розкішна цеглинка з чорно-білими ілюстраціями). Страшенно подобаються авторські пояснення про написане (наприклад, чому художника француза зобразив у романі англійцем, описане – правда чи домисел), цього не вистачає деяким сучасним творам. Перший роман проковтнула із задоволенням, другий йшов трохи важче. Поки читала, придбала ще 4 букіністичні видання Моема))