What do you think?
Rate this book
На лов с усмивка
Мабуть з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар.
Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому — здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.
Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому — здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.
240 pages, Mass Market Paperback
First published January 1, 1960
15 people are currently reading
170 people want to read
About the author
Ostap Vyshnya
31 books5 followersСправжнє ім'я Павло Михайлович Губенко.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
September 6, 2014
Короткі дотепні історії про мисливство та інше. Через багато з них можна дізнатися цікаві деталі про життя, побут та культуру українців початка двадцятого століття. Хоча я дуже проти ідеї вбивства тварин, автор Остан Вишня не підняв обурення в мене своїми оповіданнями, а додавши історію про бракон'єрство взагалі настроїв мене позитивно. Однозначно рекомендую для легкого читання.
December 25, 2025
Дуже цікаво, до чого ми договорились у випуску подкасту ПереФарбований лис про Остапа Вишню — що сміх це те, що дозволяє змінювати правила і виходити за межі :)
Але над цим варто ще поміркувати. Слухайте новий випуск, лишайте коментарі — цікаво буде продовжити обговорення.
https://youtu.be/1_Y8CUYeHaY
Але над цим варто ще поміркувати. Слухайте новий випуск, лишайте коментарі — цікаво буде продовжити обговорення.
https://youtu.be/1_Y8CUYeHaY
November 18, 2014
И без того короткий сборник рассказов проглотила с немыслимой скоростью. Опять эта ситуация, когда книга является классикой не по форме, а по содержанию - смешно, интересно, актуально и... очень современно:)
Грустно, что в школе мы проходили всё вырванными из контекста кусками...
Грустно, что в школе мы проходили всё вырванными из контекста кусками...
December 30, 2019
Жаль, что тема охоты для меня совсем не актуальна.
Но даже в ней было много смешных моментов.
Но даже в ней было много смешных моментов.
July 29, 2024
Мені складно дається українська література, тому так
February 18, 2023
Суцільна насолода!
Яка ж глибока сатира та тонка іронія!
"Що ви мені, кажу, дойч, франсе, інгліш... Перелякали, думаєте. Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: "інгліш."
Тільки заради цієї фрази цю книгу варто було прочитати!
Або оце
"Ах, ці німецькі шляхи! Ах, ці німецькі дороги! Пара коней, а за ними дві величезні гарби з сіном, одна до одної поприв'язувані.
І йдуть собі невеличкі коненята, весело голівками помахують.
А в нас:
- Скільки взяли?
- - Та півтори копиці! Та й то хто й зна, як воно там, у тій калюжі, чи вискочу, чи ні.
- А коли ж ви ту калюжу засиплете?
- Хай її чорти засипають! Що я її засипатиму, коли у мене, може, якихось возів на три того сіна."
Про німецькі озера
"Після неділі чи після свята я йду в ліс з упередженнями подивитися і підрахувати, скільки паперу, скільки яєчної шкаралущі й побитих пляшок я знайду в лісі й на березі.
Нема! Нема паперу, нема шкаралущі, нема битих пляшок!
А в лісі понад дорогою я бачу великі дротяні кошики з написом "Papier".
І бачу, що коші ті повнісінькі брудного паперу.
А через день, коли я проходжу повз ті кошики, вони порожні...
А в лісі чисто, і на берегах "мойого" озера чисто.
Тоді я, озираючись, кидаю на дорожку шматок паперу.
Хай же ж хоч один валяється! Хай же ж один він нагадує хоч трішки Харківський комунальний парк після неділі, і в неділю, і в буденний день!"
І це написано у 1928 році!
Яка ж глибока сатира та тонка іронія!
"Що ви мені, кажу, дойч, франсе, інгліш... Перелякали, думаєте. Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: "інгліш."
Тільки заради цієї фрази цю книгу варто було прочитати!
Або оце
"Ах, ці німецькі шляхи! Ах, ці німецькі дороги! Пара коней, а за ними дві величезні гарби з сіном, одна до одної поприв'язувані.
І йдуть собі невеличкі коненята, весело голівками помахують.
А в нас:
- Скільки взяли?
- - Та півтори копиці! Та й то хто й зна, як воно там, у тій калюжі, чи вискочу, чи ні.
- А коли ж ви ту калюжу засиплете?
- Хай її чорти засипають! Що я її засипатиму, коли у мене, може, якихось возів на три того сіна."
Про німецькі озера
"Після неділі чи після свята я йду в ліс з упередженнями подивитися і підрахувати, скільки паперу, скільки яєчної шкаралущі й побитих пляшок я знайду в лісі й на березі.
Нема! Нема паперу, нема шкаралущі, нема битих пляшок!
А в лісі понад дорогою я бачу великі дротяні кошики з написом "Papier".
І бачу, що коші ті повнісінькі брудного паперу.
А через день, коли я проходжу повз ті кошики, вони порожні...
А в лісі чисто, і на берегах "мойого" озера чисто.
Тоді я, озираючись, кидаю на дорожку шматок паперу.
Хай же ж хоч один валяється! Хай же ж один він нагадує хоч трішки Харківський комунальний парк після неділі, і в неділю, і в буденний день!"
І це написано у 1928 році!
January 19, 2021
Короткі дотепні оповідання про мисливців та мисливський побут, написаний простою "народною" мовою та з народним гумором. 😁
"Легка" література для відпочинку. Тут моє бачення співпадає зі шкільним, враження приблизно однакові. ☺️
Читати треба дозовано: кілька оповідань на вечір, бо тим, хто далекий від мисливського життя, може бути забагато мисливських подробиць. 😉
😂😂😂
Досвідчені в такім на ведмедя полюванні люди розповідають, що, коли він побачить 2 × 2 = 5, з ним починає коїтись щось неймовірне.
Він то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них підступить, протирає лапою очі, дивиться, дивиться і, пересвідчившись, що таки справді написано 2 × 2 = 5, хватається лапами за голову й починає ту голову ламати.
Ламає, ламає, ламає... Ви сидите - і нічичирк! Аж ось голова ведмежа тріскає й ламається.
😂😂😂
Тоді, правду кажучи, не дуже ми додержувалися святого охотницького правила, а саме: ідеш на озеро, так заряджай добре рушницю і не надто заряджайся сам.
😂😂😂
На Бенгалію з Києва треба їхати так:
Як минете Васильків, Мотовилівку і Фастів - беріть не на Бердичів, а на Жмеринку. Потім на Вапнярку, Роздільну й доїздіть до Одеси. З Одеси на Дарданелли, потім на Суецький канал, звідти уже не так далеко до Індії.
"Легка" література для відпочинку. Тут моє бачення співпадає зі шкільним, враження приблизно однакові. ☺️
Читати треба дозовано: кілька оповідань на вечір, бо тим, хто далекий від мисливського життя, може бути забагато мисливських подробиць. 😉
😂😂😂
Досвідчені в такім на ведмедя полюванні люди розповідають, що, коли він побачить 2 × 2 = 5, з ним починає коїтись щось неймовірне.
Він то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них підступить, протирає лапою очі, дивиться, дивиться і, пересвідчившись, що таки справді написано 2 × 2 = 5, хватається лапами за голову й починає ту голову ламати.
Ламає, ламає, ламає... Ви сидите - і нічичирк! Аж ось голова ведмежа тріскає й ламається.
😂😂😂
Тоді, правду кажучи, не дуже ми додержувалися святого охотницького правила, а саме: ідеш на озеро, так заряджай добре рушницю і не надто заряджайся сам.
😂😂😂
На Бенгалію з Києва треба їхати так:
Як минете Васильків, Мотовилівку і Фастів - беріть не на Бердичів, а на Жмеринку. Потім на Вапнярку, Роздільну й доїздіть до Одеси. З Одеси на Дарданелли, потім на Суецький канал, звідти уже не так далеко до Індії.
January 2, 2023
Дуже хороша книга. Розповіді про різні види полювання на різних птахів і тварин. І все це у жартівливій формі. Як виплутатися із складної ситуації, якщо мисливець із тебе ніякий, або ж як не повернутися додому з пустими руками. Історії маленькі, дуже смішні і цікаві. Люблю читати Остапа Вишню саме за таку ненав'язливу іронію у його оповідках. І оповідки не сприймаються як історії полювання, а просто як байки і гуморески.
Само собою розумiіться, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляі), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яіць i стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече...
February 10, 2025
Збірку творів Остапа Вишні варто прочитати, щоб поринути у світ 1900-х років. Автор дотепно описує життя українців в різних ситуаціях, легко уявити себе поруч з головними героями.
В школі мені дуже сподобались «Мисливські усмішки» і закарбувались у пам’яті. Тепер я вирішила прочитати усі роботи автора. Станом на 2024 рік відчувається вплив радянщини на людей, цей страх зчитується поміж рядків. Остап Вишня намагався писати від душі і не потрапити в немилість партії але не вийшло. Десять років засудження і нещадна критика його робіт…
Читаючи «Закордонні усмішки» мені було соромно за українців. За сто років ми не змінились, на жаль.
Улюбленими для мене залишились «Мисливські усмішки» та «Вишневі усмішки сільські».
В школі мені дуже сподобались «Мисливські усмішки» і закарбувались у пам’яті. Тепер я вирішила прочитати усі роботи автора. Станом на 2024 рік відчувається вплив радянщини на людей, цей страх зчитується поміж рядків. Остап Вишня намагався писати від душі і не потрапити в немилість партії але не вийшло. Десять років засудження і нещадна критика його робіт…
Читаючи «Закордонні усмішки» мені було соромно за українців. За сто років ми не змінились, на жаль.
Улюбленими для мене залишились «Мисливські усмішки» та «Вишневі усмішки сільські».
December 13, 2022
Легкі, дещо наївні невеликі оповідання, пересипані дотепами й гумором.
Будуть до вподоби поціновувачам мисливства та рибальства. Я не з цієї категорії, тому десь з середини книги занудьгувала, хоча в цілому вважаю збірку пізнавальною.
Гарно описана природа Слобожанщини, відчувається любов автора до свого краю.
Будуть до вподоби поціновувачам мисливства та рибальства. Я не з цієї категорії, тому десь з середини книги занудьгувала, хоча в цілому вважаю збірку пізнавальною.
Гарно описана природа Слобожанщини, відчувається любов автора до свого краю.
August 25, 2025
Аж занадто довго читав. Важко сприймалася інформація. Розумію, що хотів сказати автор і прекрасно підмітив тонку сатиру місцями й іронію. Але чомусь взагалі не смішно було, як про це всі пишуть. За всієї поваги до автора, який пережив непросте життя через знущання над ним кцпів, книга мені не зайшла.
March 28, 2019
Дуже несподівано, але це й справді кумедно. Хоча необхідні ідеологічні нашарування подеколи змушують око ��іпатись.
November 5, 2020
Замечательные истории. За тонким ироничным юмором проглядывается острый ум автора.
December 2, 2022
Багато сміялася
«Як варити і їсти суп із дикоюї качки» то окреме кохання
Багато разів згадувала мою улюблену Україну 💙💛
Найкращий у світі епілог
«Як варити і їсти суп із дикоюї качки» то окреме кохання
Багато разів згадувала мою улюблену Україну 💙💛
Найкращий у світі епілог
August 29, 2024
зважаючи на час написання, це дуже весела та іронічна книга про людей, їх характери та життя. не впевнена що буду перечитувати, але мені сподобалось
December 31, 2023
сама збірка впорядку, ймовірно містить основний масив усмішок, не свідомлю про продуктивність пана вишні
якщо ж говорити про твори - мені дуже імпонує стиль і почуття гумору остапа вишні - це такий собі мікс із іронії, гіперболізації та тверезого погляду на речі. будь яка критика, хоч місцями і колюча, але виправдана, при цьому завдяки дотепній подачі навіть болючі теми сприймаються легше
якщо ж говорити про твори - мені дуже імпонує стиль і почуття гумору остапа вишні - це такий собі мікс із іронії, гіперболізації та тверезого погляду на речі. будь яка критика, хоч місцями і колюча, але виправдана, при цьому завдяки дотепній подачі навіть болючі теми сприймаються легше
July 24, 2014
I didn't like it. It could be funny for some hunters, but I'M NOT A HUNTER!!!
Displaying 1 - 17 of 17 reviews