Сергій Жадан (народився 1974 р.) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст, організатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перформансів та акцій громадянської непокори. Автор кількох книжок віршів та прози. Живе і працює в Харкові. Все, що ти хотів дізнатись про соціалістичний реалізм, але не мав у кого спитати. Книга, яку ти ніколи не знайдеш у бібліотеці свого профтехучилища. Для тих, хто бореться з системою за допомогою власних шкідливих звичок. «Депеш Мод», «Цитатник», «Аnarchy in the UKR» та «Гімн демократичної молоді» — вперше під однією обкладинкою. Джерело:
Serhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Пишуть оглядачі, нарешті Жадан подорослішав, не жартує про монгольських міліціонерів чи Галябарду, а мені й такий недорослий Жадан ок. Читаєш, ніби лягаєш на хвилю і насолоджуєшся)
A bit different reading it the novels in a bit more mature age, although what's cool to be mature enough to check out the poetry. Still some things don't change but 4 stars from me this time.
Герої книжок Жадана далекі для мене і мені навіть не завжди віриться, що такі взагалі існують. Сповнена життєвості проза, читається легко і часом навіть з посмішкою, проте не надихає. Інтимна поезія зачіпає, іншу я, мабуть, просто не зрозуміла. Або я ще не доросла до Жадана, або ж мені просто більше подобається стрибати під сценою під його речитатив і гру Собак в космосі.