What do you think?
Rate this book
Купите книгу - она смешная
Интересно, а что сделали бы вы, если бы появился, ну, скажем, Кто-то и предложил бы загадать одно — только одно! — желание, которое исполнится? Герои этого романа думают не долго, потому как считают это предложение простой шуткой. Вот и заказывает один вагон алмазов, второй — целое поле конопли, ну а третий… С третьим сложнее, ведь он почему-то очень серьезно отнесся к такому невероятному предложению. Как же распоряжаются молодые люди свалившимися на них дарами? Почитайте этот роман и вы поймете (впрочем, как и наши герои), что есть кое-что более ценное, чем алмазы. Да, и еще: никакого назидания, никакого морализаторства, никаких выводов в тексте вы не найдете.
«Купите книгу — она смешная» — это тот случай, когда название произведения абсолютно точно отражает его содержание: Это очень веселый, очень смешной, очень легкий для чтения роман.
«Купите книгу — она смешная» — это тот случай, когда название произведения абсолютно точно отражает его содержание: Это очень веселый, очень смешной, очень легкий для чтения роман.
219 pages, Paperback
First published January 1, 2016
5 people are currently reading
20 people want to read
About the author
Oleh Sentsov
8 books19 followersOleh Sentsov is a Ukrainian filmmaker, writer, and activist.
Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).
Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.
After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.
Sentsov has directed the feature films Gamer (2011), Numbers (2019, co-directed with Akhtem Seitablayev), and Rhino (2021).
Following the Russian annexation of Crimea, he was arrested in Crimea in May 2014 and sentenced to 20 years' imprisonment by a Russian court in August 2015 on charges of plotting terrorism. The conviction was described as fabricated by Amnesty International and others. He was awarded the European Parliament’s Sakharov Prize in 2018. On 7 September 2019, he was released in a prisoner swap between Russia and Ukraine.
After Russia's open military invasion of Ukraine in February 2022, Oleh Sentsov joined the Territorial Defense Forces in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
December 25, 2019
На Книжковому Арсеналі я спеціально шукала стенд видавництва Фоліо, аби придбати другу книжку Олега Сенцова. Як виявилося, дарма. "Купите книгу - она смешная" породжує в тобі передчуття справді цікавої веселої історії,але це був абсолютно не той випадок.
Історія про пригоди трьох друзів-американців, які опиняються в африканській пустелі і одного вечора з'являється чоловік,який питає,чого б ті зараз найбільше хотіли. Будучи доведеними до правильної кондиції травкою та компанією двох монахинь-повій, Білл просить поле канабісу, Джеббс - вагон алмазів і тільки Джим, наче усвідомлюючи,що все це не жарт, просить,аби люди не могли брехати (хоча отримує лише гарантію,що ніхто не зможе брехати йому). На ранок, як ви розумієте, все здійснюється.
Насправді,поки я дійшла в книзі до цього моменту, я вже з десяток разів умовляла свою педантичну натуру здатися і кинути книжку, бо для мене вона була нудною і не смішною. Після історії з виконаними бажаннями стало трохи цікавіше,але не смішніше. У мене навіть виникло відчуття,що автор став заручником назви книжки і чимдуж намагався задіяти все своє почуття гумору,аби розсмішити читачів. У випадку зі мною йому це, на жаль, не вдалося. Я дійсно дуже чекала,коли вже дійду до кінця цієї історії. Він на противагу настрою іншої частини книжки видався мені трохи сумним,що здивувало.
Єдине,що дійсно припало мені до душі,це монолог Джима про релігії і про те,як люди самі спотворили це поняття і нав'язали величезну кількість штампів і правил,які насправді нічого не важать. Це думки багато в чому перегукуються з моїми уявленнями,тому несподівано було знайти щось подібне тут.
Історія про пригоди трьох друзів-американців, які опиняються в африканській пустелі і одного вечора з'являється чоловік,який питає,чого б ті зараз найбільше хотіли. Будучи доведеними до правильної кондиції травкою та компанією двох монахинь-повій, Білл просить поле канабісу, Джеббс - вагон алмазів і тільки Джим, наче усвідомлюючи,що все це не жарт, просить,аби люди не могли брехати (хоча отримує лише гарантію,що ніхто не зможе брехати йому). На ранок, як ви розумієте, все здійснюється.
Насправді,поки я дійшла в книзі до цього моменту, я вже з десяток разів умовляла свою педантичну натуру здатися і кинути книжку, бо для мене вона була нудною і не смішною. Після історії з виконаними бажаннями стало трохи цікавіше,але не смішніше. У мене навіть виникло відчуття,що автор став заручником назви книжки і чимдуж намагався задіяти все своє почуття гумору,аби розсмішити читачів. У випадку зі мною йому це, на жаль, не вдалося. Я дійсно дуже чекала,коли вже дійду до кінця цієї історії. Він на противагу настрою іншої частини книжки видався мені трохи сумним,що здивувало.
Єдине,що дійсно припало мені до душі,це монолог Джима про релігії і про те,як люди самі спотворили це поняття і нав'язали величезну кількість штампів і правил,які насправді нічого не важать. Це думки багато в чому перегукуються з моїми уявленнями,тому несподівано було знайти щось подібне тут.
December 9, 2018
На жаль, книга не смішна, хоча й смішно написано.
Сєнцов - крутий. Але книга кепська. Сюжет абсолютно графоманський, структура, персонажі - все слабеньке. Плюс повчання - автор намагається протиснути свої неоригінальні світоглядні ідеї у "смішну книгу". А ще махровий сексизм та яскраво виражена залежність від пострадянського російського дискурсу, хоча пише ніби від імені американця. Не кажучи про відсили до радянських образів та ідіом.
Окреме слово про український переклад. Два приклади по пам'яті: "У його особистому словнику це було навіть попереду гарбуза та лелеки"; "Зателефонувати тут можна скрізь, тільки треба достатньо високо повісити залізну рейку і стукнути..." Деякі звороти ще можна зрозуміти, якщо подумки перекласти російською, але деякі так і не далися - нісенітниця й здогадатися про оригінал не вдалося. Фоліо - ганьба.
Підозрюю, що оповідання від Сєнцова можуть бути класними - дотепності і спостережливості не бракує. В дусі О.Генрі, наприклад. А от про більшу прозу поки не йдеться...
Сєнцов - крутий. Але книга кепська. Сюжет абсолютно графоманський, структура, персонажі - все слабеньке. Плюс повчання - автор намагається протиснути свої неоригінальні світоглядні ідеї у "смішну книгу". А ще махровий сексизм та яскраво виражена залежність від пострадянського російського дискурсу, хоча пише ніби від імені американця. Не кажучи про відсили до радянських образів та ідіом.
Окреме слово про український переклад. Два приклади по пам'яті: "У його особистому словнику це було навіть попереду гарбуза та лелеки"; "Зателефонувати тут можна скрізь, тільки треба достатньо високо повісити залізну рейку і стукнути..." Деякі звороти ще можна зрозуміти, якщо подумки перекласти російською, але деякі так і не далися - нісенітниця й здогадатися про оригінал не вдалося. Фоліо - ганьба.
Підозрюю, що оповідання від Сєнцова можуть бути класними - дотепності і спостережливості не бракує. В дусі О.Генрі, наприклад. А от про більшу прозу поки не йдеться...
January 2, 2022
Спершу смішна, а потім все більш стеоретипно-сексистська. Ну і "революційне" закінчення теж ще те.
December 18, 2016
Не смешная, вторичная по отношению к Stranger in a Strange Land, нелогичная, плохо отредактированная. В середине появляются "шутки", которые дожны быть смешными в повторении, но их нет в начале.
Волшебство не отменяет нелогичности в поведении.
Волшебство не отменяет нелогичности в поведении.
December 2, 2018
Лише з поваги до автора і кількох добрих жартів поставив 3 зірки. "Оповідання", Сенцова значно щиріші й цікавіші.
April 23, 2022
Дуже хотілося, щоб мій відгук відрізнявся від слів інших колег на goodreads. Але, нажаль.
Варто було почати анотацію так: "Купіть книгу - вона нудна" - це той самий випадок, коли назва книги відображає її суть.
Я читала, і ловила себе на думці: "Боже, до чого ж нудно"... От як, скажіть мені, книжка на 220 сторінок може розтягнутися більш ніж на два тижні?!
Крім того, хотіла відповісти дівчатам, які писали, що книжка сповнена різних стереотипів про жінок та сексизмів, хотіла відповісти, що "ви нічого не розумієте". Але, нажаль, вони були праві. Жінки тут відображені не з найкращого боку. Далеко не з найкращого.
Сюжет доволі простий - троє хлопців якось зустрічаються посеред Африки з якимось диваком, який пропонує їм загадати бажання. І от, один обирає собі вагон діамантів, другий - поле коноплі, а третій - щоб йому казали тільки правду.
А що з того вийде - про це решта 100-150 сторінок книжки. А, так, до речі, першу більшу половину книжки ми говоримо про абищо, але не наближаємось до початку сюжету... *фейспалм*. Революція, месії, влада... WTF?
Дарма я її взяла на полиці бібліотеки, ох, дарма... Розчарування.
Варто було почати анотацію так: "Купіть книгу - вона нудна" - це той самий випадок, коли назва книги відображає її суть.
Я читала, і ловила себе на думці: "Боже, до чого ж нудно"... От як, скажіть мені, книжка на 220 сторінок може розтягнутися більш ніж на два тижні?!
Крім того, хотіла відповісти дівчатам, які писали, що книжка сповнена різних стереотипів про жінок та сексизмів, хотіла відповісти, що "ви нічого не розумієте". Але, нажаль, вони були праві. Жінки тут відображені не з найкращого боку. Далеко не з найкращого.
Сюжет доволі простий - троє хлопців якось зустрічаються посеред Африки з якимось диваком, який пропонує їм загадати бажання. І от, один обирає собі вагон діамантів, другий - поле коноплі, а третій - щоб йому казали тільки правду.
А що з того вийде - про це решта 100-150 сторінок книжки. А, так, до речі, першу більшу половину книжки ми говоримо про абищо, але не наближаємось до початку сюжету... *фейспалм*. Революція, месії, влада... WTF?
Дарма я її взяла на полиці бібліотеки, ох, дарма... Розчарування.
January 8, 2018
Конечно, мы все уже это где-то читали. Отчасти в историях про Шерлока Холмса, отчасти у Стругацких на их Арканаре, но, в основном, конечно же в похождениях Швейка и немного между строк про трех мужчин в лодке. Ну там у них еще пес был, помните?
Да, вторичность. Да, откровенная гиперболизированная нарочитость. Да, фантазия, под конец, правда, резко свернувшая в такой оголтелый реализм, что отдельные куски можно вне времени прикладывать к любому государству в любой его исторический период и удивляться правдивости слов и свежести красок.
Но все вместе это создает такой буйный и неповторимый аромат и вкус, что книгой наслаждаешься от первой строчки до последней. И да, купите книгу - она действительно смешная.
Да, вторичность. Да, откровенная гиперболизированная нарочитость. Да, фантазия, под конец, правда, резко свернувшая в такой оголтелый реализм, что отдельные куски можно вне времени прикладывать к любому государству в любой его исторический период и удивляться правдивости слов и свежести красок.
Но все вместе это создает такой буйный и неповторимый аромат и вкус, что книгой наслаждаешься от первой строчки до последней. И да, купите книгу - она действительно смешная.
June 20, 2024
Глибокі думки щодо цілей людей в житті, кохання, взаємовідносин. Швидко книгу важко читати, бо хочеться зупинятися, щоб обдумати. Як на мене, дуже нетиповий жанр для української літератури. Хочеться прочитати 2 частину, здається, я десь читала, що вона є
July 24, 2021
Повна маячня.
October 26, 2024
Слухав українською.
May 10, 2016
Ця книжка завела мене в пастку, ошукала мене. Та спершу здивувала.
Перші сторінки, де три пригодошукачі - Джим, Білл і Джебс вирішують віднайти щастя в Африці, заворожили мене гумором, динамічністю, комічними ситуаціями. Це зовсім інакша за настроєм книжка, аніж нескінченно сумні автобіографічні оповідання, про які я раніше писала в блозі. Єдине, що споріднює першу книжку Олега Сенцова з другою, - це легкість і невимушеність стилю. Для себе я відначила, що оповіданням трохи бракувало художності, хотілося перевірити, чи може автор написати не про себе, щось таке, що можна було б назвати роботою фантазії. О, та ще й як може!
Я не могла передбачити, що наступна книжка Олега Сенцова буде... про американців і їхні національні (як повелося думати) риси: запопадливість, винахідливість, схильність до месіанізму, жадоба до збагачення і способи, завдяки яким вони стають self-made менами (головним чином, завдяки нетямущим пігмеям нижчого сорту). За нижчий сорт автор обрав якусь малоцивілізовану країну Африки, де під час гулянки троє друзів-пригодошукачів зустріли таємничого незнайомця - на ранок ніхто не міг його згадати. Зате не випадало забути його дивне питання: яке ваше найзаповітніше бажання? Відповідно до свого розумового й емоційного розвитку, друзяки на п'яну голову забажали різного: авантюрист Джебс запрагнув вагон алмазів, глибокодумний Джиммі попросив, щоб усі люди завжди казали правду, а простакуватий і ще п'яніший Білл, який і оповідає цю історію, вирішив задовольнитися полем конопель - аби можна було забити косячок, коли душа забажає. Коли на ранок бажання справдилося, кожен почав нове життя, сповнене світоглядних випробувань.
Ось така зав'язка. І хоча зрозуміло, що жадоба Джебса буде покарана, а мудрість Джиммі - винагороджена, читати хочеться дедалі сильніше, тому що головною фішкою роману - гумором - насититися неможливо. І так я й читала і раділа. І навіть думала, що назву пост "Порція ендорфінів", - саме заради них, на думку Джиммі, варто жити на світі. Ну а мені як читачу важливо жити хорошими веселими книжками.
Я й незчулася, як зрозуміла, що десь із середини книжки читаю вже якусь іншу історію. На радість усім, хто очікував від Сенцова тексту на злобу дня, скажу: ви перемогли. Тому що автор вирішив, що досить клеїти дурня і жартувати, а час написати сатиру на суспільство. Хоч і жартувати не перестав. Але жарти в частині, де наші друзі намагаються створити демократію серед тубільців і повалити диктаторів, не такі дотепні. Іще мені завжди прикро, коли білі нитки ідей розриваються на одязі потенційно цікавих і непередбачуваних персонажів, якими ти захоплюєшся на початку книжки. Трохи розчарувалася, коли пригодницький роман перетворився на антиутопію (передбачуванішого жанру годі вигадати).
Ще більше мене розізлило, що одна з революцій тубільців була апельсиновою. І не тому, що ностальгую за Помаранчевою революцією, зовсім ні. Просто всі ці алюзії можна дуже вигідно потрактувати на користь того, що українці - це тубільці, якими керують неприкаянні америкоси. Не вірю, що Сенцов хотів закласти в роман саме цю думку, тут, швидше, загальна і трохи незграбна у претензії на всеохопність думка про простачків-революціонерів і багатіїв, що хочуть дорватися до влади чужим коштом. Сам Сенцов іронічно пише про це так: "Эта книга написана глазами американца, а, как известно, про Америку и американцев в основном пишут только те люди, которые там никогда не бывали, поэтому и я решил не выделятся". Але у братній країні, у тюремних обіймах якої Сенцову доведеться провести чимало часу, посил про амеркосів і тубільців можна дуже навіть вигідно відчитати. Щоправда, для цього треба читати - не знаю, наскільки там цікавляться творчістю Сенцова.
Не дуже цікавляться нею й у нас, на жаль. Уявляю, яка дискусія може спалахнути довкола книжки хоча б і принагідно до теми національної ідентичності російськомовних письменників. Не вдалося мені знайти рецензій і відгуків на книжку, хоча припускаю, що так сталося просто тому, що книжку ще не встигли прочитати.
Кажуть, що роман Олега Сенцова "Купите книгу - она смешная" був у топі продажів на Книжковому Арсеналі. Що ж, почекаю на відгуки.
Перші сторінки, де три пригодошукачі - Джим, Білл і Джебс вирішують віднайти щастя в Африці, заворожили мене гумором, динамічністю, комічними ситуаціями. Це зовсім інакша за настроєм книжка, аніж нескінченно сумні автобіографічні оповідання, про які я раніше писала в блозі. Єдине, що споріднює першу книжку Олега Сенцова з другою, - це легкість і невимушеність стилю. Для себе я відначила, що оповіданням трохи бракувало художності, хотілося перевірити, чи може автор написати не про себе, щось таке, що можна було б назвати роботою фантазії. О, та ще й як може!
Я не могла передбачити, що наступна книжка Олега Сенцова буде... про американців і їхні національні (як повелося думати) риси: запопадливість, винахідливість, схильність до месіанізму, жадоба до збагачення і способи, завдяки яким вони стають self-made менами (головним чином, завдяки нетямущим пігмеям нижчого сорту). За нижчий сорт автор обрав якусь малоцивілізовану країну Африки, де під час гулянки троє друзів-пригодошукачів зустріли таємничого незнайомця - на ранок ніхто не міг його згадати. Зате не випадало забути його дивне питання: яке ваше найзаповітніше бажання? Відповідно до свого розумового й емоційного розвитку, друзяки на п'яну голову забажали різного: авантюрист Джебс запрагнув вагон алмазів, глибокодумний Джиммі попросив, щоб усі люди завжди казали правду, а простакуватий і ще п'яніший Білл, який і оповідає цю історію, вирішив задовольнитися полем конопель - аби можна було забити косячок, коли душа забажає. Коли на ранок бажання справдилося, кожен почав нове життя, сповнене світоглядних випробувань.
Ось така зав'язка. І хоча зрозуміло, що жадоба Джебса буде покарана, а мудрість Джиммі - винагороджена, читати хочеться дедалі сильніше, тому що головною фішкою роману - гумором - насититися неможливо. І так я й читала і раділа. І навіть думала, що назву пост "Порція ендорфінів", - саме заради них, на думку Джиммі, варто жити на світі. Ну а мені як читачу важливо жити хорошими веселими книжками.
Я й незчулася, як зрозуміла, що десь із середини книжки читаю вже якусь іншу історію. На радість усім, хто очікував від Сенцова тексту на злобу дня, скажу: ви перемогли. Тому що автор вирішив, що досить клеїти дурня і жартувати, а час написати сатиру на суспільство. Хоч і жартувати не перестав. Але жарти в частині, де наші друзі намагаються створити демократію серед тубільців і повалити диктаторів, не такі дотепні. Іще мені завжди прикро, коли білі нитки ідей розриваються на одязі потенційно цікавих і непередбачуваних персонажів, якими ти захоплюєшся на початку книжки. Трохи розчарувалася, коли пригодницький роман перетворився на антиутопію (передбачуванішого жанру годі вигадати).
Ще більше мене розізлило, що одна з революцій тубільців була апельсиновою. І не тому, що ностальгую за Помаранчевою революцією, зовсім ні. Просто всі ці алюзії можна дуже вигідно потрактувати на користь того, що українці - це тубільці, якими керують неприкаянні америкоси. Не вірю, що Сенцов хотів закласти в роман саме цю думку, тут, швидше, загальна і трохи незграбна у претензії на всеохопність думка про простачків-революціонерів і багатіїв, що хочуть дорватися до влади чужим коштом. Сам Сенцов іронічно пише про це так: "Эта книга написана глазами американца, а, как известно, про Америку и американцев в основном пишут только те люди, которые там никогда не бывали, поэтому и я решил не выделятся". Але у братній країні, у тюремних обіймах якої Сенцову доведеться провести чимало часу, посил про амеркосів і тубільців можна дуже навіть вигідно відчитати. Щоправда, для цього треба читати - не знаю, наскільки там цікавляться творчістю Сенцова.
Не дуже цікавляться нею й у нас, на жаль. Уявляю, яка дискусія може спалахнути довкола книжки хоча б і принагідно до теми національної ідентичності російськомовних письменників. Не вдалося мені знайти рецензій і відгуків на книжку, хоча припускаю, що так сталося просто тому, що книжку ще не встигли прочитати.
Кажуть, що роман Олега Сенцова "Купите книгу - она смешная" був у топі продажів на Книжковому Арсеналі. Що ж, почекаю на відгуки.
March 5, 2020
Пригодницька епопея двох американських друзів на африканському континенті. Твір настільки насичений подіями, що ви точно не знудитесь. Дрібка філософії, пригоршня моралі та вагон не аж таких моцних, та все ж жартів. Я наче читав Джека Лондона, який вирішив поекспериментувати в жанрі стендапу 🙂 Загалом книга приємно здивувала, і неабияк освіжила однобоке враження про автора (сформоване ТБ протягом цих років ув'язнення). Обов'язково читатимуть решту його книг, все ж, НМСД, пан Олег має письменницький хист.
Displaying 1 - 12 of 12 reviews