Ірка Хортиця — надніпрянська відьма

by Ілона Волинська, Кирило Кощеєв

Одна справа — читати про вигадані пригоди чаклунів, які ніколи не існували, і зовсім інша — мчатися крізь ніч, утікати від нещадних псів-ярчуків, що готують тобі болісну смерть через те, що ти відьма.
Одна справа — насміхатися з подруги, яка так хоче стати відьмою, і зовсім інша — рятувати її від суперниць, які прагнуть відібрати відьмин дар разом із життям.
Чи зможе пройти всі випробування звичайнісінька дванадцятирічна дівчинка, яка випадково дізналася про власну чаклунську силу — Ірка Хортиця? Адже справжнє життя відрізняється від чарівних книжкових казок й у ньому насправді існують і страшні перевертні, і люті песиголовці, і мерці, шо постали з могил, і домові, і русалки, і могутні відьми!

Genres: Fantasy

512 pages, Hardcover

First published January 1, 2007

Reviews

[Тетяна Савченко]

отак хочеш бути зубною феєю і всім роздавати по сто гривень, але іноді не лізе з тебе зубна фея, хоч ти що роби.
Не торкнула мене Ірка-собака жіночої статі.
Цій книжці у промоції варто було всіляко уникати розмов на тему українських гаріпоттерів. Ну не на користь їй таке порівняння. По суті це дуже простенька весела пригодницька історія для дітей на рівні новорічних п'єс. Нічого поганого в простеньких веселих історіях немає, шаблонні антагоністи там то шо лікар прописав, головне, щоб перемогли добро, дружба сім'я чи інші одвічні цінності. Але якщо починаєш із порівнянь - і в тебе вже завищені очікування, тобі вже глибокі екзистенційні конфлікти подавай.
Ну так от. Це була би цілком мила казка, але в ній був маленький дефект, який до 2023 року розрісся до великої проблеми. А саме - забагато алюзій на російський продукт. Не знаю, на що автори сподівалися, ну насправді, не одноденку ж вони хотіли надрукувати? Чи справді вірили, що через десяток років підліткам іще говоритимуть щось такі назви як Мєнти і Дочной дозор (простиГосподи). Це ж серіали, вони виходять із моди блискавично. Мене, правда, і невинніші штуки дратували. Ось герой цитує щось незрозуміле про добрий слух і нюх, я сильно-сиьно напруживши згадувалку, таки не можу нічого пригадати, але щось знайоме... гуглю: а, віршик про мнє мама в дєтствє виколола глазкі, точно, було таке. Але то я знаю, мені 46 років, а звідки його підліткам знати? Невже в цьому інтертексті справді була потреба, навіть якщо опустити те, як крінжово воно сприймається тепер?