Санітарочка Рая

by Олександр Ірванець

У підсумковій збірці своїх вічно нових вибраних віршів славнозвісний підскарбій "БУ-БА-БУ" Олександр Ірванець, як завжди, балансує між сатирою і лірикою, час від часу гучно падаючи то в один, то в інший бік. Книжка для широкого читацького кола...

Genres: Poetry

160 pages, Hardcover

Published January 1, 2015

Reviews

[ліда лісова · Rating 2 out of 5]

можу оцінити цю збірку тіки цитуючи власне автора

АВТОЕПІТАФІЯ

Був нормальний поет.
Мав нормальний кінець.
Завершився проєкт
«Олександр Ірванець».

4/10

[Володимир Демченко · Rating 3 out of 5]

Хто взагалі може судити поета?
Мені не зайшло, та й потому.

На 180 сторінок поезій я позначив 9 до яких міг би, в теорії, повернутися. І чим сучасніші поезії - тим більше вони підходять для розсилки у Вайбері щоб розчулити бабусю чи маму темою війни і героїзму. Та й таке…

[Illia · Rating 4 out of 5]

Я читав останнє видання, те, що включає віршики, написані після вторгнення. На мою думку, це приклад того, наскільки важлива річ - вчасно зупинитися. Ну тобто він, власне, зупинився, і вже років зо двадцять, на рівні останньої сторінки газети «Сільські вісті», де публікують гуморески і «анєгдоти», але, напевно, тоді був такий час, що подібна творчість вважалась вартою уваги. Цей час пройшов і Ірванця-поета також. Винищував мускатне і масандри, та винні дріжжі вічні, а він - ні.
З поваги до історії відзначу віршик Жадану, вийшло вдало. Але читати зараз Ірванця це, приблизно, як дивитися на старого Гарісона Форда - екранних викрутасів вже не треба, достатньо просто щоб він був, а улюблений образ з минулого сам постане в нашій пам‘яті

[verbava · Rating 3 out of 5]

читала цю збірку ззаду наперед, від доволі посередньої андруховичевої посвяти ірванцеві (написано ж, "не для публікації") до старих, добре знаних, віршів, і тому вона мені що далі, то більше подобалася. майже весь час, тобто, бо іноді, місцями, не подобалася зовсім – там, де закінчується поезія, а починається римована публіцистика. і навіть не так страшно, що ці "актуальні" тексти лишаються актуальними тільки дуже обмежений час; у таких фрагментах навіть стиль ірванцевий гіршає, мова стає неоковирніша і на світ божий вилазять рими-потворки, яких особливо шкода, коли на сусідніх сторінках – прекрасні вірші про антарктиду й австралію.

[Олександр Заїка]

Ірванець зачарував мене своєю версією Ворона Едгара Алана По, яку я прочитав в антології української поезії. З тих пір з Ірванцем у мене якось все нерівно. Я прочитав Хворобу Лібенкрафта, яку в кращому випадку можна охарактеризувати як посередню. Тепер я добрався до цієї збірки вибраних віршів, де відверто погана, мізогінна, дворова поезія перемішана з короткими сатиричними експериментами, мета-поезією та бубабушними шедеврами. Тут можна знайти свій улюблений вірш, а також можна зненавидіти Ірванця. І якось то все воно поєднується. Вподобав тут цілий ряд екзистенційних віршів, декотрі з яких тягнуть на гарні епітафії. Осьо шматочок:

Одягнувши чорне пальто,

Смерть потроху всіх прибирає.

Тільки з «АББА» ніхто,

Тільки з «АББА» ніхто,

Тільки з «АББА» ніхто не вмирає