У героях цієї книжки впізнає себе кожен підліток, який уже мав щастя закохатися. Женька й Рися зустрілися випадково на кораблі – й хоч відтоді вже минув рік, але їх усе дужче манить одне до одного. Одначе за цей рік дуже багато всього сталося: Рися нервує через те, що цілі канікули мусить працювати, щоб допомогти забезпечити родину, а в Женьки загинув тато, і він дуже болісно переживає цю тяжку втрату… Повість Оксани Лущевської «Вітер з-під сонця» – переможець конкурсу «Напишіть про мене книжку!», оголошеного видавництвом «Фонтан казок» улітку 2015 року з метою простимулювати українських письменників до творення книжок, у яких ключовим є образ сучасної дитини. Також повість отримала спеціальну відзнаку журі Корнейчуковської премії «за тонке психологічне змалювання підліткового характеру».
Історія про двох підлітків - Жеку і Риську, які дуже запали одне одному в душу, раз зустрівшись під час літнього відпочинку в Затоці, але не познайомилися. Тож у кожного з них багато емоцій про іншого - таємничого незнайомця - а також багато емоцій з приводу дорослих.
Дуже прикметний імпресіоністичний стиль письма, який зараз не часто можна побачити в підлітковій літературі. А також - простір Затоки і лиману, природа, фауна. Кіт з обкладинки, до речі, є одним з фокалізаторів наративу, на рівні з Жекою і Риською. Ілюстрації також чудово доповнюють ефект від тексту.
Втиснути у 126 сторінок один день - неважко, правда? А історію закоханості завдовжки в рік, і купу переживань-і біль-і втрату, і забуті плавки і гола дупця перед дівчиною, яка тобі подобається, і вагон і возик папужок, мишей і морську свинку? А ще двох котів, котедж на березі Затоки, велосипед, капелюх і мрії про гори. Ми всі там були - у Затоці і у першій закоханості. А на когось це все ще чекає, і я їм заздрю.
Повесть о мальчике который переезжает с мамой, так как отца больше нет - в прямом смысле. Так же ради поддерживания семьи он зарабатывает деньги, но есть в этой местности девочка Рыся которая ему нравиться. Но об этом всём вы узнаете в книге, так как она небольшая - это же повесть.
Книга получила 4/5, как для повести довольно хорошо, но концовка как будто не закончена.
Для мене дуже незвична книжка. по-перше, короткі розділи, по-друге, стиль книжки якийсь "підлітковий", мабуть, написано спеціально, щоб це читали підлітки. Найбільше мені в цій книжці сподобався кіт, схожий на Вуді Аллена, він там один з персонажів, і навіть показано таку ніби-то різницю, яка свобода для кота, а яка - для людей. Людина інколи заганяє себе в певні рамки і умовності, чи то інші люди таке для неї створюють, а вирватися з цих лабет не завжди вдається. я цілу книжку думала: ну коли, ну коли вже Жека і Рися зустрінуться??????? але я їх дуже добре розуміла, бо сама такою була колись. чого ватий отакий уривок: "Очі в нього чорні. Чорні. Чорні очі. Рисі холодно. Жарко. Холодно. Бігти? До нього? Від нього? Жека. Женька. Жека-а". Я була трохи спантеличена тим, що книжка така коротка і така дещо схематична у зображенні персонажів, але я вважаю, що це зроблено спеціально. бо саме так думають підлітки, і саме так вони переживають через це все, що з ними відбувається. зміну настроїв, бунтарський дух показано яскраво і досить кількох речень, щоб зчитати настрій героя і перейнятися ним. я дуже люблю обкладинки в книжках. кіт пречудовий! але дуже незвичний. бо я таких вживу не бачила. іще захотілося так само потримати повітряного змія!!!!!