What do you think?
Rate this book
Скрут
Для справжнього кохання немає перешкод. Та якщо на шляху закоханих постане смертельна загроза, а замість щастя на них чекатимуть важкі випробування, то це буде справжньою перевіркою почуттів… А може і підтвердженням того, що людська природа суперечлива і недосконала. Адже невипадково у старому лісі ховається від світу чудовисько — скрут. Кажуть, що він — втілення людської зради, яка перетворила колись безстрашного воїна на безжалісну потвору. Скрут вимагає помсти, а майбутні виконавці його волі вже самі прямують до небезпечного лігва.
384 pages, Hardcover
First published January 1, 1997
About the author
Marina Dyachenko
114 books739 followersМарина Дяченко
Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.
Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
May 6, 2020
Якісне підліткове фентезі від улюблених Дяченків. Чудовисько бере в заручники дівчину, поки хлопець не виконає підступну місію.
Події відбуваються у фентезійному світі, як це годиться для фентезі - середньовічному за рівнем технологій та соціального порядку. Плюс магія, містика, цікаві персонажі й напружені ситуації.
Як це часто у Дяченків, книга про дорослішання, моральний вибір, складні рішення та долання обставин і себе.
Події відбуваються у фентезійному світі, як це годиться для фентезі - середньовічному за рівнем технологій та соціального порядку. Плюс магія, містика, цікаві персонажі й напружені ситуації.
Як це часто у Дяченків, книга про дорослішання, моральний вибір, складні рішення та долання обставин і себе.
March 24, 2012
Очень недурственно! Что же я раньше Дяченко не читала? Все ходила вокруг, да около. Заглядывалась на их книги, но взять и почитать почему-то боялась. Есть у меня некое предубеждение в отношение отечественных авторов фантастики и фэнтези. Но " Скрут" меня порадовал! Важные темы поднимают авторы в своем повествовании. Правда не всегда я была с ними согласна, да и главные герои ( Игар и Илаза) частенько были мне глубоко несимпатичны своей глупостью, черствостью и юношеским максимализмом. Однако все это не делает книгу менее интересной, чем она есть. Не всегда ведь мы должны читать про правильных на все 100% героев, которые следуют дорогой добра не смотря ни на что. Правда? Сказки бывают не только добрыми и светлыми. Конкретно эта получилась очень правдоподобной, сумрачной какой-то, открывающий разные стороны человеческой сущности. Есть над чем подумать!
April 10, 2026
Я читала цю книгу українською мовою!!!
Марина і Сергій Дяченко - українські автори, народилися й жили в Україні, у Києві. А згодом емігрували до США.
На Гудрідз немає того видання, яке я читала. Коли на сайт додадуть книгу українського видавництва, я перенесу свій відгук.
***
Книга дуже цікава, однак читати її було надзвичайно важко. Дрібнесенький шрифт, багато рядків на сторінці, мінімальні інтервали між рядками - у мене пекли й сльозилися очі вже від 2-3 сторінок, а їх у книзі майже 400. Якби цю книгу друкувало РМ, то в ній було б десь 700+ сторінок, ще й збільшений формат.
І попри всі муки мого читання книга сподобалася!
Сергій Дяченко, Марина Дяченко "Скрут", 384 с.
в-во "Зелений Пес" (іще братів Капранових), 2009 р.
Це фентезі, але разом з тим і жахи, і готика, і драма, і кохання... І багато чого. Я вже читала Дяченків минулого року, тому очікувала цікавого сюжету, яскравих харАктерних персонажів, багатьох сплетених доль.
Заспойлерити не боюся, бо навряд чи хтось із моїх нечисленних підписників читатиме цей роман (наклад був усього 2000 примірників, і аж 17 р. тому).
У творі дві сюжетні лінії, які в кінці зійдуться, і всі загадки стануть зрозумілими.
Ілаза й Ігар - молода пара, між ними заборонене кохання (вона - дочка княгині, а він - послушник Гнізда - це типу монастиря, де всі поклоняються Святому Птаху). Ілаза й Ігар вирішили зректися свого попереднього життя і одружитися за давнім таємним обрядом на Вівтарі посеред річки. Вівтар цей - великий плаский камінь, і на ньому приносять свої обітниці вірності ті, кого не хоче єднати закон, світ, люди. У Ігара й Ілази все вийшло, вони одружилися на Вівтарі. Та дорогою додому потрапили у пастку до монстра - велетенського павука скрута, який живцем випиває усіх, кого зловить у свої липкі тенета: від білок, пташок до людей, кабанів, коней. Павук, який спіймав молодят, пообіцяв, що відпустить їх, якщо Ігар замість Ілази приведе йому жінку на ім'я Тіар. Ігар погодився, бо й вибору не було. І шукав він ту жінку довго й важко, багато разів знаходив, але то виявлялася не вона. Він щодня ризикував життям, на нього самого полювали. Але він дотримав слова.
Один славетний воїн врятував маленьку дівчинку з поля бою, а потім забрав її до себе в дім, щоб виростити у любові. І коли дівчинка виросте, той воїн мав одружитися з нею.
Ці дві історії сплелися у книзі, автори перескакували від однієї до іншої. Через це читати було важко. Та фінал настав. Не дуже щасливий, але логічний.
Рекомендую!
Марина і Сергій Дяченко - українські автори, народилися й жили в Україні, у Києві. А згодом емігрували до США.
На Гудрідз немає того видання, яке я читала. Коли на сайт додадуть книгу українського видавництва, я перенесу свій відгук.
***
Книга дуже цікава, однак читати її було надзвичайно важко. Дрібнесенький шрифт, багато рядків на сторінці, мінімальні інтервали між рядками - у мене пекли й сльозилися очі вже від 2-3 сторінок, а їх у книзі майже 400. Якби цю книгу друкувало РМ, то в ній було б десь 700+ сторінок, ще й збільшений формат.
І попри всі муки мого читання книга сподобалася!
Сергій Дяченко, Марина Дяченко "Скрут", 384 с.
в-во "Зелений Пес" (іще братів Капранових), 2009 р.
Це фентезі, але разом з тим і жахи, і готика, і драма, і кохання... І багато чого. Я вже читала Дяченків минулого року, тому очікувала цікавого сюжету, яскравих харАктерних персонажів, багатьох сплетених доль.
Заспойлерити не боюся, бо навряд чи хтось із моїх нечисленних підписників читатиме цей роман (наклад був усього 2000 примірників, і аж 17 р. тому).
У творі дві сюжетні лінії, які в кінці зійдуться, і всі загадки стануть зрозумілими.
Ілаза й Ігар - молода пара, між ними заборонене кохання (вона - дочка княгині, а він - послушник Гнізда - це типу монастиря, де всі поклоняються Святому Птаху). Ілаза й Ігар вирішили зректися свого попереднього життя і одружитися за давнім таємним обрядом на Вівтарі посеред річки. Вівтар цей - великий плаский камінь, і на ньому приносять свої обітниці вірності ті, кого не хоче єднати закон, світ, люди. У Ігара й Ілази все вийшло, вони одружилися на Вівтарі. Та дорогою додому потрапили у пастку до монстра - велетенського павука скрута, який живцем випиває усіх, кого зловить у свої липкі тенета: від білок, пташок до людей, кабанів, коней. Павук, який спіймав молодят, пообіцяв, що відпустить їх, якщо Ігар замість Ілази приведе йому жінку на ім'я Тіар. Ігар погодився, бо й вибору не було. І шукав він ту жінку довго й важко, багато разів знаходив, але то виявлялася не вона. Він щодня ризикував життям, на нього самого полювали. Але він дотримав слова.
Один славетний воїн врятував маленьку дівчинку з поля бою, а потім забрав її до себе в дім, щоб виростити у любові. І коли дівчинка виросте, той воїн мав одружитися з нею.
Ці дві історії сплелися у книзі, автори перескакували від однієї до іншої. Через це читати було важко. Та фінал настав. Не дуже щасливий, але логічний.
Рекомендую!
May 3, 2019
I dont know... the writing style didn't appeal to me.
At the beginning it goes on and on about how good the authors are and that they are award winning and what not. Then you begin the book and it develops way too quickly and there is no time to get used to characters and the environment. I lost interest quite quickly.
At the beginning it goes on and on about how good the authors are and that they are award winning and what not. Then you begin the book and it develops way too quickly and there is no time to get used to characters and the environment. I lost interest quite quickly.
December 9, 2025
Моя оценка колеблется между тройкой и четверкой, но благодаря сильному финалу я склоняюсь к более высокой оценке, хотя и с существенными оговорками.
Несомненным достоинством романа является характерная для лучших произведений Дяченко сложная этическая ситуация. Главный герой оказывается перед тяжелым моральным выбором, и последние 20% текста оправдывают прочтение всей книги. Концовка получилась сложной и неоднозначной, . Также стоит отметить образ Илазы: это не типичная «дева в беде» (damsel in distress), она проявляет активную волю в попытках справиться с монстром самостоятельно.
Однако реализация сюжетной арки Игара оставляет желать лучшего. Замысел очевиден: показать трансформацию героя из идеалистичного подростка в циничного, сломленного жизнью мужчину через череду испытаний. Но авторам не удалось сделать эту эволюцию убедительной. Ситуации, в которые попадает герой, не кажутся настолько безвыходными, чтобы оправдать столь глубокую личностную деградацию.
Здесь проявляется структурная слабость, которую я уже замечал у Дяченко, например, в «Слове Оберона». Им не всегда удаются сюжеты, построенные по принципу роуд-муви, где на одну нить путешествия нанизываются отдельные мини-истории. Такие эпизоды часто выглядят недоработанными и словно брошенными на полпути. Справедливости ради, второстепенные персонажи, встречающиеся Игару, прописаны довольно интересно, но их потенциал остается нераскрытым из-за фрагментарности повествования.
Отдельные вопросы вызывает финал линии Тиар.
В итоге: книга оставляет положительное впечатление благодаря сильной концепции и финалу, но страдает от несовершенства психологической проработки и структурной рыхлости в середине.
Несомненным достоинством романа является характерная для лучших произведений Дяченко сложная этическая ситуация. Главный герой оказывается перед тяжелым моральным выбором, и последние 20% текста оправдывают прочтение всей книги. Концовка получилась сложной и неоднозначной, . Также стоит отметить образ Илазы: это не типичная «дева в беде» (damsel in distress), она проявляет активную волю в попытках справиться с монстром самостоятельно.
Однако реализация сюжетной арки Игара оставляет желать лучшего. Замысел очевиден: показать трансформацию героя из идеалистичного подростка в циничного, сломленного жизнью мужчину через череду испытаний. Но авторам не удалось сделать эту эволюцию убедительной. Ситуации, в которые попадает герой, не кажутся настолько безвыходными, чтобы оправдать столь глубокую личностную деградацию.
Здесь проявляется структурная слабость, которую я уже замечал у Дяченко, например, в «Слове Оберона». Им не всегда удаются сюжеты, построенные по принципу роуд-муви, где на одну нить путешествия нанизываются отдельные мини-истории. Такие эпизоды часто выглядят недоработанными и словно брошенными на полпути. Справедливости ради, второстепенные персонажи, встречающиеся Игару, прописаны довольно интересно, но их потенциал остается нераскрытым из-за фрагментарности повествования.
Отдельные вопросы вызывает финал линии Тиар.
В итоге: книга оставляет положительное впечатление благодаря сильной концепции и финалу, но страдает от несовершенства психологической проработки и структурной рыхлости в середине.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews