…С этой историей гибели группы туристов оказались связаны многие темы, – и секреты полета ракет, и радиация от испытаний ядерного оружия, и тайны травм, и загадки природной стихии, и загадки поведения людей. Но для того, чтобы понять, что же произошло в роковую ночь с 1 по 2 февраля 1959 года, надо было все факты и события поставить на свое место, – когда, где и при каких обстоятельствах они произошли. Тогда стала понятна роль основных факторов событий и в самой аварии, и во множестве слухов и легенд, которые возникли вокруг нее…
Данная редакция книги, – ещё более полная и точная, – получена на основе новых фактов расследования, и в результате постоянного редактирования текста книги в течение последних лет. Огромная «инерция» расследования Трагедии группы Дятлова позволила не только получить новые доказательства и уточнения её событий и фактов, но и выйти на более высокий уровень понимания глубинных причин возрастания аварийности в туризме и альпинизме на пиках солнечной активности. И исследовать связи этого фактора с различными другими стихийными явлениями.
Эта редакция книги вышла в Интернете и со своим английским переводом, – теперь с книгой могут ознакомиться и зарубежные читатели.
Автор ставить перед собою амбітну ціль - розкрити таємницю загибелі групи Дятлова. Історія ця межує з містикою. В ніч з 1 на 2 лютого 1959 р. в Уральських горах загинула група з 9 туристів. Щоправда шукати їх почали лише через 2 тижні. Тому коли знайшли місце останньої ночівлі групи - доводилося реконструювати події по слідах, які частково були знищеними погодою. Всі історії цієї трагедії починаються з однакового набору фактів: 1) палатка була розрізана зсередини; 2) туристи бігли ВІД палатки ледь вдягнені і босі; 3) трьох знайшли в снігах, причому вони повзли ДО палатки; 4) двох знайшли під деревом - майже повністю голих, біля слідів вогнища; 5) ще чотирьох знайшли біля струмка (через 3 місяці), причому в однієї з туристок був відсутнім язик, одяг двох був радіоактивним, і в трьох були смертельні або дуже серйозні травми внутр.органів, але без зовнішніх пошкоджень (синяків). І на них був одяг інших товаришів, які загинули біля вогнища.
До цих задокументованих фактів дочіпляють й інші: а) в ніч загибелі групи в небі бачили загадкові вогняні кулі; б) гора, біля якої загинула група, має сакральне значення для місцевого народу мансі; в) на місці загибелі групи знайшли солдатську портянку; г) уцілілий учасник групи (він зійшов з маршруту раніше через хворобу) не впізнав лижної палки; ґ) справа, відкрита в прокуратурі, не має номера, що суперечить правилам, а тому це справа-фальшивка; д) один з томів справи на обкладинці має дату 06.02.59, хоча офіційно групу почали шукати 12-14 лютого; е) патологоанатом казала про 11 трупів, яких знайшли в лютому.
От з цих "бонусних" "фактів" складають страшну історію про кримінальників / кгбістів-браконьєрів, які вбили туристів (факти в-д), а потім зачищали місце під нещасний випадок (факти 3-4), або мансі, які захищали від чужинців свою священну гору (факт б). Або ж СРСР випробовував таємну зброю, схожу на вакуумну бомбу - і вона вбила туристів (факти а та 5). Або НЛО, або ще щось. Адже трупів виявилося 11, але в групі Дятлова загинуло всього 9 осіб. Хто двоє "бонусних" загиблих? Чому вони не фігурують в справі!?
І от автор книги йде за правилами, описаними в Science Technology Studies (STS): треба частину фактів позбавити статусу фактів. Метод тут простий: дізнатися, яким є джерело цього факту, оцінити його надійність, а також оцінити інтерпретацію, вбудовану в факт (факт не існує сам по собі).
І таким чином факти а-д він спростовує. а) кулі бачили, але інформація про це з місцевої газети, якій про це розповіли очевидці. Кулі були в січні та 17 лютого. 1 лютого ні про які кулі згадок нема. Захисники цього факту кажуть, що редактора звільнили за матеріал про кулі 1 лютого, а сам матеріал вилучили. Тоді чому ж той самий (!) редактор публікує матеріал від 17 лютого?! Дата 1 лютого взялася з показів батька одного з туристів, який заявив, що кулі бачили 1 і 7 лютого. (До речі, 7 також згадок про кулі нема, але це ніяк не пояснюється, бо якщо "зачистку" інформації про 1 лютого ще можна пояснити, то чому зачищати 7 лютого, а потім публікувати матеріал про 17 лютого?) Просто батько почув від когось про кулі 17.02, але наплутав і розділив 17 на 1 та 7. Інших згадок про кулі 1 лютого немає. б) з горою ще веселіше, бо туристи не йшли до неї. Тобто йшли в бік Отортена, але гора Отортен не є Отортеном. Звучить ідіотськи, але це факт: на картах кінця ХІХ ст. Отортен - сусідня гора (і це правдива інформація), а от на поч. ХХ ст. картографи зробили помилку - і назвали Отортеном сусідню гору. Так воно й закріпилося. Та й сама гора не є сакральною для мансі, як виявилося; в) портянка не є портянкою: вона не 2 м, а лише 1 м. І тому це не солдат / кгбіст / кримінальник загубив її. Бо метрова портянка не зможе виконувати своі прямі функції - обмотувати ногу. Це портянка, яка мала виконувати роль... шалика. Так, в СРСР туристи самі мали клепати спорядження. Зокрема, светрів, які захищали б шию, не виробляли, тому умільці робили такі "шалики" самі. І тому портянка має нашиту бахрому по краях, щоб не різати шию. В портянці, якою обмотують ногу, бахрома ні до чого; г-д) вилазять через не знання роботи радянських бюрократів; г) так, уцілілий не ідентифікував палку, але питання звучало "Чи можете ви сказати, кому належала палка?" – "Ні, я не можу ідентифікувати". А чому питали? Бо це було спорядження або одного з турист. клубів, або приватне. І тому міліція мала вирішити, кому ж віддавати палку опісля. От і все. Не робити ж їм в себе склад доказів. ґ) і тому справа не має номера: прокуратура займалася лише справами з "криміналом". А тому, якби його не виявилося, довелося б проходити довгу процедуру закриття справи. І прокуратура вирішила: оскільки наразі всі докази про те, що це був нещасний випадок, то не даємо справі номера, щоб потім вдати, ніби її й не було. Як треба, то дату і номер таки проставлять. Тому їх і хвилювало питання, чиє майно: якщо це нещасний випадок, то зібрані речі - не речові докази, а чиясь власність, яку треба повернути; д) а історія з 6.02 найкумедніша. Конспірологи не знали, що дати проставляються ПІСЛЯ формування тому справи. І дату ставить клерк, щоб потім легше було орієнтуватися, де яка інформація - по датах. І дати бере клерк з матеріалів справи: яка найбільш рання дата фігурує в свідченнях. І тут виявилося, що один зі слідчих хибно записав 6.02 в показах одного з учасників пошукової групи (яка була утворена ПІСЛЯ 14 лютого) замість 6.03, хоча з контексту видно, що йшлося про березень. Але слідчий зробив опечатку, а клерк потім записав те, що прочитав. е) а ось тут найкумедніше: патологоанатомка дала інтерв'ю автору книги і пояснила, що про 11 трупів нічого не казала. Справа була в іншому. По-перше, в лютому знайшли тільки 5 загиблих. Решту чотирьох - в травні. Ок, але як це пояснює "11 трупів". А от іх і не було ніколи (і це по-друге). На той момент групу Дятлова називали "десятка Дятлова", бо ще не розібралися, що 10-ий учасник зійшов з дистанції. Точніше, знали, але пошуки почалися з вказівкою: шукати десятку Дятлова. Далі з'ясувалося, що їх дев'ять, але по інерції їх називали ще деякий час десяткою. І десь тоді ж в морг доставили тіло дівчини, смерть якої не була пов'язаною ні з Дятловим та його групою, ні туризмом. Але патологоанатомка казала, що в морзі є тіла людей з десятки Дятлова і ще одна дівчина. От і конспірологи додали 10+1, згадали, що в групі Дятлова було 9 людей - і зробили "відкриття", що також знайшли двох інших загиблих на тому ж місці.
Такою є критична частина книги. Автор пише і ствердну - пояснення, що ж сталося з групою Дятлова. Але тут вже спойлерити не буду. Головне, що всі, напозір не пов'язані, факти 1-5 він гарно пояснює. І його версія є найґрунтовнішою та найповнішою: вона охоплює всі факти. Але конспірологи можуть сказати, що він просто відкинув те, що хотів відкинути. Але це не так ) втім, остаточне рішення - за читачами та читачками :)