Virtual Politics: Faking Democracy in the Post-Soviet World

by Andrew Wilson

States like Russia and Ukraine may not have gone back to totalitarianism or the traditional authoritarian formula of stuffing the ballot box, cowing the population and imprisoning the opposition–or not obviously. But a whole industry of “political technology” has developed instead, with shadowy private firms and government “fixers” on lucrative contracts dedicated to the black arts of organizing electoral success.

This book uncovers the sophisticated techniques of the “virtual” political system used to legitimize post-Soviet regimes: entire fake parties, phantom political rivals and “scarecrow” opponents. And it exposes the paramount role of the mass media in projecting these creations and in falsifying the entire political process.

Wilson argues that it is not primarily economic problems that have made it so difficult to develop meaningful democracy in the former Soviet world. Although the West also has its “spin doctors,” dirty tricks, and aggressive ad campaigns, it is the unique post-Bolshevik culture of “political technology” that is the main obstacle to better governance in the region, to real popular participation in public affairs, and to the modernization of the political economy in the longer term.

Genres: Politics, Russia

352 pages, Hardcover

First published January 1, 2005

About the author

Andrew Wilson is reader in Ukrainian studies at the School of Slavonic and East European Studies, University College, London.

Reviews

[Robert Chestnutt · Rating 5 out of 5]

This is one of the most criminally under read books on the nature of Politics in the Russuan sphere. I have read multiple times and its a fascinating insight

[Olga Pogynaiko · Rating 4 out of 5]

Якщо вас коли-небудь цікавило питання, нащо/чому в Україні зареєстровано поза 100 партій? Для чого існують решту 100, які й на вибори не ходять і яких ніхто не знає? Чому в них нема ідеології? Чому вони й далі плодяться і чому їхню кількість не можна скоротити простими методами? То от якщо ви коли-небудь про це замислювалися, то Вілсон – це книжка для вас. Відповіді на всі ці питання цілком очевидно випливають з розділів 5 і 6, 7. Але не чекайте, що ці відповіді вас потішать.
***
Останні півтора року ми часто чуємо, що розкол по мові і багатьох інших “моментах” – штучний, але Вілсон не просто це стверджує, він це доводить, демонструючи, в якому саме документі якого саме російського політтехнолога вперше ця ідея появилася (а також багато інших “ідей”). І за 10 років мусування цієї тези в різної нечистоплотності ЗМІ-ях вона в’їлася нам в голову так, що в 2014 вже доводилося доводити протилежне.
***
Віртуалізація української політики – ось для чого Шустер приїхав в Україну.
***
Віртуальна політика, яку описує Вілсон, в Україні вже всіх задрала. Звідси – суспільна вимога відповідальності до партій і окремих політиків: розробити нарешті програму і ДІЯТИ по ній, а не говорити про необхідність реформ, бо всю попередню нашу політику в цілому можна описати так, як Вілсон розказує про українських комуністів: у програмі одне, а дії в Раді – зовсім інше, партія вперто голосує проекти, що прямо цій програмі суперечать. В усьому тому інформаційному шумі лише політологи на зразок Вілсона і здатні вслідкувати й запам’ятати.
***
Попри те, що аналіз Вілсона практично закінчується 2004 роком, читач, котрий має добру (і злу) пам’ять, може самостійно провести паралелі з наступними виборчими кампаніями, навіть якщо не має тої інсайдерської інформації, якою оперує Вілсон. У тому числі й з останніми парламентськими виборами, на самій поверхні яких такі віртуальні “мухи”, як, наприклад, аграрне об’єднання “Заступ”.
***
Далі буде

[Below · Rating 3 out of 5]

A lot of the stuff in this book is pretty interesting, although it's worth noting that although the subtitle says 'the post-Soviet world' probably 90% of the book is Russia and Ukraine between them, the final 10% is a bit on Belarus and regimes in Central Asia and the Caucasus.

I give 3 to 3.5/5 because I felt that the organisation didn't always feel that coherent to me and because at times I got a bit bored with the details of what oligarchs were doing what and it sometimes felt tangential to the main point of the fact that democracy was being manipulated (this party was funded by key oligarchs/the Kremlin with a couple of examples would have sufficed at times, particularly on the chapter on Communist parties).

I thought chapter 8 was the most interesting chapter in the book, it was about tactics to undermine the opposition such as using 'fly' candidates to leech support, using candidates with the same name so that people accidentally pick the wrong candidate, getting candidates to resign in favour of you (Lebed in 1996) and engineering splits from within opposition parties.