«Ліга видатних джентельменів» Алана Мура та Кевіна О’Ніла — це найочікуваніший комікс для мене за останні роки. А для видавництва «Vovkulaka» — найбільш вистражданий та пекельний у своєму роді. Пройшло понад два роки з часу мого передзамовлення й можу сказати, що я таки невимовно радий, що тримаю це видання українською мовою у своїх руках, хоча й так пізно. Та все ж воно чудове і весь цей час очікування вже згадується з посмішкою.
⠀
У цьому коміксі ми потрапляємо у вікторіанську епоху, де Британська імперія зіштовхнулася із серйозною проблемою, через те, що секретна служба її Величності втратила досить небезпечну дрібницю. Щоби виправити цю помилку вони звертаються за допомогою до Вільгельміни Мюррей (або просто міс Міни), загадкової жінки, яка пережила зіткнення із надприродним монстром, що смокче кров зі своїх жертв. Ця зустріч назавжди змінила її, але вона вправно приховує свою таємницю від оточуючих. Після того, як Міну найняв керівник британської секретної служби Кемпіон Бонд, перед нею поставили завдання зібрати команду із видатних та неординарних персон. А все для того, щоби перемогти іноземну загрозу, що росте в самому серці Британської імперії.
Аллан Квотермейн, Капітан Немо, доктор Генрі Джеккіл (а-ля Едвард Гайд), Гоулі Ґріффін та, звісно, міс Міна Мюррей власною персоною — це таємнича ліга, яка буде намагатися врятувати Британську імперію від краху. Це така собі вікторіанська команда супергероїв, яка, як і в жанрі супергероїки зазвичай, незважаючи на різницю між класом, честю, ставленням, мораллю та вдачею, у кінцевому підсумку якимось чином знаходить спільну мову для досягнення мети. Тому слідкувати за їхніми недомовками, розбіжностями чи емоційними перепалками вкрай цікаво. Бо кожен із них не просто персонаж, а добре продуманий герой, який має свої цікаві якості та займає особливе місце в історії Алана Мура.
⠀
Про омажі на різні твори в цьому мальописі можна говорити багато, тут ви знайдете відсилки на «Дракулу» Брема Стокера, «Шахти царя Соломона» Райдера Гаґарда, «Шерлока Голмса» Артура Конан Дойля чи «20 000 льє під водою» Жуля Верна. Тому краще це залишити для вас, адже під час знайомства з коміксом — це додасть ще більшої цікавості та глибини історії.
⠀
А ось, про що дійсно варто згадати, це про малюнок Кевіна О’Нілла, який створює фантастичну атмосферу на сторінках цього коміксу. Художник не малює реалістичних і тим більше тільки вродливих людей. Я б сказав, що він просто малює персонажів, які мають свої особливості, хтось красивий, а хтось потворний, хтось зарозумілий, а хтось правдоподібний. Я намагаюся сказати, що просто зустрівши якогось персонажа, тільки з його візуального вигляду можна вже уявити, що собою цей персонаж представляє. Але, мабуть, найцікавіше те, що його герої якось ненав’язливо виглядають і відчуваються британцями. Ось так дивишся й у думках проскакує: «викапаний британець». Я не знаю, чи це така гарна співпраця з Аланом Муром чи щось зовсім інше, але ти розумієш, що читаєш щось виключно британське. А ще, якщо доповнити все сказане тим, як уважно й детально Кевін О’Нілл підходить до малювання міст чи різноманітної машинерії, то все набирає ще кращих барв. І ще раз повторюся, що в комплексі малюнок створює фантастичну атмосферу цього світу.
Не знаю, що для мене тут більше переважає, історія чи малюнок. Тому краще зупинюся на тезі, що все гарно збалансовано й доповнює один одного. І, якщо шукаєте стімпанк фантастику, події якої відбуваються у Вікторіанської Англії, де автор красиво і витончено працює із класичними персонажами, створюючи особливу історію, яка ж, у свою чергу, має класну візуальну частину, то думаю вибір очевидний. Не баріться, купуйте та знайомтеся із цим мальописом.