«Бахтіяр-наме» («Повість про Бахтіяра»), відома також під назвою «Повість про десятьох візирів», — твір, широко відомий на Сході. Час його написання вчені впевнено відносять до ХІ–ХІІ століття. Різноманітні списки «Бахтіяр-наме» зберігаються в більшості рукописних сховищ світу. Відомі, крім численних перських, також арабські, уйгурські та малайські версії цього твору. Арабська версія дійшла до нас у складі казок «Тисячі й однієї ночі». Про велику популярність «Бахтіяр-наме» свідчить, зокрема, той факт, що пропонований переклад здійснено з рукопису, переписаного 1687 року в Індії, в епоху розквіту династії Великих Моголів.
Книгу також органічно доповнюють середньовічні повісті й оповідання, зокрема «Про доньку кашмірського правителя», «Наср-Айяр» та ін.
Books can be attributed to "Anonymous" for several reasons:
* They are officially published under that name * They are traditional stories not attributed to a specific author * They are religious texts not generally attributed to a specific author
Books whose authorship is merely uncertain should be attributed to Unknown.
"Бахтіяр-наме" це середньовічні повісті десятьох візирів. Такий жанр досить популярний на Сході. Окрім перської версії існує чимало інших варіантів твору, деякі з цих історій дійшли до нас із арабської версії в "Тисяча і одна ніч".
Приблизний час його написання відносять до сер. ХІ-ХІІ століття. Оригінал тексту не зберегіся. Автор літературної версії також залишився анонімним.
Переклад українською зробив Р. Гамада, і ми маємо можливість познайомитись із такою унікальною пам'яткою перської літератури.
Основні ідеї в повістях мають повчальний характер. В текстах багато цитат і прикладів поведінки для правителів. Досить часто засуджуються поспішні емоційні рішення, які приводять до негативних наслідків.
Ще помітила, що досить часто в східних казках вміння розповідати цікаву і захоплюючу історію, рятує життя. Тут також використовується цей прийом історія в історії, в якій хтось розповідає історії... Такий стиль також був популярний в індійській культурі, тому не до кінця зрозуміло хто в кого перейняв манеру, чи стиль оповідань виник окремо.
Повчальний зміст в основному полягає в тому, що не роби так бо буде як.... і закручується новий сюжет. Чимало настанов бути щедрим, бо якщо ти намагєшся когось обманути чи перехитрити, доля жорстоко покарає за це. Найголовніше завжди бути щирим і говорити правду. Саме в цій збірці чимало інтегрованих цитат із вчення Аллаха прямо в текст, виглядає наче герої самі прийшли до таких висновків, або життя чи мудрі радники, підштовхують героїв зрозуміти ці повчання.
Безпосередньо Бахтіяр-наме доволі нудний, як на сучасного читача, інши казки що війшли до збірки (зокрема Наср-Айяр та Про доньку кашмірського правителя) більш цікаві та жваві. Втім, книжка невелика, багато часу не забере, якщо є цікавість до східної культури з нею варто ознайомитись.