Майстер

by Василь Стефаник

English (translation)

Genres: Ukrainian Literature

160 pages

First published January 1, 1926

About the author

Prose writer and political activist. He was a member of the Austrian parliament from 1908 to 1918.
Stefanyk's whole literary output consisted of 59 published novellas, most of them no longer than a couple of pages. In them he showed himself a master of a species of the short story genre, the Stefanyk novella, which is characterized by a succinct and highly dramatic form used to capture single crucial moments in the life of a hero. The dramatic quality of the novellas ensured their being successfully staged as plays by Volodymyr Blavatsky and adapted for film (Kaminnyi khrest, screenplay by Ivan Drach). The heroes of Stefanyk's stories are for the most part peasants from his native Pokuttia. Against the general background of poverty or war (in the later stories) Stefanyk showed his heroes in a universal dilemma, confronting the pain at the heart of existence. Stefanyk concentrated on capturing the turbulence of the soul, the inner agony, which revealed the psychological complexity of the hero. His characterizations were achieved through the speech of the characters. Words spoken became important not only for their meaning, but also for the elements of a story, which throws direct light on the character's emotional state, personality, social position, and degree of literacy. The special blend of the literary Ukrainian and the Pokuttian dialect created a flavor not easily duplicated or translated. Nevertheless, there have been several attempts to translate Stefanyk into Polish, German, and Russian. The French translation La croix de pierre et autres nouvelles appeared in 1975, and the following English translations have appeared: The Stone Cross (1971), Maple Leaves and Other Stories (1988), and some individual stories in anthologies.

Reviews

[Vityska · Rating 5 out of 5]

Коротко, сильно і страшно - ліпшого визначення Стефаниковій манері письма годі відшукати.
Його новели - це густа чорна кров і солоні-солоні сльози, це крики і лемент, це біль, виражений словами. Як по-різноиму можна голосити - за померлим сином і за землею, яку покидаєш, через чоловіка, який п'є,і через злидні, які душать.
Цю збірку не можна просто так сісти і прочитати. Бо в кожна новела - це згусток болю. Якщо не робити між ними паузи, найкраще - у кілька днів, то можна від того больвого шоку загнутися.
А найстрашніше те, що Стефаникові сюжети, найсумніші і найбільш дикі, повторюються і досі.

[Roksana Shevchuk · Rating 4 out of 5]

Описи побуту та психології людей, відчуття мови, відтворення діалекту селян – у Стефаника все це на рівні. Тільки от наскільки ж болюча кожна історія. Особливо, якщо проводити паралелі з сучасністю.

З часом українська класика вражає мене все сильніше.

[Roman Zadorozhnii · Rating 4 out of 5]

Безпросвітна важкість людського існування.
Думаю, краще оповідання ці слухати, бо читати мені було б важко)

[7etiana · Rating 5 out of 5]

Я читаю багато, але коли нещодавно мене попросили порекомендувати щось із українського, я була дещо спантеличена. Задумалася, а й справді читаю мало українських авторів. Чомусь здається, що класику усю перечитали за шкільною програмою, а знайти серед сучасних авторів гідних - ще та задача. Випадково на очі потрапила збірка новел Василя Стефаника «Майстер». Книжка невелика, але справилася із нею я тільки в три підходи.
Стефаник - дійсно майстер, майстер короткого жанру, майстер зображення побуту і говору селян, майстер на одній сторінці створити завершену, довершену історію, але зовсім не майстер «хепі ендів».
Книгу читати важко, крім того, що увесь час доводиться звертатися до словника, щоб дізнатися зміст слів «нендза» або «контетний», кожна історія заганяє у все більш похмурий настрій.
Новели Стефаника зображають реалістично і без прикрас життя і поневіряння людей; тут тобі і панщина, і насилля в сім`ї, і дитяча смертність, і еміграція, і боротьба за Україну. Все це виглядає ще більш депресивним на фоні прекрасних пейзажів, сонячних заходів і співу жайворонків. Автор змушує читача переживати за героїв, співчувати, зневажати. Змусив замислитися мене над тим, який наш народ терплячий, смиренний і від цього такий нещасний. Нещасним був за панів, нещасним лишається і зараз, так само сумирно підкорюватися купці можновладців, розводячи руками і знищуючи плечима «а на що ми можемо повпливати?».
Рекомендую до прочитання, але дозовано, по 1-2 новели за раз, щоб не впадати в депресію.

[Roslyna · Rating 2 out of 5]

новели просякнуті смертю, нестерпною працею, приреченістю та смутком. відбиток важкого селянського життя у кожній історії. висохлі земля і люди, стерті долоні, натягнуті м’язи.

«…ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати…»

[Сіра Кішка · Rating 5 out of 5]

Деякі новели дуже тяжко читати, мова дуже складна