Щоденник національного героя Селепка Лавочки

by Юрій Тис-Крохмалюк

Відома та люба серцю кожного свідомого українця гумористична повість про славного есесівця Селепка Лавочку, який завзято боронив землю галичанську від жидо-більшовицьких москалів.

208 pages, Paperback

First published January 1, 1954

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

Дуже смішно. Гарна мова. Автор причетний до описаного, і сам цікава особистість.
Майже всі, описані в книжці, - реальні історичні постаті.
Як би ви не ставилися до дивізії і т.д. - це справді смішно і не плоско, незважаючи на простакуватий "селепківський" погляд. Насправді ж серйозних роздумів, точніше підштовхування до них, у "щоденнику" не бракує.
Гадаю, десь такою й повинна бути історія, точніше виклад історії для загалу: ненав'язливий і веселий (але з "примруженим оком"). Занадто сурйозним і патосним поглядам уже ніхто не вірить. Або, принаймні, "селепківський" погляд - один із важливих поглядів на минуле. Погляд здоровий. ЧИм трагічніші події, тим він необхідніший.
Шафа грає! Enjoy :)

[Ірина Фещенко · Rating 4 out of 5]

Як на мене, порівнянням з Швейком цій історії роблять погану послугу. Рекомендую читати, викинувши бравого вояку з голови. Видасться подібною - ок, ні - то не будете розчаровані, як я на початку читання. Бо вона інша. Як мінімум тим, що мова про своє і сприймається воно по-іншому.

[Арсен Гребенюк · Rating 3 out of 5]

Всі чули про «Пригоди бравого вояка Швейка». Дехто знають, що цей кумедний персонаж встиг побувати в Україні в Першу світову. Та чи був чисто свій Швейк у українців?
Так, був, і це Селепко Лавочка, персонаж українського емігранта Юрія Тиса, який побачив світ у 1954 році. «Щоденник національного героя Селепка Лавочки» чимало запозичує з «Пригод бравого вояка Швейка», та ці твори при зовнішній схожості зовсім різні за ідеями. Таких щоденників мабуть немало, але цей цікавий тим, що показує Другу світову війну з не дуже відомого боку, з позиції дивізії «Галичина», доповнюючи події тієї війни дрібкою гумору.
Селепко – це не справжнє ім’я. Буквально це слово означає «селюк», а в дивізії «Галичина» так казали на простих вояків.
Лавочка – це 19-ирічний хлопець, якого одного разу в 1943 році, на піднімецькій території, забирають до війська. На відміну від Швейка, йому бракує життєвого досвіду. Та й за характером він зовсім не дотепник-авантюрист. Швейк всіляко саботує свою армію, щоб показати абсурдність війни. Лавочка натомість впевнений, що воюючи він убезпечить своїх близьких. Якщо Швейк відчужений від держави та карає її за несправедливість, то Лавочка переконаний, що він з його близькими і є держава. Його проте не можна назвати і героєм-ідеалістом, Селепко ледачий і краще почувається в тилу. Значну частину сюжету він спостерігає за навколишніми людьми та з іронією коментує новини.
Лавочка має гарну освіту і дещо марнославний, мріючи стати «національним героєм». Щоправда, коли такі нагоди випадають, це стається для Лавочки щоразу несподівано, на чому і базується гумор. Але він, почавши з посади писаря, встигає постріляти з кулемета, двічі спинити наступ червоноармійців і утекти з радянського полону.
І хоча Лавочка воює формально на боці німців, ні він, ні його товариші німців не люблять і в їхніх злочинах участі не беруть. Дуже примітно, що ближче до фіналу все більше людей ідуть в УПА. Тобто, як проти росіян, так і проти німців.
Закінчується історія Лавочки з гірким оптимізмом у полоні англійців. Він не повернеться додому і проведе, як і автор, решту життя в еміграції. Проте він відчуває, що не самотній.
Проти оцінки 4 і вище грає загальна несерйозність погляду Лавочки на війну, де абсурд армійського життя затьмарює все інше. Також ілюстрації зовсім не пасують до тексту. Але з висновком головного героя не можна не погодитись: «робити історію може кожен дурень, але писати – тільки розумний».