Щоденник

Підривна література #16

by Taras Shevchenko, Леонід Ушкалов (Editor), Тарас Шевченко

Щоденник — високохудожні та надзвичайно цікаві автобіографічні нотатки, створені Шевченком протягом 1857–1858 рр. «Все життя поетове … з усією його дрібненькою буденщиною і важливими подіями, з згадками про минуле і мріями про майбутнє, з творчими поривами і хвилинами розпачу та занепаду, з цілою галереєю живих образів, портретів, з скарбницею думок і гидотністю середовища — встає перед нами у цих записках — день по дневі…» (Сергій Єфремов). Передмова та примітки укладено проф. Леонідом Ушкаловим; розроблено іменний покажчик та додано 52 ілюстрації, що супроводжують текст щоденника; більшість ілюстрацій — руки Т. Шевченка. Книга може бути залучена до навчального процесу.

Genres: Nonfiction, Memoir, Classics

448 pages, Hardcover

First published January 1, 1927

About the author

See also:
Тарас Шевченко (Ukrainian)

Taras Shevchenko was a prominent Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure, as well as folklorist and ethnographer. His literary heritage is regarded to be the foundation of modern Ukrainian literature. Shevchenko is also known for many masterpieces as a painter and an illustrator.

He was a member of the Sts Cyril and Methodius Brotherhood and an academician of the Imperial Academy of Arts.

Shevchenko has had a unique place in Ukrainian cultural history and in world literature. Through his writings he laid the foundations for the creation of a fully functional modern Ukrainian literature. His poetry contributed greatly to the growth of Ukrainian national consciousness, and his influence on various facets of Ukrainian intellectual, literary, and national life is still felt to this day.


[https://www.goodreads.com/award/show/... Shevchenko National Prize]

Reviews

[Lada Moskalets · Rating 4 out of 5]

Можна і треба читати як антидот до шкільних вечорів про Шевченка як Пророка, вирівнює баланс в голові і зменшує відсоток мартирології в голові. Я не впевнена, що хотіла б бути з ним знайомою. Шевченко достатньо щирий, щоб писати зі здоровою любов'ю до самого себе, але без самомилування. Тому тут є і описи пиятик, і те, як йому не писалося, поки не купив собі чайник, і досить негречні випади в бік жінок, які то криві, то дурні, то з туберкульозом, і трохи ниття. Але загалом складається геть інший образ, ніж коли читаєш лише "Катерину" чи "Заповіт".
Для мене, оскільки я неук, зовсім неочікуваною була ця вся зануреність у російську імперську культуру, яку він чудово знає, розуміє і почуває себе там як риба у воді, та й називає, наприклад Лєрмонтова "нашим поетом". Логічно наче розумієш, що інакше не могло бути, але все ж святий образ надто міцно вбитий у підсвідомість.

[Artem Komisarenko · Rating 5 out of 5]

Щоденник поета, який він писав в останні місяці перебування на засланні, коли вже знав про своє швидке звільнення, дорогою до столиці та деякий час в ній. Писав для своїх друзів російською мовою і згодом подарував Михайлу Лазаревському.

Доволі цікаво, особливо частина про заслання та подорож. В книзі Шевченко постає живою освіченою людиною 19-го сторіччя, митцем, і не має нічого спільного з карикатурно-залізобетонним образом селянина, який нам малювала та малює УРСР-івська шкільна освіта.

[Roman · Rating 4 out of 5]

Чудова можливість почитати "живого" Шевченка. Який закохується, свариться, сумує, пиячить, роздумує над сучасним йому мистецтвом, естетикою. Окремо цікаво як почитати з погляду "персональних" соціологічних зауважень-роздумів щодо суспільства, що йому трапляється в останні дні перебування в москалях і повернення в Петербург.

[Svitlana · Rating 5 out of 5]

Щоденник молодої, комунікабельної, надзвичайно ерудованої людини з прогресивними поглядами, смаком і слабкостями. Абсолютний розрив шаблону. Must-read.

[Masinto Masinto · Rating 4 out of 5]

«Против обыкновения и, разумеется, во вред желудку, не имел силы отказаться от пельменей» 💔

[Natasha · Rating 5 out of 5]

Було дуже ніяково читати щоденник російською мовою, ще й зараз.
В цілому сподобався. Російські міста - бруд та убогість. Російські військові - п‘янички та погані люди. Нєкрасов - не поет і навіть поганий рифмопльот.
Не без почуття гумору, деякі такі міста навіть підкреслила, бо було дуже смішно. Ще було весело читати, як він ходив маже кожного дня до когось обідати, прям традиція. Може всі так робили?
Шевченко дуже прямолінійно пише свої думки про людей, з якими зустрічається, хоча передав свій щоденник, а не беріг від чужого ока.
Багато росіян від дуже любить і співає їм дифірамби. Ну що було, то було.
Цікаво було побачити, який наш батько нації був насправді.