Жінка в чорному. Джеймс Джойс: тайна його мистецького обличчя

by Дарія Віконська

Уперше в незалежній Україні виходить найповніше видання оригінальних творів малих форм самобутньої української письменниці 20-30-х рр.. XX ст. Дарії Віконської та її знаменита студія про видатного ірландського письменника, яка заклала основи українського джойсознавства і досі не втратила своєї важливості і чару

184 pages, Hardcover

Published January 1, 2013

About the author

Письменниця, літературний критик, перекладач, літературо- і мистецтвознавець.
Справжні ім'я та прізвище Малицька Іванна-Кароліна Володиславівна Федорович.

Reviews

[Олена Костюк · Rating 5 out of 5]

1.
"Навіть найчистіше вино має на дні осад... і саме цьому осадові завдячує воно свою прозорість"

До цієї книги в моєму житті траплялися тільки книги малознаних українських письменників та письменниць укладені Юрієм Винничуком.Та тепер бачу, що Василь Ґабор зробив значно більше і вся серія "Приватна колекція" від "Піраміди" цьому в доказ. Він наче з глибин моря-забуття дістає перли, робить з них цінні прикраси й показує людям. Нам залишається їх тільки пізнавати.

Скажу чесно, що про Дарію Віконську в свої 38 років, я не знала нічого. А цю книгу-перевертайку(дві книги починаюся з кожного кінця книжки) я випадково знайшла в електронному каталозі КлуБук - абонемент , коли шукала книги Джойса. І як виявилось знайшла достеменно рідкісну перлину.

Дарія Віконська (1893 - 1945) народилася 17 лютого 1893 року в Німеччині. Була позашлюбною дитиною, мама, віденська артистка, від неї відмовилась, тому дочкою займався маєтний батько Володислав Федорович. Давав освіту у Франції, Німеччині, в Італіїї. Українську вона вже вивчила , коли батько її привіз до с. Вікно. Микола Малицький(друкувався під псевдонімом Микола Віконський) був професором і її вчителем Дарії, далі став її чоловіком, попри батьківську заборону.
В 1940 році органи НКВС заарештували її чоловіка і він пропав безвісти
В 1945 році Дарія Віконська щоб не потрапити до рук НКВС у Відні викинулася з балкону, померла в лікарні 23 жовтня
Її справжнє ім'я Іванна(Йоанна) - Кароліна(Ліна) Федорович.
Її творчістю захоплювався Гавриїл Костельник, на Дмитра Донцова не склала враження.
В цій книзі є дві збірки її короткої прози "Чар природи і Венеції" та "Райська яблінка", в яких оспівується краса природи, є роздумування про кохання, про різні види стосунків, навіть є твір, де жінка жінку називає "коханою", є роздуми про мистецтво, про життя-буття і смерть. Було дуже цікаво читати.І мова її пресмачна

"✓Вечірнє повітря холодним поцілунком кладеться на наші лиця
✓парк темніється
✓рілля чорніється
✓на тлі обсніжених дерев
✓передучора я чула перший подув осені
✓особливий пах повітря
✓оподалік
✓синіються
✓доцінюють
✓городовина - городина
✓Бо Коцюбинський малював словами
✓Було так: два дні Везувій мав голову, обкутану клубами білих хмар
✓Вежа Айфеля(Ейфелева вежа)
✓тупість невразлива
✓Душа є всесвітня
✓Справжня любов ніколи не залежить від взаємності
✓Моя теперішність - це майбутність учорашнього, а заразом минувшина завтрашнього. Де я між ними? Де моя теперішність? Чи, може, все є теперішністю? Вчора і завтра і "за рік"? Чи все стоїть на місці, а лише ми йдемо вперед і рахуємо наші кроки, називаючи їх: учора, нині, завтра...і так далі, все далі...аж одного дня ноги нас перестануть слухати?...Тоді зупиняємось, і час також для нас зупиняється
✓Усе ж майбутністю, і все є теперішністю. І все стає минувшиною
✓Мистецтво родиться з болю; де ломляться серця і де падають скошені надії, там починається його жниво
✓Велетні духу є здебільшого покривджені на тілі. Згадай Сократа, Мікеланджела й інших"

2.

"Твір великого артиста завсіди - загадка, його не можна і не треба в цілості розуміти. Його треба переживати"

Вже у 20-х роках ХХ століття деяку творчість Джеймса Джойса знали на Великій Україні.
Проте, першу літературну студію на "Улісса" Джеймса Джойса, не тільки на теренах сучасних українських земель, але у всій Східній Європі написала УКРАЇНКА - Дарія Віконська і видала її 1934 році у Львові.
Господи, як це круто, і як потужньо тепер це знати точно!
Вона прочитала "Улісса"("Уліссеса", як вона перекладала) в оригіналі та написала грунтовне дослідження, яке і насправді започаткувало українське джойсознавство!

Що тільки тоді українські чоловіки не писали про "Улісса" Джойса:
- "Для широкого загалу книжка ця явно шкідлива"
- "Улісс - безумовно шкідливий"/Микола Гнатищак/
- "Українській нації не треба таких творів, як "Уліссес"/Лука Луців/
- "Уліссес" буде одна з найбільше самотніх книжок й довго шукатиме читачів"
P.S. //Ох, ці Кокотюхи минувшини))))//

А Дарія Віконська у своїй чудовій студії дослідила "Улісса", навіть клаптик переклала. Ой, як би я хотіла прочитати всього "Улісса" і в її перекляді, як би то мені смакувало)
Я цього року планую вже втретє перечитати "Улісса", тепер вже "прочитуватиму" його і через призму сприйняття пані Дарії, вона чудова, неповторна. Теж перечитаю до того "Дублінців" і прочитаю "Портрет артиста з молодих літ"("Портрет митця замолоду") як вона рекомендує.

До речі, Дарія Віконська у своїй студії робить наголос на Стівенові Делалі(Стефані Дедалю), а не на Леопольдові Блуму.
Стівен - глибина, Леопольд - поверховість.

|• "Мистецтво само собою ні моральне, ні неморальне, а свобідний вияв творчого духа"

∆"Остаточний, найглибший шар цього незвичайного твору не можна сприймати словами: це ж тайна нерозгаданого життя, частиною якого є артист і його твір"∆

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Прочитав унікальну працю в сфері не тільки українського, але й світового джойсознавства. Дарія Віконська "Джеймс Джойс: Тайна його мистецького обличчя".
Для початку процитую Дарію:

"Твір великого артиста завсіди – загадка, його не можна і не треба в цілості розуміти. Його треба переживати. Поза тим він загадковий, як загадкове саме життя. Тільки артистові – і то не завсіди – відома ґенеза твору. Тільки йому – і то лише почасти – відома тайна внутрішнього зросту. Скільки вражень, досвідв, переживань, внутрішніх об’явлень і внутрішніх катастроф складається на алхімію артистично-творчої душі! Часто, не завсіди, плід творчої митсецької уяви буває дитиною болю. "

А ось моя відповідь:

"І вона зробила спробу пізнання. Навіть не так, вона пізнала, дістала свою власну істину, своє трактування.Жінка рідкісного інтелекту, дослідниця, скільки прекрасних думок в голові її, як радісно цілувати ту голову, більше – проникати в неї, в такому примітивному і досконалому акті з’єднуватись з людиною вищою за тебе. Вселенську Книгу насправді можна зрозуміти, кожен приходить до того розуміння своїми кругобіжними стежками. Але я хотів би зрозуміти іншу, її вивищеність, її неподібність до мене, її своєрідну ідеальність та порочність. Це спроба замахнутись на Пекло, на пекло, котре міститься в Інших. В поглядах Інших. Що ж тоді виходить – відчуття обожнення іншого виникає лиш тоді, коли він любить і розуміє красу, зрозумілу і люблену нами, але по-іншому, по-своєму. Глибше, інакше. Любов любить любити любов. Любов здатна надавати сенсу навіть самозаджуваності життя, любов витворює сенси із себе, перетворює камінь на кусень хліба, болото на озеро з лотосами та орхідеями, хворобу на можливість пізнання себе. Любов – Дар, Любов – Вікно, Любов – відчуття, як в мені щось обривається, як завіса самості рветься в Старозаповітньому Храмі і туди, в недільному світлі ступає сонцесяйна фігура Іншої. "

Справді велика книжка унікальної інтелектуалки і письменниці, котра дуже цінна, як для читачів "Улісса", так і для літературних критиків в якості взірця написання розвідок і монографій.


Окрім того, що Дарія Віконська написала першу щиру і фахову українську книжку про Джойсового "Улісса", вона ще й переклала безліч фрагментів роману спеціально для цієї роботи, один з них наводжу нижче:

"Любов любить, любити, любов. Нянька любить нового аптекаря. Поліцай 14 А любить Марію Келі, Джерти МекДовель любить хлопця з ровером. М. В. Любить пристiйного джентльмена. Лі Чі Ган любить цьомати Ча Пу Чов. Слон Джумбо любить слона Аліцію. Старий пан Вершойль з трубкою до вуха любить стару паню Вершойль з запалим оком. Мужчина у брунатнім непромокальнім плащі любить дaму, яка померла. Його Величність Король любить її Величність Королеву. Пані Норман В. Таппер любить офіцера Тейлора. Ви любите якусь особу. А ця особа любить тамту іншу особу тому, що кожний любить когосьодного, а Бог любить кожного."