«Зона скальпів» - пригодницький роман Владислава Івченка з елементами альтернативної географії. Дія роману відбувається з початку зими 2013 року до початку весни 2014 року. Опозиційний до режиму Януковича журналіст з міста Оклунків (північний схід України, неподалік від кордону з Росією) Мокій Галібарда несподівано потрапляє під ще нечувану тоді мобілізацію: його, як лейтенанта запасу, відправляють служити у так звану Північно-Східну Окрему Групу Військ (ПСОГВ). Ті, хто служить у ПСОГВ називають її Заставою, бо її ціль – втримувати напади так званих «чорних» - войовничих кочовиків, що живуть в Зоні, території, десь між Росією і Україною, не позначеній на жодних мапах. «Чорні», у яких є лише холодна зброя, постійно атакують, а Застава з останніх сил відбивається, скаржачись на нестаток боєприпасів та особового складу. Щоб мотивувати солдат Застави їм платять премії за кожного вбитого «чорного», але підтвердити загибель ворога можна лише знятим з трупа скальпом. То бійці Застави після кожного бою обходять поле битви і забирають з вбитих ворогів скальпи (на Заставі їх називають чубами) і вуха, з яких роблять намиста для продажу на «чорному» ринку Києва.